Ухвала суду № 57486967, 29.04.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 663/1370/15-ц Головуючий в 1 інстанції: Пухальський С.В. Номер провадження: 22-ц/791/994/16 Доповідач Іванова І.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого Іванової І.П.

суддів: Базіль Л.В., Полікарпової О.М.,

секретар Прушинська О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 15 лютого 2016 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі ПАТ «УкрСиббанк» та Банк) звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21 грудня 2009 року - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11351148001 від 28 травня 2008 року, згідно з яким Банком надано кредит ОСОБА_1 в іноземній валюті в сумі 30031, 83 доларів США, а позичальник зобовязався повернути надані кредитні кошти у повному обсязі не пізніше 28 травня 2015 року та сплачувати протягом 30 календарних днів проценти за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних. Позивач зазначив, що свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі, а позичальник взяті на себе зобовязання відповідно до договору не виконував, тому йому було направлено вимогу про погашення простроченої заборгованості, однак заборгованість ОСОБА_1А не була погашена.

У звязку з чим, позивач просив стягнути з відповідача: суму простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів, яка становить 4836, 85 доларів США, 11184, 26 гривень пені за несвоєчасне погашення заборгованості, з яких: строкова заборгованість по кредиту 122, 03 доларів США, прострочена заборгованість по процентах 436, 42 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності 10355, 41 гривень, заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів 828, 85 гривень та стягнути на користь Банку суму сплаченого судового збору.

У запереченнях на позовну заяву ОСОБА_1 посилався на прострочення сплати кредиту у звязку зі скрутним фінансовим становищем та несправедливі умови кредитного договору, які суперечать ст.ст. 3,8 Конституції України, ст. 3 ЦК України та ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та просив відмовити в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості. Також, заявою від 06 березня 2015 року звернувся з проханням до Банку про реструктуризацію заборгованості.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 15 лютого 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11351148001 від 28 травня 2008 року в розмірі 4836,85 доларів США та 11 184,26 грн., з яких: заборгованість по кредиту строкова - 122,03 доларів США, заборгованість по кредиту прострочена - 4278,19 доларів США, заборгованість по процентах поточна - 0,21 доларів США, заборгованість по процентах прострочена - 436,42 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності 10355,41 грн., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 828,85 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 134,02 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» відмовити в повному обсязі та стягнути з позивача судові витрати.

Судом встановлено, щовідповідно до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11351148001 від 28 травня 2008 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, Банк надав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в розмірі 30 031,83 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 28 травня 2015 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 13,50 % річних (а.с. 5-12).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11351148001 від 28 травня 2008 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 06 травня 2015 року по кредиту становить 4 836,85 доларів США, з яких: строкова заборгованість по кредиту - 122,03 доларів США, прострочена заборгованість по кредиту - 4278,19 доларів США, заборгованість по процентах поточна - 0,21 доларів США, заборгованість по процентах прострочена - 436,42 доларів США, а також пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності - 10 355,41 грн. та заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 828,85 грн. (а.с. 13-22).

05 лютого 2015 року ОСОБА_1 був направлений лист-вимога з повідомленням про погашення простроченої заборгованості(а.с. 44, 47).

Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував ст.ст. 3,8 Конституції України, ст. 3 ЦК України, ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також посилався на рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, в якому зазначено, що дія Закону України ««Про захист прав споживачів» поширюється також на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Скаржник зазначає, що між ним та Банком був укладений договір споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11351148001 від 28 травня 2008 року з метою купівлі автомобіля SSANG YONG строком на 7 років і суд, задовольняючи позовні вимоги, визнав вказаний договір договором грошового зобовязання (договором позики), а не споживчого кредитування, та неправильно застосував положення ст. 625, 629 ЦК України до спірних правовідносин, а також не дав правову оцінку наданих доказів про неможливість сплати кредиту у звязку з різким підвищенням курсу долара, оскільки відповідач отримує зарплатню в гривні та з часу отримання кредиту курс долара піднявся втричі. З такими доводами апеляційної скарги колегія суддів не погоджується на підставі наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положеннящодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст. 1048ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У ч. 1 ст. 1049ЦК України закріпленийобов'язок позичальника повернути позику, а саме: позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи вказані норми, а також умови договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11351148001 від 28 травня 2008 року, які були погоджені сторонами в установленому законом порядку, а саме: згідно п. 1.2.2. позичальник зобовязується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 555, 00 доларів США в день сплати ануїтетних платежів, ОСОБА_1 взяв на себе зобовязання по поверненню кредитних коштів і його посилання на вказані вище твердження є безпідставними з огляду на вказані норми ЦК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України, в якій вказано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Посилання відповідача на норми Конституції України та Закон України ««Про захист прав споживачів» являються також необґрунтованими, оскільки те, що зазначений договір являється договором надання саме споживчого кредиту випливає із самої назви кредитного договору.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 15 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий І.П. Іванова

Судді: Л.В. Базіль

ОСОБА_2