Рішення № 57486124, 27.04.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 662/1828/15-ц

Номер провадження:22-ц/791/973/16

Головуючий в І інстанції Тимченко О.В.

Категорія Доповідач: Колісниченко А.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,секретарОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 12.02.2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_6 ОСОБА_1» про відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року до суду із зазначеним позовом звернувся ОСОБА_5, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 18.02.2013 року померла його дружина ОСОБА_7, з якою перебував у шлюбі з 21.03.1959 року і до часу її смерті, разом були зареєстровані за певною адресою і вели спільне господарство. За життя його дружина передала працівнику банку «Аваль» для відкриття рахунку вклад на суму 5000 грн., який привласнили працівники банку ОСОБА_8, ОСОБА_9, за що були визнані винними та понесли покарання. При винесенні вироку суду відшкодування завданої шкоди не відбулося. У звязку із смертю дружини він успадкував право на відшкодування шкоди як спадкоємець першої черги на підставі ст.1216 ЦК України. На цій підставі просив стягнути з ПАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_1» на його користь завдану матеріальну шкоду з урахуванням того, що кошти за період з 2005-2015 рік внаслідок інфляційних процесів знецінилися у с умі 19307 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_5 змінив підставу своїх вимог і просив про стягнення з відповідача шкоди, посилаючись на те, що кошти, передані його дружиною працівникам відповідача були спільним сумісним майном, а тому він має право на стягнення цих коштів на підставі норм сімейного законодавства.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 12.02.2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом не взято до уваги, що згідно ст.60,61 СК України ( в редакції на момент 16.02.2005 року) обєктом права спільної сумісної власності подружжя є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок в банківську установу. Виходячи із презумпції того, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, вважає, що протилежний факт (неналежність 5000 грн. до права спільної сумісної власності) повинна довести сторона, яка цей факт заперечує. Крім того, висновок суду про можливість отримання грошей в сумі 5000 грн. в порядку спадкування лише за наявності свідоцтва про право на спадщину є помилковим, так як згідно ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може, але не зобовязаний отримати свідоцтво про право на спадщину. А відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця право на спадщину. Також відповідно до довідки ПАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_1» від 08.08.2007 року гроші в сумі 5000 грн. на рахунок ОСОБА_7 не надходили.

У письмових запереченнях на апеляцію ПАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_1» посилаючись на необґрунтованість доводів ОСОБА_5 просив про відхилення скарги та залишення рішення суду без змін.

Представник ОСОБА_5- ОСОБА_10, у судовому засіданні на задоволенні апеляції наполягав, з підстав зазначених у скарзі.

Представник ПАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_1» - ОСОБА_11, у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, які зявилися до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільно- процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що гроші в сумі 5000 грн., які були внесені на імя дружини ОСОБА_7 в якості депозитного вкладу в банківську установу і які в цей же день були викрадені працівниками банку, не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Окрім того, суд дійшов висновку про те, що хоча ОСОБА_5 і має право на відшкодування шкоди в порядку спадкування на підставі норм спадкового права, однак ним не було доведено, що він втратив можливість оформити спадщину. Проте, з такими висновками колегія суддів погодитись не може через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 перебував у шлюбі з ОСОБА_7 з 21.03.1959 року і до її смерті 18.02.2013 року. Після смерті дружини ОСОБА_5 прийняв спадщину на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України.

За час шлюбу вони спільно заробили певну суму грошей, які в 2005 році вклали в ПАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_1» в якості депозитів. ОСОБА_5 вклав 23 000 грн.., а його дружина 5000 грн.

16.02.2005 року працівниця банку ОСОБА_12 прийняла від ОСОБА_7 5000 грн., розписавшись про прийняття грошових коштів в ощадній книжці по рахунку № НОМЕР_1 відкритому нібито 12.05.2005 року, ввірене їй чуже майно грошові кошти на рахунок останнього не внесла, рахунок фактично не відкрила, а умисно розтратила, передавши їх ОСОБА_8 З метою приховування вчиненого розкрадання грошових коштів повторно підробила документ вищевказану ощадну книжку та договір шляхом внесення в нього завідомо неправдивих відомостей, спричинивши у такий спосіб матеріальну шкоду ОСОБА_7 в сумі 5000 грн.

Вищевказані факти встановлені судовим вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12.03.2012 року із змінами, внесеними ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 22.07.2014 року, яким ОСОБА_12 та ОСОБА_13 засуджені за ч.5 ст.191 КК України.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та вчиненні вони цією особою.

Таким чином, встановленими у вироку суду обставинами підтверджується факт заподіяння працівниками Банку шкоди позивачці під час виконання ними трудових обовязків. Однак, за вказаним вироком матеріальна шкода, заподіяна ОСОБА_7 злочинними діями працівників банку відшкодована не була.

У відповідності до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжям.

Спірні правовідносини виникли 16.02.2005 року з передачею ОСОБА_7 коштів працівникам банку, які були ними незаконно присвоєні. Отже до спірних правовідносин слід застосовувати норми СК України станом саме на 16.02.2005 року.

Згідно ст. 61 СК України в редакції, чинній на час передачі ОСОБА_7 грошовий коштів у сумі 5000 грн. працівникам банку, об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

Таким чином, висновок суду про необхідність доведення походження грошових коштів внесених на банківський рахунок одним із подружжя з посиланням на норми СК України в редакції змін від 22.12.2006 року є помилковим.

Тому кошти, викрадені у ОСОБА_7 слід вважати спільним майном подружжя.

Зважаючи на це, та виходячи зі змісту ст.70 СК України позивач ОСОБА_5 має право на половину вказаних коштів у розмірі 2500 грн., які повинні бути стягнуті з відповідача на підставі ст.1172 ЦК України, а його позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи наведене та те, що вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12.03.2012 року із змінами, внесеними ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22.07.2014 року, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 визнано винними у скоєнні злочину, а також враховуючи те, що вони своїми діями завдали матеріальну шкоду ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що така шкода підлягає стягненню з ПАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_12» на користь ОСОБА_5 Оскільки кошти, належні позивачу не повернуті до цього часу та враховуючи принцип відшкодування шкоди у повному обсязі, встановлений ч.1 ст.1166 ЦК України належна до стягнення сума 2500 грн. має бути проіндексована до часу вирішення спору по суті, тобто на час винесення рішення апеляційним судом. Отже, враховуючи індекси інфляції з лютого 2005 року по березень 2016 року з відповідача підлягає стягненню 10080 грн. ( 101%+101,6%+100,7%,+100,6%+100,6%+100,3%+100,0% + 100,4%+100,9%+101,21%+100,9%= 403,20%. 403,20%х 2500 грн.=7580 грн.+2500 грн.).

Також з матеріалів справи вбачається, що первинні вимоги ОСОБА_5 ґрунтувались на нормах спадкового права: позивач просив про стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк «ОСОБА_12» всієї суми 5000 грн., переданої його дружиною працівникам відповідача відповідно проіндексованої. Однак, 29.12.2015 року позивач змінив підставу своїх вимог і просив про стягнення вказаної суми лише на підставі норм СК України (а.с.40-41). Оскільки зі змісту ст.70 СК України випливає, що один з подружжя має право лише на ? частку у спільному майні подружжя, то в межах заявлених позивачем вимог він має право на стягнення лише половини коштів, які були викрадені працівниками відповідача. Питання ж про право на стягнення решти коштів, у звязку зі смертю ОСОБА_7 може бути вирішено лише в рамках норм спадкового права, а після зміни предмету позову позивачем таке не було можливим. Між тим, суд першої інстанції на це уваги не звернув і у рішенні вирішив і ці вимоги, вийшовши, таким чином, за межі позовних вимог. Тому рішення суду визнається незаконним та скасовується у повному обсязі.

Вирішуючи питання судових витрат, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому з ПАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_12» підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 534,06 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 12.02.2016 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ОСОБА_6 ОСОБА_12» на користь ОСОБА_5 10080 грн. в рахунок відшкодування шкоди та судовий збір у дохід держави у розмірі 534,06 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий А.Г.Колісниченко

Судді: Л.І.Вербицька

ОСОБА_3