Рішення № 57485435, 26.04.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/3438/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/781/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Лузан Л. В.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 лютого 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Шосткинської міської державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Шосткинського міського нотаріального округу ОСОБА_7, третя особа реєстраційна служба Шосткинського міськрайонного управління юстиції,

про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання недійсним договору купівлі-продажу,

в с т а н о в и л а :

22 липня 2015 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом, який обґрунтував тим, що 08 вересня 2011 року померла його тітка ОСОБА_8, після смерті якої спадкоємці першої черги відсутні, а тому він, як спадкоємець другої черги, має право на спадщину квартиру та грошові вклади. Про смерть тітки він не знав, оскільки проживає в Ізраїлі, однак співмешканець померлої ОСОБА_9 знав про його намір оформити спадщину, проте 12 жовтня 2011 року на підставі рішення суду встановив факт проживання однією сімєю з померлою та 16 грудня 2011 року звернувся до нотаріальної контори, де скрив факт наявності спадкоємця другої черги, його місце проживання і 21 березня 2012 року отримав свідоцтва про право на спадщину за законом як спадкоємець четвертої черги.

26 березня 2013 року ОСОБА_9 помер. Спірне майно успадкував його син ОСОБА_5 25 жовтня 2013 року він продав спірну квартиру ОСОБА_6

Заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду від 17 травня 2013 року ОСОБА_3 визначено додатковий строк для прийняття спадщини. Довідавшись про рішення він направив до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, проте відповіді не отримав.

Вважаючи, що свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне майно були видані особам, які не мали права на спадкування, просив суд визнати їх недійсними, а також за відсутності правових підстав у ОСОБА_5 на продаж квартири, визнати недійсним договір купівлі-продажу цього майна.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 лютого 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне їх зясування та недоведеність, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що судом 17 травня 2013 року позивачу надано додатковий строк на звернення із заявою про прийняття спадщини, проте він оскаржив це рішення суду і за наслідками апеляційного перегляду рішення місцевого суду набрало законної сили 14 грудня 2015 року, а тому визначений судом двомісячний строк на звернення із заявою про прийняття спадщини починає свій відлік саме з моменту набрання рішенням законної сили. 16 грудня 2015 року ОСОБА_3 надіслав оформлену належним чином заяву про прийняття спадщини, яка до нотаріальної контори надійшла 12 січня 2016 року, а тому є таким, що прийняв спадщину. Зазначених обставин суд не прийняв до уваги та безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_4, який підтримав скаргу з мотивів в ній наведених, заперечення на скаргу відповідача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_10 та відповідачки ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08 вересня 2011 року в м. Шостка померла ОСОБА_8 (т.1а.с. 16).

Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1, а також відкритих на її імя в ПАТ «Ощадбанк» компенсаційних рахунків на загальну суму 18719,35 грн. (т.1 а.с. 51, 100).

Позивач ОСОБА_3 є племінником померлої та спадкоємцем другої черги за законом. З 1994 року він зареєстрований та постійно проживає в республіці Ізраїль.

Спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_8 відсутні, оскільки дітей померла не мала, не була одруженою, а її рідний брат ОСОБА_3 Б.З., який є батьком позивача, помер 13 травня 2004 року (т.1 а.с. 12, 14).

Відповідач ОСОБА_9 з 1995 року проживав однією сімєю з ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу, що встановлено рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 12 жовтня 2011 року та є спадкоємцем четвертої черги за законом (т.1 а.с. 11, 173-175).

Він прийняв спадщину як спадкоємець четвертої черги і 21 березня 2012 року Шосткинською міською державною нотаріальною конторою на підставі ст. 1264 ЦК України йому видані свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме: на спірну квартиру та кошти на рахунках у банку (т.1 а.с. 100-101).

26 березня 2013 року ОСОБА_9 помер.

Після його смерті спадщину прийняв син ОСОБА_5 та 10 жовтня 2013 року отримав свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру та вклади з нарахованими відсотками на загальну суму 19547 грн. (т.1а.с. 116, 127, 130).

25 жовтня 2013 року ОСОБА_5 продав успадковану після смерті батька квартиру ОСОБА_6 (т.1 а.с. 127, 138).

Заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду від 17 травня 2013 року ОСОБА_3 визначено додатковий строк для подання заяви до Шосткинської міської нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_8, терміном два місяці з дня набрання рішенням законної сили (т.1 а.с. 10).

Повний текст цього рішення позивачу, який не був присутній в судовому засіданні, не направлявся.

26 лютого 2014 року від імені ОСОБА_3 до Шосткинської міської державної нотаріальної контори поштою надійшла заява про прийняття спадщини, на якій справжність його підпису не була нотаріально посвідчена. Повідомлення про необхідність надіслати належним чином оформлену заяву, нотаріус йому не направляв у звязку з його проживанням за кордоном та в звязку з тим, що 21 березня 2012 року вже було видане свідоцтво про право на спадщину іншому спадкоємцю за законом (т.1 а.с.31, 32).

Не погодившись із заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 травня 2013 року, ОСОБА_3 оскаржив його і апеляційною інстанцією поновлено пропущений позивачем з поважних причин строк оскарження.

14 грудня 2015 року ухвалою апеляційного суду зазначене рішення місцевого суду від 17 травня 2013 року залишене без змін (т.1 а.с.230-231).

16 грудня 2015 року ОСОБА_3 поштою з Ізраїлю надіслав заяву, посвідчену нотаріусом, про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, яку Шосткинська міська державна нотаріальна контора отримала 12 січня 2016 року, заяву приєднано до спадкової справи (т.1 а.с.250).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не прийняв спадщину в наданий судом додатковий строк для її прийняття, а тому відсутні підстави для визнання спірних свідоцтв про право на спадщину за законом та договору купівлі-продажу квартири, недійсними.

Проте з такими висновками колегія суддів не може погодитися, оскільки вони не відповідають встановленим у справі обставинам та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до ст. 319 ЦПК України рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Таким чином, рішення місцевого суду від 17 травня 2013 року набрало законної сили 14 грудня 2015 року після його перегляду апеляційним судом, а відтак перебіг двомісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини для ОСОБА_3 почався 15 грудня 2015 року та закінчився 15 лютого 2016 року.

У межах двомісячного строку ОСОБА_3 реалізував надане судом право на подання заяви про прийняття спадщини, подавши відповідну заяву поштою 16 грудня 2015 року, яка 12 січня 2016 року надійшла до Шосткинської міської державної нотаріальної контори і була приєднана до спадкової справи.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 27 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Оскільки позивач прийняв спадщину, є спадкоємцем другої черги за законом, а свідоцтва про право на спадщину за законом № 371 і № 372 видані Шосткинською міською нотаріальною конторою 21 березня 2012 року ОСОБА_9 як спадкоємцю за законом четвертої черги, тобто особі яка не мала права на спадкування, тому права ОСОБА_3 є порушеними і підлягають захисту шляхом визнання спірних свідоцтв недійсними.

Вирішуючи спір в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири № 115 в м. Шостці по вул. Миру, 2, який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 місцевий суд вцілому дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні цих вимог, проте колегія суддів не погоджується з підставами для такого висновку.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як правило, особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Способи захисту порушеного права передбачені ст.16 ЦК України, а також визначаються спеціальним законом, який регламентує конкретні правовідносини.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач, прохаючи суд визнати недійсним договір купівлі продажу квартири, посилався на те, що внаслідок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого відповідачу, він є таким, який не мав права на відчуження квартири.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, захист права ОСОБА_3 як позивача, який вважає себе власником спірної квартири, можливий шляхом предявлення віндикаційного позову за наявності підстав передбачених ст. 388 ЦК України, а не в порядку ст. 215 ЦК України.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування свідоцтв про право на спадщину за законом на підставі п.п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цих вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані ОСОБА_9 Шосткинською міською державною нотаріальною конторою 21 березня 2012 року № 371, № 372 та свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_5 приватним нотаріусом Шосткинського нотаріального округу ОСОБА_7 10 жовтня 2013 року № 2804.

В задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді