Рішення № 57484803, 19.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/832/16

Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В.

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючої судді Процик М.В.,

суддів Сєвєрової Є.С., Дрішлюка А.І.,

при секретарі Сідлецькій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

16.03.2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк (далі ПАТ КБ) «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про солідарне стягнення з них заборгованості за кредитним договором № OD47AU07100005 від 12.12.2006 року у розмірі 32500,98 доларів США, що за курсом 15,77 грн. за 1 дол. США, відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.12.2014 року складає 512540,45 грн. та стягнути компенсацію понесених судових витрат.

В обґрунтування позову ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що банк свої зобов'язання за кредитним договором належно виконав, надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 11256 дол. США, з кінцевим терміном повернення 12.12.2013 року; однак відповідач свої зобов'язання перед Банком належним чином не виконала, кредитні кошти не повернула і станом на 25.12.2014 року заборгованість відповідача складає 32500,98 дол. США; та поручитель за договором поруки від виконання зобов'язань позичальниці також ухиляється.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечувала, посилаючись на факт вилучення банком у боржника заставного автомобіля у грудні 2009 року, та на пропуск строку позовної давності. В останнє судове засідання не з'явилась, просила розглянути справу у її відсутність.

Відповідач ОСОБА_3 участі у розгляді справи не приймала.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду від 25 червня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Проти апеляційної скарги заперечують представники відповідачів.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що заставний автомобіль було вилучено у заставодавця у грудні 2009 року, що на момент вилучення вартість заставного автомобіля значно перевищувала розмір заборгованості, і позивач не надав доказів того, що він не одержав задоволення з вартості заставного майна.

Однак, висновки суду ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, та зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, що згідно з п.п.1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Згідно зі ст.10 ч.4 ЦПК України на суд покладено обов'язок сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках встановлених цим кодексом.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції не врахував і у повному обсязі усіх обставин справи не з'ясував, що призвело до неправильного вирішення справи.

Із матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № OD47AU07100005 у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 17593 дол. США, з яких на споживчі цілі кредитор надав позичальнику кредитні кошти у сумі 11256 дол. США, а решту на оплату страхових платежів у випадках і в порядку передбачених договором ( п.2.1.3,2.2.7), на строк з 12 грудня 2006 року по 12 грудня 2013 року, зі сплатою 1,0% щомісячно, та зі сплатою щомісячної винагороди у розмірі 0,14% річних, при цьому погашення заборгованості по договору мало здійснюватись шляхом внесення щомісячного платежу у сумі 215,46 дол. США для погашення заборгованості по кредитному договору, яка складається із заборгованості по кредиту, процентам і комісії.(а.с.12-14) У разі порушення зобов'язання по погашенню кредиту, позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 29,06%, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості по кредиту, та сплачувати пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн., за кожний день прострочення, при цьому сплата пені передбачена в гривні. У разі, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. Забезпеченням зобов'язання по договору визначено автомобіль марки DAEWOO LANOS TF69Y 2006 р. випуску, р. н. НОМЕР_3 та поруку ОСОБА_3 (а.с.12-14) В цей же день банк уклав договір поруки з ОСОБА_3, яка зобов'язалася солідарно у повному обсязі відповідати перед банком за виконання зобов'язань боржником перед кредитором; тривалість поруки обумовлено сторонами строком в 5 років з дня настання строку повернення кредиту по кредитному договору. Факт отримання коштів на споживчі цілі позичальник не заперечує.

За змістом ст.ст. 1046-1048, 1054ч.1, 611ч.1п.3, 553ч.1, 554 ЦК України за кредитним договором банк… зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у повному обсязі.

За наданим банком розрахунком заборгованість позичальника перед банком станом на 25.12.2004р. складає 32500,98 дол. США, та складається з заборгованості за кредитом у сумі 9139,09 дол. США, заборгованості по сплаті відсотків у сумі 8579,81 дол. США, заборгованості по сплаті комісії - 567,36 дол. США та заборгованості зі сплати пені у сумі 14214,72 дол. США.(а.с.5-7)

За наявною у справі копією акту від 29 грудня 2009 року співробітником ПАТ КБ «ПриватБанк» Молчановим Є.А. заставний автомобіль марки DAEWOO LANOS TF69Y 2006 р. випуску, р. н. НОМЕР_3 дійсно було вилучено у позичальниці ОСОБА_2 29.12.2009р. разом з технічним паспортом (свідоцтвом про реєстрацію) та комплектом ключів від замка запалювання.(а.с.52)

Разом з тим, за наданим представником позивача звітом про оцінку транспортного засобу від 30.10.2012р. вартість заставного автомобіля складала лише 36 тис. грн.( а.с.132-138) За довідкою-рахунком спірний транспортний засіб було реалізовано ОСОБА_6 тільки 08.11.2012р.. ( а.с.139 ) Кошти від реалізації заставного автомобіля у сумі 37 тис. грн., що на той час складало 4629,05 дол. США, були спрямовані банком відповідно до умов договору на погашення пені у сумі 3970,85 дол. США, на погашення процентів - 390,28 дол. США та на погашення комісії - 267,92 дол. США. (а. с. 6зв.,143) Проте повністю заборгованість позичальника внаслідок реалізації заставного майна погашена не була, що суд першої інстанції не з'ясував, і належним чином не врахував.

Не було досліджено судом першої інстанції також питання щодо дотримання позивачем строку позовної давності.

За змістом ст.ст.256, 257, 258 ч.2п.1, 264 ч.2, 267ч.3 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог: про стягнення неустойки; позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За наданою апеляційному суду копією рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2012 року, копією позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк», у тому числі до ОСОБА_2, позивач звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави задля стягнення кредитної заборгованості 12 липня 2012 року, внаслідок чого перебіг позовної давності було перервано.(а.с.161-162) Цей позов про стягнення кредитної заборгованості подано до суду у березні 2015 року. А відтак, щодо основного боргу по обов'язковим щомісячним платежам до 12 липня 2009 року слід застосувати строк позовної давності, оскільки представник відповідача до ухвалення рішення заявила про це. А тому нарахування заборгованості по обов'язковим щомісячним платежам належить здійснювати виключно за період з 12 липня 2009 року, тобто в межах строку позовної давності.

Із наданої апеляційному суду виписки по кредитному рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_4 на погашення наявної у неї заборгованості по кредитному договору № OD47AU07100005 з посиланням на п.6 Договору поруки також надходили кошти з інших джерел, зокрема 29.10.2009р. надходили у сумі 1192,72 дол. США та 29.04.2010р. - у сумі 1923,78 дол. США, з яких на погашення пені було зараховано банком відповідно 50,28 дол. США та 95,73 дол. США, а решта у сумах 1142,44 дол. США та 1828,05 дол. США зарахована на погашення боргу та його складових. (а.с.142-143,210) Всупереч зазначеному, у розрахунку кредитної заборгованості наданої позивачем вказані суми при визначенні залишку заборгованості відповідачів по кредитному договору взагалі не були вказані та враховані. Судом апеляційної інстанції неодноразово пропонувалось представнику позивача та письмово позивачу надати відомості щодо рахунків, на які зараховувались кошти, що надходили на погашення кредиту та надати детальний розрахунок заборгованості позичальника в межах строку позовної давності, за період з 12 липня 2009 року (без урахування боргу по платежам за попередній період). (а.с.194,200,218,223,224) Всупереч зазначеному та роз'ясненню апеляційного суду представнику позивача щодо можливості настання негативних наслідків внаслідок ненадання суду усіх відомостей необхідних для правильного визначення розміру заборгованості та усіх його складових в межах строку позовної давності, позивачем двічі надавався один і той же розрахунок, який відповідає розрахунку доданому банком до позовної заяви. (а.с.211-214,227-229, 5-7), при цьому розмір боргу по кредиту банк збільшував на суму страхового платежу уже вилученого у ОСОБА_2 і реалізованого заставного автомобіля. А відтак, при визначенні розміру заборгованості колегія суддів виходить виключно із умов кредитного договору та відомостей, що містяться у виписці по кредитному рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_4.

Оскільки за п.1 договору щомісячний платіж було обумовлено сторонами у кредитному договорі сумою 215,46 дол. США, яка включала заборгованість за кредитом, за процентами та комісією, то в межах строку позовної давності, і в межах строку дії кредитного договору, за період з 12 липня 2009 року по 12 грудня 2013р., за 53 місяці, без урахування пені та нарахування прострочених процентів, з вирахуванням сум, що надходили на погашення заборгованості у вказаний період, загальна сума кредитної заборгованості складає 7790,69 дол. США ( 215,46 х 53міс.=11419,38 дол. США - 390,28, - 267,92-1142,44-1828,05), що в межах позову по курсу НБУ станом на 25.12.2014р. становить 122859,18 грн. ( 7790,69 х 15,77 грн.) З огляду на позицію банку з цього питання визначити його складові неможливо, а тому заборгованість слід стягнути в загальному розмірі.

За правилами ст. ст. 549, 551 ч. 3 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Встановлено, що розмір невиконаного зобов'язання в межах року, тобто в період з 15 березня 2014р. по березня 2015 року складав 7790,69 дол. США, а відтак розмір неустойки за кожен день прострочення за умовами договору складає 4265,40 дол. США (7790,69 х 0,15%: 100% х 365 дн.), що по курсу НБУ станом на 25.12.2014р. становить 67265,40 грн.

А між тим, апеляційним судом встановлено, що заставний транспортний засіб без доведення наявності перешкод було реалізовано банком майже через три роки після його вилучення у непошкодженому стані у заставодавця, тобто 08.11.2012р., і більша частина коштів від реалізації заставного автомобіля була спрямована банком на погашення пені, а саме у розмірі 3970,85 дол. США. Наведені обставини колегія суддів вважає за необхідне врахувати. А тому, ґрунтуючись на зазначеному, та на передбачених ст. 3 ч.1 п.6 ЦК України загальних засадах цивільного судочинства, зокрема на засадах справедливості, добросовісності і розумності, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір неустойки (включно з процентами на суму непогашеної в строк заборгованості по кредиту), що підлягають стягненню з відповідача на користь банку, до 5000 гривень.

Доводи представника ОСОБА_3 про те, що поручитель не одержувала вимоги банку, що в її діях відсутня вина, що вона прав позивача не порушувала тощо до уваги не беруться, оскільки вимога банком поручителю направлялась (а.с.9-11), та водночас навіть після подачі позову до суду поручитель не намагалась виконати свій солідарний обов'язок перед позикодавцем.

За таких обставин, апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» належить задовольнити частково, і з відповідачів, солідарно, на користь банку слід стягнути заборгованість за кредитним договором № OD47AU07100005 від 12.12.2006 року у сумі 7790,69 дол. США, що по курсу НБУ станом на 25.12.2014р. складає 122859,18 грн., та стягнути пеню у сумі 5000 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідачів в рівних частках на користь позивача слід стягнути компенсацію понесених судових витрат по оплаті судового збору у сумі 1272,60 грн., тобто по 639,30 грн., з кожного.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,313-316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) і ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2), солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № OD47AU07100005 від 12.12.2006 року у сумі 7790,69 дол. США, що по курсу НБУ станом на 25.12.2014р. складає 122859,18 грн., та стягнути пеню у сумі 5000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) і ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570), в рівних частках з кожної, компенсацію понесених судових витрат у сумі по 639,30 грн.

У решті позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: Є.С. Сєвєрова А.І. Дрішлюк