Ухвала суду № 57483030, 25.04.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/1741/16-ц Провадження № 22-ц/772/1581/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Жданкін В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Жданкіна В.В.,

суддів: Марчук В.С., Ковальчука О.В.,

при секретарі: Агєєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну Кредитної спілки «Істок» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.03.2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Істок» про стягнення грошової суми та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Кредитної спілки "Істок" про стягнення грошової суми та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивував тим, що 15.11.2013 року між ним та Кредитною спілкою "Істок" був укладений договір про депозитний вклад № ДДВ-480 на суму 15 015,75 грн. строком до 15.12.2014 року зі сплатою відсотків в розмірі 22,5% річних. Згодом позивачем було збільшено розмір депозитного вкладу, на підставі додаткового договору № 2 до № ДДВ-480 та загальна сума вкладу становила 17 015,75 грн.

12 грудня 2014 року ОСОБА_2 була подана заява про розірвання договору про депозитний вклад та отримання внесених грошових коштів та нарахованих процентів в розмірі 4116,08 грн., однак дана вимога досі не виконана. В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач був змушений отримати позику в розмірі 10 500,00 грн. з відсотковою ставкою 25% річних, для лікування своєї матері.

Також, позивач зазначає, що йому була завдана моральна шкода, яка полягає в суттєвих емоційних стражданнях пов'язаних з невиконанням вищевказаного договору. На думку позивача, відмова кредитної спілки в поверненні коштів, порушує його права в частині розпорядження власними грошовими коштами. Так, моральні переживання призвели до погіршення самопочуття та проблем із здоров'ям, в зв'язку з чим він змушений був звертатися до закладу охорони здоров'я та витрачати додаткові кошти на своє лікування. Моральну шкоду позивач оцінює в 10 000 грн. Виходячи з вищенаведеного, ОСОБА_2 звернувся в суд з даним позовом та просить стягнути з Кредитної спілки "Істок" на його користь суму коштів в розмірі 35 886,49 грн., що складається з: суми вкладу - 17 015,75 грн., нарахованих відсотків 8 870,74 грн. та моральної шкоди 10 000,00 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.03.2016 року позовні вимоги - задоволено частково. Стягнуто з Кредитної спілки "Істокна користь ОСОБА_2 суму вкладу в розмірі 17015,75 грн. та залишок невиплачених відсотків в розмірі 216,08 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Кредитної спілки "Істок на користь ОСОБА_2 витрати на судовий збір в сумі 551,20 грн. .

На рішення суду КС «Істок » подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі, посилаючись на порушення вимог цивільного процесуального права, норм матеріального права та не повне зясування обставин справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.11.2013 р. між Кредитною спілкою "Істок" та ОСОБА_2 було укладено договір №ДДВ-480 про депозитний вклад, згідно умов якого позивачем було внесено на депозит 15 015,75 грн. строком до 15.12.2014 р. зі сплатою відсотків в розмірі 22,5% річних.

Відповідно до п. 2.2.4. вищевказаного договору, сплата відсотків вкладнику за вкладом здійснюється у день, вказаний як кінцева дата строку 15.12.2014 року, у готівковій формі через касу КС "Істок" або шляхом перерахування на поточний або інший рахунок вкладника за його заявою. В п. 2.3. договору зазначено, що сторони погодили, що протягом дії договору вклад може поповнюватись вкладником за рахунок додаткового внесення коштів до вкладу. Згідно п. 4.1.1. договору, кредитна спілка "Істок" зобов'язалась: прийняти грошові кошти вкладника та забезпечити їх повне збереження, своєчасно і повно нарахувати відсотки на умовах та в порядку, погодженому сторонами в даному договорі; повернути вкладнику суму вкладу та сплатити відсотки за вкладом відповідно до умов договору. Відповідно до п. 4.2.2. договору, вкладник зобов'язався не пізніше ніж за п'ятнадцять робочих днів до закінчення строку, вказаного в п. 1.1. договору, надати КС "Істок" письмову заяву з інформацією про бажану дату отримання грошових коштів та їх розмір, згідно умов договору.

Також судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав умови договору та надав відповідачу кошти у розмірі 15 015,75 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 15 листопада 2013 року.

З додаткового договору №2 до №ДДВ-480 від 15.11.2013 року про депозитний вклад, укладеного між Кредитною спілкою "Істок" та ОСОБА_2, суд першої інстанції вірно зазначив, що останнім було збільшено розмір депозитного вкладу, який становив.

Факт внесення додатково на депозит 2 000 грн. на виконання вищевказаного договору, підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 28 листопада 2013 року та від 16 грудня 2013 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач тричі звертався до відповідача з письмовими заявами про закриття договору № ДДВ-480 від 15.11.2013 року та виплатою суми вкладу та нарахованих процентів, згідно умов договору. Підтвердженням даного факту є заяви ОСОБА_2 від 04 березня 2014 року, від 12 грудня 2014 року та 4 серпня 2015 року.

Однак відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором № ДДВ-480 зобов'язання, що призвело до утворення в нього перед позивачем боргу.

Згідно графіку сплати відсотків, який міститься в Додатковому договорі №2 (а.с. 8), вбачається, що станом на 15.12.2014 року основна сума вкладу становить 17015,75 грн. та відсотки згідно депозитного вкладу становлять 4 116,08 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Законом України "Про кредитні спілки" та ґрунтуються на вимогах ст.ст. 1058, 1060 ЦК України, оскільки відповідач своїх зобов'язань за договором № ДДВ-480 від 15 листопада 2013 року щодо повернення вкладу не виконав, суд вірно вирішив, що заборгованість з відповідача на користь позивача підлягає примусовому стягненню.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що він просить стягнути з відповідача нараховані відсотки за договором № ДДВ-480 в сумі 8 870,74 грн., однак жодних письмових доказів, які б підтверджували дану суму, зокрема розрахунку заборгованості по відсоткам, суду не надано. Таким чином, позивачем не доведено розмір заявлених процентів за договором про депозитний вклад.

В ході судового розгляду судом першої інстанції було встановлено, що позивач отримав відсотки за договором депозитного вкладу в розмірі 3 900 грн., а тому заборгованість відповідача по виплаті відсотків за договором становить 216,08 грн.

З правової позиції Верховного Суду України від 9 вересня 2015 року, висловленій в постанові № 6-322цс15 вбачається, що у разі, якщо події, які породили цивільне право позивача на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, відбулися після 1 січня 2004 року, тобто після набрання чинності Цивільного кодексу України 2003 року, то такі позовні вимоги підлягають розгляду згідно з положеннями статей 1167, 1168 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 даної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди, оскільки жодних письмових документів, які б свідчили про це, суду не надано. Таким чином, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діяльністю Кредитної спілки "Істок" та обставинами, на які він посилається.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Крім того, нормами Конституції України, законом чи іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності, договорами банківського рахунку не передбачено право на відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди у зв'язку з невиконанням договору банківського рахунку, тому вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновків, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. В той же час, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Істок» відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.03.2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Істок» про стягнення грошової суми та моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.В. Жданкін

Судді: В.С. Марчук

О.В Ковальчук