Рішення № 5748292, 24.12.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/4424.12.08 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Інвест"

про стягнення 46 266,23 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники

від позивача ОСОБА_3, за дов. № 26 від 11.11.2008 р.

від відповідача не зявився

У судовому засіданні 24.12.2008 р. за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Інвест" про стягнення 46 266,23 грн., з яких 24 741,30 грн. основного боргу та 21 524,93 грн. процентів річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобовязання по оплаті продукції, поставленої за договором купівлі-продажу № 01/06 від 07.04.2006 р.

У поданому відзиві відповідач заперечив проти вимог позивача, посилаючись на те, що за накладними № 3 від 27.04.2006 р., № 4 від 12.05.2006 р. та № 5 від 08.06.2006 р. відповідач продукцію не отримував, а передача продукції за іншими накладними здійснювалася без довіреності, що є порушенням порядку приймання-передачі, передбаченого договором. Оплата поставленого товару здійснювалася відповідачем у розмірах, які він сам для себе визначав, оскільки претензії та вимоги, на які посилається позивач, він не отримував.

Ухвалою суду від 03.10.2008 р. порушено провадження у справі № 54/44, розгляд справи призначено на 22.10.2008 р.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 22.10.2008 р. не зявилися, витребуваних документів суду не надали, про причини неявки не повідомили, у звязку з чим розгляд справи відкладено на 12.11.2008 р.

Позивачем у судовому засіданні 12.11.2008 р. подано клопотання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, повязані із здійсненням діяльності в Товаристві, та накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ "Волинь-Інвест". Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована невиконанням відповідачем зобовязань за договором, що, на думку позивача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Судом відмовлено у задоволенні заявленого клопотання з тих підстав, що позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а ті заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є неспіврозмірними із заявленими позовними вимогами.

Сторонами подано спільне клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Ухвалою суду від 12.11.2008 р. розгляд справи відкладено на 21.11.2008 р. у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів.

У судове засідання 21.11.2008 р. представник відповідача не зявився, через відділ діловодства 18.11.2008 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю явки у судове засідання. Представник позивача не заперечив проти задоволення вказаного клопотання. Клопотання відповідача задоволено, розгляд справи відкладено на 05.12.2008 р.

У судовому засіданні 05.12.2008 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 24.12.2008 р.

У судове засідання 24.12.2008 р. представник відповідача не зявився, про причини неявки не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.2006 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь-Інвест" було укладено договір купівлі-продажу № 01/06, за умовами якого позивач зобовязався постачати продукти харчування (далі товар), а відповідач зобовязався приймати товар та здійснити повний розрахунок за товар у строки, передбачені договором (п. 1.1., 2.1.1., 2.2.2., 2.2.3. договору).

Назва і кількість товару визначаються накладними, які датовані пізніше, ніж договір, і є його невідємними частинами (п. 1.2. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що прийом-передача товару за кількістю і якістю здійснюється позивачем та відповідачем на складі відповідача за домовленістю сторін. Пунктами 2.2.2. та 5.2. договору встановлено, що відповідач при прийнятті товару зобовязаний видати позивачу довіреність на кожну партію товару. Згідно з п. 4.1. позивач постачає товар за цінами, що вказані в накладних.

Як визначено ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 2 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як зазначає позивач, за накладними № 1 від 07.04.2006 р., № 2 від 12.04.2006 р., № 3 від 27.04.2006 р., № 4 від 12.05.2006 р., № 5 від 08.06.2006 р. він передав у власність відповідачу товар на загальну суму 38 991,30 грн.

Згідно з п. 3.1. договору передбачено, що право власності на товар переходить від позивача до відповідача в момент його передачі відповідачу.

При визначенні обсягу зобовязань відповідача судом приймаються заперечення відповідача та не береться до уваги надана позивачем накладна № 3 від 27.04.2006 р. на суму 7 717,50 грн., за якою передача товару здійснена позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Волинь", про що свідчить відбиток штампу цього підприємства на примірнику накладної, наданої як позивачем, так і відповідачем.

Заперечення відповідача про те, що товар за накладними № 4 від 12.05.2006 р. та № 5 від 08.06.2006 р. був отриманий іншими особами, спростовуються наданими позивачем та наявними в матеріалах справи накладними, підписаними уповноваженими особами відповідача та скріпленими печаткою (штампами) відповідача. Відповідач не заперечив сам факт передачі та прийняття товару, зазначивши, що за його екземплярами видаткових накладних № 4 та № 5 товар був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь" та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_4 Вказані заперечення не беруться судом до уваги з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 8 цієї ж статті передбачено покладення відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних на осіб, які склали та підписали ці документи. Крім того, ч. 3 ст. 8 вищезазначеного Закону відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах покладена на власника або уповноважений орган (посадову особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Оскільки відповідачем, крім його примірників видаткових накладних № 4 та № 5, не надано жодних інших документів, які б підтверджували прийняття товару не відповідачем, суд, з урахуванням неможливості перевірки позивачем правильності складання відповідачем своїх примірників первинних документів, дійшов висновку про доведеність факту передачі товару та його прийняття за видатковими накладними № 4 від 12.05.2006 р. та № 5 від 08.06.2006 р. саме відповідачем, а не іншими особами.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1. договору передбачений обовязок відповідача оплатити поставлену партію товару не пізніше 7 банківських днів з моменту прийому-передачі товару.

Виходячи з викладеного, товар, поставлений 07.04.2006 р. повинен бути оплачений відповідачем до 18.04.2006 р., від 12.04.2006 р. до 21.04.2006 р. , від 12.05.2006 р. до 26.05.2006 р., від 08.06.2006 р. до 17.06.2006 р.

За видатковими касовими ордерами № 45 від 07.04.2006 р. на суму 500,00 грн., № 47 від 12.04.2006 р. на суму 3 350,00 грн., № 48 від 27.04.2006 р. на суму 3 400,00 грн., № 47 від 12.05.2006 р. на суму 7 000,00 грн. відповідачем частково оплачено поставлений товар у розмірі 14 250,00 грн.

Судом також приймаються заперечення відповідача щодо відсутності боргу відповідача за товар, переданий за накладною № 4 від 12.05.2006 р., оскільки частина товару на суму 6 329,68 грн. була повернута позивачу за видатковою накладною № В-00000001 від 12.05.2006 р., а вартість іншої частини оплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь" за видатковим касовим ордером № 51 від 12.05.2006 р. Зазначені документи містяться в матеріалах справи.

Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обовязку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобовязання не випливає обовязок боржника виконати зобовязання особисто. У цьому разі кредитор зобовязаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. Як свідчать підписи позивача на видатковій накладній № В-00000001 від 12.05.2006 р. та видатковому касовому ордері № 51 від 12.05.2006 р., позивач прийняв виконання зобовязання, запропоноване за боржника іншою особою.

Таким чином, за накладними №№ 1,2,4,5 відповідачеві було поставлено товар на загальну суму 31 273,80 грн. Відповідачем за видатковими касовими ордерами № 45 від 07.04.2006 р., № 47 від 12.04.2006 р., № 48 від 27.04.2006 р., № 47 від 12.05.2006 р. та № 51 від 12.05.2006 р. частково оплачено поставлений товар у розмірі 20 950,00 грн., а також повернуто товар на суму 6 329,68 грн. за видатковою накладною № В-00000001 від 12.05.2006 р. Всього здійснено розрахунок у розмірі 27 279,68 грн.

З урахуванням викладених вище обставин, сума боргу відповідача перед позивачем становить 3 994,12 грн.:

31 273,80 грн. 27 279,68 грн. = 3 994,12 грн.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у сумі 3 994,12 грн. належним чином доведений та документально підтверджений. Тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

12.06.2006 р. та 23.06.2008 р. позивачем направлялися відповідачеві вимоги про сплату заборгованості, однак позивачем не надано доказів направлення цих листів відповідачу. Як пояснив відповідач, він не отримував від позивач жодних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 21 524,93 грн. трьох процентів річних. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню у сумі 250,83 грн. за розрахунком суду:

Накладна, № Вартість товару, грн.Строк оплатиСума оплати, грн.Сума боргу, щодо якої нараховуєть-ся 3%, грн.Період

Кіль-кість днів простро-чення Сума, грн.

13 844,8018.04.063 850,00-----

23 399,4021.04.063 400,003 400,0022.04.0627.04.0661,67

511000,0017.06.067 000,00

5,88

(переплата)3 994,1218.06.0615.07.08579249,16

Всього:250,83 З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками позивача та відповідача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 4 244,95 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Інвест" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 31-А, кв. 1, код ЄДРПОУ 33549864, п/р № 26005060064318 у ФКБ "Приватбанк", МФО 320649, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у СФ "Приватбанк", МФО 337546) 3 994 (три тисячі девятсот девяносто чотири) грн. 12 коп. основного боргу, 250 (двісті пятдесят) грн. 83 коп. трьох процентів річних, 42 (сорок дві) грн. 44 коп. державного мита та 10 (десять) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

Суддя Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 12.01.2009 р.