Ухвала суду № 57480862, 29.04.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/6725/16-к

н/п 1-кс/640/3771/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2016 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді Єфіменко Н.В.,

при секретарі Вакула І.В.,

за участі прокурора Мишкова Д.Є.,

слідчого Сорського О.І.,

захисника Лихачова Р.Б.,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні ст. слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області Сорського О.І. про арешт майна у кримінальному провадженні №42016220000000272 від 16.03.2016р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 368 КК України,-

встановив:

28 квітня 2016р. до суду надійшло клопотання ст. слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області Сорського О.І., погоджене із прокурором відділу прокуратури Харківської області Мишковим Д.Є. про накладання арешту на майно, належне підозрюваному ОСОБА_2 вилучене 27.04.2016р. під час обшуку автомобілю TOYOTA CAMRY, 2005 р./в., р.н. НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_2, а саме: посвідчення №3 Депутата районної ради на ім'я ОСОБА_2; банківську картку КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 строком дії до 11/17; квитанцію КБ «ПриватБанк» номер чека 22042016150515, термінал TS207745 час 22.04.2016р. 15:05:15 на суму 4866,00 грн., рахунок одержувача НОМЕР_3 на 1 арк.; аркуш паперу із рукописним написом «НОМЕР_4» на 1 арк.

В обґрунтування клопотання слідчий посилався на здійснення досудового розслідування у кримінальному №42016220000000272 від 16.03.2016р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 368 КК України з підстав того, депутат Балаклійської районної ради Харківської області ОСОБА_2 наділений правом ставити вимоги, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, тобто є службовою особою, яка здійснює функції представника влади. Наприкінці лютого 2016р. до ОСОБА_2, звернувся ОСОБА_5 для отримання земельної ділянки в с. Вільхуватка Балаклійського району Харківської області на території Морозівської сільської ради (надалі Морозівської сільради) в для ведення особистого селянського господарства площею 2.00 га. ОСОБА_2, ввів ОСОБА_5 в оману, запевнивши, що земельна ділянка в межах населеного пункту на території Морозівської сільради буде йому виділена за умови надання голові зазначеної сільської ради неправомірної вигоди у сумі 2000 доларів США та направлення ним, як депутатом за 10.000грн., голові сільради відповідного депутатського звернення. ОСОБА_5 погодився на вимоги ОСОБА_2 Для отримання коштів, ОСОБА_2, на надав ОСОБА_5 реквізити банківської картки ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_5 належної ОСОБА_6, та запевнив ОСОБА_5 про її належність Морозівській сільраді. На вказану банківську картку у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: Харківська область, м. Балаклія, вул. Соборна 85 ОСОБА_5 04.04.2016р. перерахував 25 000 грн. та попросив ОСОБА_2 з відстрочити передачу грошей та отримати рішення Морозівської сільради про виділення земельної ділянки до повної сплати, однак ОСОБА_2 повідомив про виділення землі після повної сплати. Виконуючи умови ОСОБА_2 у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: Харківська область, м. Балаклія, вул. Соборна 85 ОСОБА_5 на вказану банківську картку 12.04.2016р. о 1207 кошти у сумі 10 020 грн., а 22.04.2016р. з 1258 до 1341 кошти у сумі 18021,2 грн., а усього, в період з 04.04.2016р. по 22.04.2016р. ОСОБА_5, виконуючи умови ОСОБА_2, перерахував на картку ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_5 загальну суму 53 041 20 грн., якою ОСОБА_7 заволодів та розпорядився на власний розсуд. При тому, 15.04.2016р. ОСОБА_2 направив до Морозівської сільради депутатське звернення про розгляд заяви ОСОБА_5 про виділення земельної ділянки, за результатом розгляду яких, 20.04.2016р. на ІХ позачерговій сесії VII скликання Морозівська сільрада надала ОСОБА_5 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2.00 га. 26.04.2016р. ОСОБА_2 надав ОСОБА_5 реквізити банківської картки ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_6 належної ОСОБА_8, не повідомляючи останнього про свої злочинні наміри, а 27.04.2016р. о 1535 ОСОБА_5 перерахував на цю картку 10 000 грн. 28.04.2016р. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 369, ч.1 ст. 190, ч.3 ст. 368 КК України.

27.04.2016р. на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова проведений обшук в автомобілі TOYOTA CAMRY, 2005 р.в., р.н. НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_2, належному ОСОБА_9, виявлене та вилучене майно, що слідчий просить арештувати.

У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили його задовольнити.

Підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, посилаючись на те, що вилучене майно не має доказового значення для кримінального правопорушення.

Слідчий суддя, вислухавши міркування слідчого, прокурора, підозрюваного, його захисника, дослідивши документи та матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, доходить такого:

З матеріалів кримінального провадження, доданих до клопотання документів вбачається, що СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016220000000272 від 16.03.2016р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 368 КК України, в якому ОСОБА_2 є підозрюваний за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 368 КПК України.

Відповідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину… Завданням арешту майна є запобігання можливості приховування, знищення, використання, перетворення, пресування та відчуження майна. З метою забезпечення схоронності речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При тому ст. 98 КПК України визначає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першої цієї статті.

Згідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішення питання про арешт майна в порядку п. 1 ч.2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя повинен враховувати можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Таким чином, на виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч.1 ст.170 КПК України, оскільки належне підозрюваному ОСОБА_9 майно, вилучене 27.04.2016р. під час обшуку, є речовим доказом та має значення для забезпечення кримінального провадження, а тому клопотання підлягає задоволенню.

Посилання підозрюваного та захисника на те, що вилучене майно, не має доказового значення для кримінального провадження, вищевикладених висновків слідчого судді не спростовують, оскільки підлягають перевірці та оцінці в ході досудового розслідування та подальшого судового розгляду у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження.

Клопотання про фіксування процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчому судді не надходило і за ініціативою суду не здійснюється, відповідно положень ст.107 КПК України.

Керуючись ст. ст. 98, 107, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -

ухвалив:

Клопотання ст. слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області Сорського О.І. про арешт майна у кримінальному провадженні №42016220000000272 від 16.03.2016р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 368 КК України, - задовольнити.

Накласти арешт на належні підозрюваному ОСОБА_2: посвідчення №3 Депутата районної ради на ім'я ОСОБА_2; банківську картку КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 строком дії до 11/17; квитанцію КБ «ПриватБанк» номер чека 22042016150515, термінал TS207745 час 22.04.2016р. 15:05:15 на суму 4866,00 грн., рахунок одержувача НОМЕР_3 на 1 арк.; аркуш паперу із рукописним написом «НОМЕР_4» на 1 арк.

Ухвала підлягає виконанню згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012р. «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Н.В. Єфіменко