Рішення № 57480197, 27.04.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Скочій Г.Д.

Доповідач - Дронська І.О.

Справа № 428/4566/15-ц

Провадження № 22ц/782/88/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Дронської І.О.

суддів - Борисова Є.А., Єрмакова Ю.В.,

за участю секретаря Попової Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду в місті Сєвєродонецьку Луганської області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 жовтня 2015року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 14.11.2014року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. Починаючи з січня 2015року спільне проживання однією сім'єю між ними було припинено. Дітей від шлюбу сторони не мають. Вважає, що подальше спільне подружнє життя з відповідачем є неможливим, оскільки вона протягом останніх чотирьох місяців проживає з іншим чоловіком та має намір створити з ним нову сім'ю. Спільного майна за час шлюбу сторони не набули, дітей не мають. Від розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану відповідач відмовився. Просила розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 2679,60грн. та судового збору в сумі 243,60грн.

У подальшому позивач збільшила розмір позовних вимог та просила додатково стягнути з відповідача на її користь відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 826,80грн. та 420,00грн. - за публікацію оголошення у газеті про виклик відповідача у судове засідання.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.10.2015року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_2, зареєстрований 14.11.2014року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління у Луганській області, актовий запис №553, розірвано. Після розірвання шлюбу залишено ОСОБА_3 прізвище «ОСОБА_3»; ОСОБА_2 - «ОСОБА_2». Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на публікацію оголошення у газеті «Урядовий кур'єр» про виклик відповідача у судове засідання у сумі 420,00грн. У задоволення інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням в частині відмови судом у компенсації витрат на правову допомогу та судового збору позивачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права просила змінити рішення у зазначеній частині та стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 35060,40грн. та судовий збір в сумі 243,60грн., в іншій частині рішення залишити без змін.

Сторони, яких було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явились, заяв щодо відкладення розгляду справи від останніх не надійшло. Від апелянта ОСОБА_2 подано клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Справу розглянуто на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України без участі сторін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування

норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення в частині позовних вимог щодо розірвання шлюбу та стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 витрат на публікацію оголошення у газеті в установленому законом порядку ніким не оскаржене.

Згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „Про практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

З урахуванням зазначеного рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.10.2015року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення з відповідача витрат позивача на оголошення у газеті в сумі 420грн. апеляційним судом не переглядається.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 компенсації витрат на правову допомогу в сумі 35060,40грн. та судового збору в сумі 243,60грн. то колегія суддів приходить до наступного.

Так, відмовляючи у задоволенні зазначеної частини позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних і адміністративних справах» компенсація витрат на правову допомогу передбачена за надання допомоги у судовому засіданні та враховуючи, що представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 не приймав участі у судовому засіданні прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення витрат за складання позову та інших документів.

Також суд першої інстанції, посилаючись на те, що відповідачем не надано доказів того, що відповідач є винним у розпаді сім'є та ініціатором розірвання шлюбу є саме позивач, помилково прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

Щодо суми витрат на правову допомогу, зазначену апелянтом у апеляційній скарзі - 35060,40грн., то колегія суддів вважає, що апелянтом допущена описка, оскільки сума 2679,60грн. + 826,80грн. = 3506,40грн., а не 35060,40грн.

Так, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах, який набрав чинності з 01.01.2012року.

Виходячи з аналізу змісту ст. ст. 84, 88 ЦПК України судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи.

Згідно зазначеної норми склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати.

Відповідно до п. 48 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014роу «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документьів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Дійсно, безпосередньо у судовому засіданні суду першої інстанції позивачу ОСОБА_2 правова допомога не надавалась, але, як встановлено колегією суддів, до звернення з позовною заявою до суду позивачем ОСОБА_2 була отримана оплатна правова допомога поза судовим засіданням, що є підставою для компенсації витрат ОСОБА_2 на цю правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи 04.05.2015року між позивачем ОСОБА_2, як Замовником та ПП «Центр правового сприяння та захисту», як Виконавцем, укладено договір № 5-05-ФО/15 про надання юридичних послуг, а.а.с.13-18. Відповідно до додатку №1 до договору № 5-05-ФО/15 від 04.05.2015року про надання юридичних послуг на виконання п.2.2.договору Виконавець зобов'язався надати Замовнику юридичні послуги щодо підготовки документів для складання позовної заяви про розірвання шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_5 та інші послуги, пов'язані з цим питанням, а.а.с.19. Відповідно до Акту №01 від 21.05.2015року здання-приймання наданих послуг за договором № 5-05-ФО/15 від 04.05.2015року ОСОБА_2 у повному обсязі отримала від Виконавця юридичні послуги, передбачені договором. Замовник не має претензій до Виконавця. За надані послуги Замовник сплатив Виконавцю 2679,60грн., а.с.4.

Відповідно до прибуткового касового ордера №34 від 21.05.2015року ПП «Центр правового сприяння та захисту» отримано від ОСОБА_2 2679,60грн. відповідно договору № № 5-05-ФО/15 від 04.05.2015року, а.с.42.

Крім того, відповідно до Акту №2 від 22.10.2015року здавання-приймання надання послуг за договором № 5-05-ФО/15 від 04.05.2015року Замовник отримала від Виконавця юридичні послуги зі складання клопотань та заяви про збільшення позовних вимог, за які ОСОБА_2 сплачено 826,80грн, а.с.58. Відповідно до прибуткового касового ордера №71 від 22.10.2015року ПП «Центр правового сприяння та захисту» отримано від ОСОБА_2 826,80грн., відповідно договору № № 5-05-ФО/15 від 04.05.2015року, а.с.59.

Між тим, колегія суддів вважає, що витрати ОСОБА_2 на оплату правової допомоги компенсації у повному обсязі не підлягають з наступних підстав.

Розмір виплат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом з тим, як було зазначено вище, Законом України «Про граничний розмір допомоги у цивільних та адміністративних справах» встановлює граничний розмір такої компенсації. Так, статтею 1 цього Закону передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до досліджених колегією суддів документів щодо затрат часу ПП «Центр правового сприяння та захисту», відповідно до додатку №1 від 21.05.2015року виконавець юридичних послуг витратив на правову допомогу ОСОБА_2 щодо позовної заяви про розірвання шлюбу 3години 30 хвилин вартістю 2679,60грн, з яких на отримання, аналіз та підготовку документів для складання позовної заяви про розірвання шлюбу затрачено 30хв. Вартістю 242,60грн., встановлення (перевірку наявності у ОСОБА_2 права на подання позовної заяви про розірвання шлюбу та повноти матеріалів для обґрунтування позовної заяви - 45хв. вартістю 365,40грн., усну консультацію - 1годину вартістю 487,20грн., складання позовної заяви про розірвання шлюбу -2години 15 хвилин вартістю 1096,20грн., підготовки позовної заяви про розірвання шлюбу ОСОБА_2 та всіх доданих до неї документів до суду - 1година вартістю 487,20грн.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 підстави для розірвання шлюбу не ускладнені істотними обставинами. Сторони дітей від шлюбу не мають, вимоги щодо розподілу майна відсутні. До позовної заяви додані документи: копія паспорта та ідентифікаційного коду позивача, свідоцтво про шлюб, а також квитанція про сплату судового збору та документи, надані на підтвердження вимоги щодо компенсації витрат на правову допомогу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що найменування послуг у додатку №01 до договору №5-05-ФО/15 від 21.05.2015року, зазначених у розділах 1,2,5 дублюються та затрати часу на усну консультацію, який безпосередньо не входить до часу, витраченого на надання юридичних послуг, зазначених у розділах № 1,2,5 - 1 час, з урахуванням складності справи, значно перевищений від потрібного.

Також колегія суддів, з підстав зазначених вище щодо складності справи, вважає завищеними й затрати часу, необхідного для складання позовної заяви про розірвання шлюбу - 2години 15 хвилин.

Колегія суддів вважає, що об'єктивно необхідний час на консультацію ОСОБА_2 з питань розірвання шлюбу, встановлення наявності у ОСОБА_2 права на подання заяви про розірвання шлюбу з ОСОБА_3, отримання, аналізу та підготовки документів для складання позовної заяви та складання цієї заяви, а також підготовки позовної заяви та всіх доданих до неї документів до суду, враховуючи кваліфікацію виконавця юридичної послуги, на яку апелянт посилається у апеляційній скарзі, виходячи з засад розумності та справедливості, потребує 1годину 30хвилин затрат часу фахівця права.

Також, аналізуючи затрати часу виконавця юридичних послуг та вартості послуг останнього, визначених у додатку № 2 від 22.10.2015року, а саме: складання клопотання від 08.06.2015року про розгляд справи за відсутності ОСОБА_2- 15 хвилин вартістю 137,80грн.; складання клопотання від 22.09.2015року про розгляд справи за місцем проживання позивача - 30хвилин, вартістю 275,60грн.; складання заяви про збільшення розміру позовних вимог від 22.10.2015року, - 45хвилин, вартістю 413,40грн., а всього - 1година послуги - 826,80грн., а.с.57., колегія суддів також вважає їх завищеними.

Як вбачається із заяви ОСОБА_2 про збільшення розміру позовних вимог, описова, мотивувальна та резолютивна частини заяви складає 14 строк та 2 строки - переліку додатку та стосується збільшення розміру витрат позивача на правову допомогу та витрат на оголошення в газеті, які остання просить суд додатково стягнути з відповідача.

Колегія суддів вважає, що об'єктивно необхідний час на складання двох клопотань ОСОБА_2 про розгляд справи за відсутності ОСОБА_2, розгляд справи за місцем проживання позивача та заяви про збільшення позовних вимог, враховуючи кваліфікацію виконавця юридичної послуги, виходячи з засад розумності та справедливості, потребує 30хвилин затрат часу фахівця права.

Колегія суддів вважає, з урахуванням вимог ст..1 Закону України «Про граничний розмір допомоги у цивільних та адміністративних справах», встановленого розміру мінімальної заробітної плати на час звернення до суду - 1218грн., компенсації витрат позивача на юридичну допомогу підлягає сума в розмірі 974,40грн. ( 2години; 40%, 1218грн).

Щодо судового збору за доводами апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що позивачем при звернення до суду було сплачено судовий збір в сумі 243,60грн., що відповідає матеріалам справи, а.с. 6.

Враховуючи, що судом першої інстанції було задоволено позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, сплачена останньою сума судового збору повинна бути їй присудженою з іншої сторони - відповідача ОСОБА_3

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального прав.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

З урахуванням зазначених обставин судова колегія вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу та оплату судового збору були порушені норми процесуального права та у повній мірі не були застосовані норми матеріального права, а тому на підставі ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити та скасувати у зазначеній частині з ухваленням нового рішення щодо скасованої частини рішення.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, ст.ст.309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 жовтня 2015року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу змінити, скасувавши в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення судових витрат, а саме: витрат на правову допомогу та судового збору та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі 1218,00грн., що складаються з витрат на правову допомогу в сумі 974,40грн. та судового збору в сумі 243,60грн.

У іншій частині рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 жовтня 2015року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді