Ухвала суду № 57479965, 27.04.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Єрмаков Ю.В.

Доповідач - Полєно В.С.

Справа № 409/145/16-ц

Провадження № 22ц/782/284/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Єрмакова Ю.В.,

суддів : Дронської І.О., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря - Попової Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду в м.Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 01 березня 2016 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту наявності трудового стажу,

в с т а н о в и л а:

В січні 2016 року ОСОБА_2 (далі заявниця) звернулася до суду з зазначеною заявою про встановлення факту наявності трудового стажу.

Від встановлення факту наявності трудового стажу залежить розмір пенсії, оскільки в трудовий стаж не увійшов проміжок часу роботи у Ворошиловградському обласному управлінні вантажного автотранспорту з 13.10.1983 року по 19.02.1988 року, у зв'язку з тим, що відповідний запис №11 у трудовій книжці про звільнення не засвідчений печаткою вищевказаного підприємства.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 01.03.2016 року заяву ОСОБА_2. було задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно працювала у Ворошиловградському обласному управлінні вантажного автотранспорту у період з 13.10.1983 року по 19.02.1988 рік.

На зазначене рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьк Луганської області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, подали апеляційну скаргу, просили рішення суду скасувати; ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви відмовити. В обґрунтування апеляції зазначили про те, що встановленням зазначеного факту вбачається спір про право щодо підтвердження наявного стажу заявниці, що впливає на отриманні останньою пенсії за віком, у зв'язку з чим відсутні підстави для розгляду заяви в порядку окремого провадження.

Сторони в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливим відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши, доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

В статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Такі вимоги закону судом першої інстанції не були виконані.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що наданими доказами, заявою свідка, повністю підтверджено факт роботи заявниці у Ворошиловградському обласному управлінні вантажного автотранспорту у період з 13.10.1983 року по 19.02.1988 рік, а тому є підстави для задоволення заяви.

Таке рішення суду не відповідає вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії пенсійного посвідчення НОМЕР_1, серії НОМЕР_2, ОСОБА_2 має особовий рахунок та отримує пенсію за віком.

Згідно копії свідоцтва про народження та свідоцтва про розірвання шлюбу заявниця змінювала своє дівоче прізвище (ОСОБА_3) на прізвище чоловіка ОСОБА_3

Відповідно до копії трудової книжки, виданої 18.08.1975 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, 13.10.1983 року прийнята на посаду інженера відділу капітального будівництва управління по переводу із заводу вугільного машинобудування ім..Пархоменка та 19.02.1988 року звільнена із займаної посади по переводу до Ворошиловградського АТП 10976 за домовленістю керівництва (п.5 ст.36 КЗпП УРСР).

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до копії наказу Ворошиловградського обласного управління вантажного автомобільного транспорту від 13.10.1983 року №101/ОК ОСОБА_2 було прийнято на роботу в управління з 13.10.1983 року на посаду інженера відділу капітального будівництва з посадовим окладом 120 рублів.

Згідно копії наказу Ворошиловградського обласного управління вантажного автомобільного транспорту від 19.02.1988 року ОСОБА_3 було звільнено із займаної посади по переводу до Ворошиловградського АТП 10976 за домовленістю керівництва.

Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 14.12.2015 року, остання підтвердила, що ОСОБА_2,працювала разом з нею у Ворошиловградському обласному управлінні вантажного автомобільного транспорту, так як вона сама працювала на підприємстві з 14.07.1983 року по 06.08.1991 рік, що підтверджується записом у трудовій книжці.

Також, як вбачається з оригіналу профспілкового квитка НОМЕР_3 виданого 04.04.1984 року профкомом Ворошиловградського обласного управління вантажного автомобільного транспорту, у графі відміток прийому та зняття з обліку профспілкової організації Ворошиловградського обласного управління вантажного автомобільного транспорт у 04.04.1984 року та звільнена з обліку цієї ж профспілкової організації 28.02.1988 року. Згідно відміток у профспілковому квитку, профспілкові внески нею сплачені в повному обсязі за 1984, 1985, 1986, 1987 роки.

Встановлення зазначеного в заяві факту необхідно заявниці ОСОБА_2 для підтвердження свого трудового стажу, від якого залежить розмір її пенсії.

Проте, в матеріалах справи є заперечення заінтересованої особи, тобто Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьк Луганської області, які заперечували обставини щодо визнання вказаного факту, посилаючись на положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що встановлення зазначеного в заяві факту тягне за собою не тільки вирішення питання щодо підтвердження наявності стажу у період з 13.10.1983 року по 19.02.1988 року, а і поширюються на інші правовідносини, пов'язані з збільшенням розміру пенсії, про що заперечує Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьк Луганської області, що свідчить про наявність спору про право у зазначеному питанні, у зв'язку з чим вирішення цього питання підлягає розгляду в позовному провадженню.

Але, зазначені вище обставини суд першої інстанції залишив поза увагою і вирішив справу у порушення вимог закону.

Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, регламентується Главою 6 Розділу ІV Цивільного процесуального кодексу України

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частина 4 ст. 256 ЦПК України наголошує, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.

Враховуючи наведене вище, судова колегія приходить до висновку, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволенню заяви, оскільки існує спір.

З урахування наведеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки, враховуючи зазначені вище обставини вказане питання не може бути вирішено в порядку окремого провадження.

Приписами 309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки під час вирішення справи судом першої інстанції порушені норми процесуального права, ухвалене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з залишенням заяви про встановлення факту без розгляду та роз'ясненням права на подачу позову на загальних підставах.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314,317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м.Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 01 березня 2016 року скасувати, заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду, роз'яснивши ОСОБА_2 право на подачу позову на загальних підставах.

Ухвала апеляційного суду Луганської області набирає чинності негайно, може бути оскаржена до касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий суддя Єрмаков Ю.В.

Судді : Дронська І.О.

Карташов О.Ю.