Ухвала суду № 57479837, 27.04.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1125/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Кулінка Л. Д.

Доповідач Карпенко О. Л.

УХВАЛА

27.04.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Карпенка О.Л.,

суддів: Голованя А.М., Гайсюка О.В.,

за участю секретаря Діманової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору та визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 квітня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 7 квітня 2016 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору та визнання права власності. Суд наклав арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_1 від 25 червня 1996 року.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку і просив скасувати ухвалу суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку. В апеляційній скарзі він посилається на порушення судом норм процесуального права, необґрунтованість ухвали, відсутність доказів намагання з його сторони відчужити спірну земельну ділянку.

Сторони, повідомленні належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується відомостями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, але в судове засідання не з'явилися. Проте, згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторінабо інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

У зв'язку з цим та відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши надіслані судом першої інстанції копії матеріалів цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів, надісланих судом першої інстанції вбачається, що 1 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 і просив визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,10 га з господарськими побудовами, що по АДРЕСА_2 укладений 28 вересня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнати за ОСОБА_2 права власності на вищевказану земельну ділянку. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ним і відповідачем було досягнуто домовленості з усіх істотних умов, він сплатив відповідачу кошти в сумі 700 доларів США, прийняв майно і проживав за вказаною адресою, але рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2014 року його зобов'язано усунути перешкоди ОСОБА_3 в користуванні майном шляхом звільнення приміщень та передачі ключів. Так, як відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, його права можуть бути захищені в судовому порядку.

Одночасно з пред'явленням позову представник позивача, адвокат Петренко К.О., подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладання арешту на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,10 га з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач може вчинити дії, направлені на відчуження майна, що утруднить виконання рішення суду.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову є майно, право на яке оспорюється позивачем, а відтак невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте таких висновків суд дійшов з порушення норм процесуального права.

Право громадянина на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод гарантоване ст. 55 Конституції України.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Основні види забезпечення позову передбачені ч. 1 ст. 151 ЦПК України. Такі заходи мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 152 ЦПК України).

Пленумом Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Звертаючись до суду, позивач визначив спосіб захисту своїх прав і просив визнати договір купівлі-продажу дійсним та визнати за ним право власності на нерухоме майно, набуте ним за договором.

Можливе рішення суду в даній справі є за своєю правовою природою рішенням про визнання (рішення, яким підтверджується наявність або відсутність певних правовідносин), а тому примусовому виконанню воно не підлягає, а може бути лише підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Інших вимог щодо спірного майна позивач не пред'являв.

У зв'язку з цим жодним чином дії відповідача щодо земельної ділянки не перешкоджатимуть виконанню такого рішення.

Проте суд першої інстанції неповно з'ясував суть спору, не врахував обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та дійшов необґрунтованого висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку. При цьому в ухвалі суд не вказав яким чином має виконуватися можливе рішення та в чому може полягати утруднення чи неможливість виконання.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та неправильність оскарженої ухвали та неможливість залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 3, 307, 312, 314, 315 ЦПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 квітня 2016 року скасувати, постановити нову ухвалу.

В задоволенні заяви представника ОСОБА_2, адвоката Петренко Ксенії Олександрівни, про забезпечення позову відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: