Ухвала суду № 57478431, 25.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2370/16 Справа № 203/8213/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Колесніченко О. В. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Дніпропетровського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, в.о. директора Дніпропетровського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості Сидорчук Лариси Володимирівни, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні працівника, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2014 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_2 до Дніпропетровського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, в.о. директора Дніпропетровського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості Сидорчук Лариси Володимирівни, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні працівника.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2015 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Дніпропетровського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості (ідентифікаційний код 36726340, вул. Савченка, 12, м. Дніпропетровськ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 листопада 2014 року по 08 грудня 2014 року в сумі 1885,24 грн. (одну тисячу вісімсот вісімдесят п'ять гривень 24 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь держави з Дніпропетровського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості(ідентифікаційний код 36726340, вул. Савченка, 12, м. Дніпропетровськ) судові витрати в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).

В апеляційній скарзі Дніпропетровський центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2015 року апеляційну скаргу Дніпропетровського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості - відхилено. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2015 року - залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року касаційну скаргу Дніпропетровського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2016року знято з розгляду справу та направлено до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська для вирішення питання про виправлення арифметичної описки у рішенні суду.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2016 року виправлено арифметичну помилку та описку допущену в мотивувальній частині 15 та 23 абзацу рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2015 року, зазначивши, що з дня звільнення 24 листопада 2014 року по день фактичного розрахунку 08 грудня 2014 року середній заробіток за час затримки розрахунку склав 134,66грн х 11 робочих днів = 1481,26грн., а також виправити описку в другому абзаці резолютивної частини рішення суду, зазначивши, що стягнуто на користь ОСОБА_2 з Дніпропетровського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 листопада 2014 року по 08 грудня 2014 року в сумі 1481,26грн.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 19 травня 2014 року працювала у відповідача на посаді провідного юрисконсульта з посадовим окладом 1551,00грн. із встановленням надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50% посадового окладу.

Наказом Дніпропетровського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості від 24 листопада 2014 року № 21-К позивача звільнено з роботи з 24 листопада 2014року за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.

У день звільнення з позивачем остаточний розрахунок проведений не був та кошти перераховані УДКС України в Кіровському районі м. Дніпропетровська лише 08 грудня 2014 року на картковий рахунок позивача в сумі 2116,77грн. та 330,27грн., що підтверджується даними виписки по рахунку.

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року № 6-144цс13.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, задовольняючи частково позовні вимоги позивача, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача з вини відповідача у сумі 1481,26грн.

Приведені в апеляційній скарзі доводи Дніпропетровського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості про те, що вони вчасно не розрахувались с позивачем з вини Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська, оскільки вони затримали перерахування грошових коштів, колегія ставиться критично, оскільки такі докази суду не були надані.

Окрім того, відповідач не оскаржував дії Управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі м. Дніпропетровська про порушення строків перерахування коштів або тощо.

Приведені в апеляційній скарзі доводи Дніпропетровського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді :