Рішення № 57473038, 21.04.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/1468/15-ц

Провадження №2/265/13/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Костромітіної О. О.,

при секретарі Куксенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення та зняття з реєстраційного обліку,

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2015 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності квартирою 29 будинку 13/19 по бульвару 50 Років Жовтня в місті Маріуполі, виселення відповідачів з вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення та зняття їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ОСОБА_2 є одноособовим власником квартири АДРЕСА_1.

21 лютого 2012 року позивач на підставі договору іпотеки здійснив державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за собою на підставі нотаріально посвідченого договору іпотеки від 4 листопада 2009 року шляхом звернення стягнення на майно, передане в іпотеку.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 27 березня 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було виселено без надання іншого житла. Однак, до теперішнього часу позивач не може користуватися своєю власністю, оскільки боржники, без його дозволу заселили в квартиру інших осіб, а саме відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в добровільному порядку не бажають звільнити квартиру, та його як власника до квартири не пускають. Вважає, що його права як власника порушені, в зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Просить суд усунути перешкоди у здійсненні ним права власності щодо квартири АДРЕСА_2, виселити відповідачів з вказаної квартири без надання їм іншого жилого приміщення.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Просить суд виселити відповідачів без надання їм іншого приміщення.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судові засідання не зявлялися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що квартира АДРЕСА_3 (б-р 50 Років Жовтня) в місті Маріуполі є предметом іпотеки, а тому на неї розповсюджується дія закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України». Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм про відносини.

Відповідно до особового рахунку № 102929 в квартирі АДРЕСА_4 ( бульвар Меотиди) в місті Маріуполі зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5. (а.с. 27)

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 27 березня 2014 року усунуто перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 шляхом виселення із вказаної квартири ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5. ( а.с.4-7)

Ухвалами Апеляційного суду Донецької області від 23 липня 2014 року та 4 листопада 2014 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 27 червня 2014 року залишено без змін. ( а.с.8-16)

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 01 жовтня 2013 року залишено без змін рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 08 серпня 2013 року, та встановлено, що ОСОБА_5 як позичальник, свої зобов'язання за договором позики не виконала, в умовлений в договорі строк позику не повернула, як іпотекодавець, разом з іпотекодавцями зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_7, на повідомлення кредитора ОСОБА_2 не відреагували і порушень не усунули, ОСОБА_2 обґрунтовано, у відповідності з умовами договору іпотеки та вимогами ст.ст. 33,35,36 Закону України «Про іпотеку», звернув стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку та 21 лютого 2012 року зареєстрував своє право власності на предмет іпотеки в реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності на законних підставах.

Згідно актів державного виконавця від 8 грудня 2014 року та 27 грудня 2015 року встановлено, що з квартири АДРЕСА_2 в добровільному порядку не виселяється ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які проживають в квартирі без реєстрації (а.с.19,20).

Цей факт підтверджується і довідкою ЖКП «Азовжитлокомплекс» від 18 березня 2015 року, де зазначено, що в квартирі АДРЕСА_2 проживають без реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( а.с.28)

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Під час попередніх розглядів справи осіб, які були зареєстровані в квартирі, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 позивачем було повідомлено про необхідність виселення. Про їх усвідомленість свідчить і той факт, що вони виконуючи рішення суду добровільно виселилися з квартири. Однак в квартирі залишилися проживати члени їх родини - відповідачі по справі, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які проживають в квартирі без реєстрації, і які теж достатньо обізнані про необхідність виселення, оскільки цивільні справи щодо виселення родини ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розглядаються судами з 2013 року. Також про необхідність звільнення відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_2, було повідомлено державним виконавцем як 8 грудня 2014 року, так і 27 лютого 2015 року.

Отже, вимоги ст. 40 Закону України «Про іпотеку» позивачем виконані в повному обсязі, після реєстрації права власності на спірну квартиру, відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомляли про необхідність добровільного звільнення квартири, оскільки вони не звільнили квартиру добровільно, позивачем подано позовну заяву до суду про їх примусове виселення.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Крім того, відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. ст. 319, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, зокрема, шляхом усунення перешкод у здійсненні користування майном особами, які не набули право на користування таким майном.

Згідно з вимогами ст. 150 ЖК України, ст.383 ЦК України громадяни, що мають у приватній власності будинок (квартиру), користуються ним для особистого проживання та проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Відповідно до ст.155 ЖК України, ст.321 ЦК України громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно чи обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст.ст. 317,321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні, а тому відповідно до ст. 391 ЦК України ОСОБА_2 як власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а тому позовні ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_9 на те, що не можуть бути виселенні відповідачі з квартири АДРЕСА_2, на підставі вимог ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки дія цього закону розповсюджується тільки на кредитні правовідносини за споживчими кредитами в іноземній валюті, які не виникали між позивачем та відповідачами, та пояснення про неможливість виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_2 у звязку з тим, що зазначена квартира є іпотечним майном, оскільки на час розвязання даного спору вищевказана квартира не є предметом іпотеки та власником квартири є позивач, який має право на захист своїх порушених майнових прав.

Керуючись ст. 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист права власності та усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на квартиру АДРЕСА_5 (50 років Жовтня) у місті Маріуполі шляхом виселення з вказаної квартири ОСОБА_4, ОСОБА_3.

Ршення може бути оскаржене в апелящйному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апелящйної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення або у разі не присутності сторін під час проголошення судового решения протягом десяти днів з дня отримання копиї цього рішення.

Суддя Костромітіна О.О.