Рішення № 57472153, 29.04.2016, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/11557/15-ц

Провадження № 2/219/723/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.04.2016 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря Баканової А.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в місті Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, про стягнення неустойки (пені) від суми не отриманих аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) у розмірі 12469 грн. 76 коп., яка склалася при виконанні рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2014 року за період з 06 жовтня 2014 року по 16 листопада 2015 року. Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 01 грудня 2007 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, під час якого в подружжя народилася донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2014 року, яке набрало законної сили 16 грудня 2014 року, шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2014 року з відповідача на користь на позивача стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач ухиляється від виконання рішення суду про сплату аліментів. 16 листопада 2015 року представник позивача на свій запит отримав у виконавчій службі м. Артемівська розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, згідно якого заборгованість станом на 16 листопада 2015 року становить 5854 грн. 28 коп. Строк для звернення до суду з даним позовом за період з 06 жовтня 2014 року по 16 листопада 2015 року позивач пропустила з поважних причин, так як працівники виконавчої служби зараховували до сплати аліментів гроші, перераховані бабусею, внаслідок чого, в результаті неодноразового звернення до працівників ВДВС м. Артемівська з метою з'ясування цього питання, позивач пропустила строк за зверненням до суду за весь строк позову. Просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, позов просила задовольнити в повному обсязі. Також зазначила, що вона неодноразово зверталась до ВДВС та там їй давали різні розрахунки заборгованості по сплаті аліментів. Дійсно їй приходили переводи, але в них не було вказано про що вони, та вони були від матері відповідача. У платежах вказані дані матері відповідача, та то що це аліменти також не було зазначено. У жовтні 2015 року вона звернулась у ВДВС, де їй дали розрахунок, в якому було вказано переплату. З матір'ю відповідача вона не спілкується і тому не з'ясовувала що це за кошти. Але дані кошти вона не повертала, оскільки сприймала ці кошти як допомога бабусі онучці.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставах та повноваженнях перевірених судом, в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, при цьому пояснив, що вважає вірним розрахунок, який приведений у позовній заяві та наполягав на тому, що саме цю суму потрібно стягнути з відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставах та повноваженнях перевірених судом, у судовому засіданні пояснила, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі. Також зазначила, що відповідач по справі є її сином, та вже 3 роки на заробітках у Москві, у 2014 році він розлучився з позивачем, він надіслав їй довіреність та вона від його імені подавала позов про його розлучення з позивачем. 31 грудня 2014 року їй видали рішення про стягнення з її сина аліментів, тому вона після новорічних свят звернулась у ВДВС, де їй повідомили скільки потрібно сплачувати і тому вона у січні 2015 року, сплатила заборгованість за жовтень, листопад та грудень 2014 року. Вона сплачує аліменти позивачу на онуку кожний місяць. У суму аліментів не входять кошти, які вона відсилає на свята для онуки. Їй для сплати аліментів син висилає кошти з Москви, а вона від його імені сплачує аліменти позивачу на доньку її сина.

Суд вислухавши учасників процесу, свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, про стягнення неустойки (пені) від суми не отриманих аліментів підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.4), якій був розірваний 05 грудня 2014 року рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької, яке 16 грудня 2014 року набрало законної сили, в період шлюбу в подружжя народилася донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8), на утримання якої заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2014 року (а.с.29) на користь позивача з батька дитини - ОСОБА_4 стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 жовтня 2014 року і до повноліття дитини. Дитина мешкає разом із позивачем і знаходиться на її утриманні, про що не заперечували сторони у судовому засіданні, а факти, визнані сторонами в судовому засіданні, відповідно до частини 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України доказуванню не підлягають.

З копії заяви представника позивача ОСОБА_2 від 05 листопада 2015 року (а.с.6) вбачається, що той просить начальника Артемівського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_7 надати довідку про щомісячний розрахунок заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_1 для подання позову про стягнення пені за кожний день затримки у розмірі 1%, як це передбачено Сімейним Кодексом України.

Згідно з розрахунку заборгованості наданого старшим державним виконавцем ВДВС Артемівського МРУЮ від 16 листопада 2015 року (а.с.5) загальна заборгованість по аліментам станом на 17 листопада 2015 року складає 5854,28 грн.

З копії розрахунку заборгованості від 26 жовтня 2015 року (а.с.28), наданого старшим державним виконавцем ВДВС Артемівського МРУЮ вбачається, що переплата по аліментам враховуючи наданий розрахунок станом на 01 листопада 2015 року складає 742,27 грн.

Відповідно до листа старшого державного виконавця ВДВС Артемівського МРУЮ (а.с.36) від 24 лютого 2016 року за № 3758 26 жовтня 2015 року державним виконавцем підраховано розмір заборгованості зі сплати аліментів, про що повідомлено стягувача та боржника. Розрахунок заборгованості зроблений згідно документів виконавчого провадження, які знаходились у виконавчому провадженні станом на 26 жовтня 2015 року. 05 листопада 2015 року до ВДВС Артемівського МРУЮ надійшла заява від представника стягувача, згідно якої стягувач не згодна з вищевказаним розрахунком заборгованості, а саме: державним виконавцем до розрахунку заборгованості зараховано квитанції про переказ грошей на ім'я ОСОБА_1, у яких відсутній запис про призначення платежу «аліменти». У зв'язку з вищевказаним державним виконавцем підраховано розмір заборгованості зі сплати аліментів, враховуючи лише ті квитанції на ім'я ОСОБА_1, у яких є запис про призначення платежу «аліменти». Тому борг по аліментам враховуючи наданий розрахунок станом на 16 листопада 2015 року складає 96,63 грн.

Відповідач знаходиться на обліку у ВДВС Артемівського МРУЮ, як платник аліментів, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, про що не заперечували сторони в судовому засіданні, а факти, визнані сторонами в судовому засіданні, відповідно до частини 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України доказуванню не підлягають.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що у неї на виконанні знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/219/2691/2014 виданий 29 грудня 2014 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 жовтня 2014 року і до її повноліття, на користь ОСОБА_1. 26 жовтня 2014 року до неї звернулась стягувач для надання їй розрахунку щодо заборгованості, 05 листопада 2015 року надійшла заява від представника позивача про те, що стягувач не згодна з розрахунком заборгованості, так як не вказано призначення платежу «аліменти». Тому державним виконавцем було перераховано усі суми та враховані квитанції тільки ті, де є зазначення «аліменти». Оскільки відповідач перебуває на заробітках у РФ, то прийшла його мати з довіреністю та пояснила, що вона сплачує аліменти від імені свого сина та у всіх квитанціях вона зазначає призначення суми. Зазначила, що у зв'язку з тим, що були враховані усі вимоги сторін, з урахуванням ЗУ «Про виконавче провадження» корегувалась сума заборгованості і її розмір змінювався, і тому вірним є останній розрахунок заборгованості від 24 лютого 2016 року.

Згідно копії постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.51) 14 січня 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/219/2691/2014, виданого 29 грудня 2014 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 жовтня 2014 року і до її повноліття, на користь ОСОБА_1.

З копії заяви ОСОБА_3 (а.с.52) від 30 листопада 2015 року вбачається, що у зв'язку з тим, що її син знаходиться за межами України з жовтня 2012 року, вона сплачує щомісячно аліменти за свого сина на утримання дитини ОСОБА_5 та щомісячно приносить квитанції про сплату аліментів у державну виконавчу службу та у кожній квитанції вона зазначає платіж «аліменти». Також просить врахувати усі квитанції про сплату аліментів з жовтня 2014 року.

Відповідно до копії листа заступника начальника Центрального поштового зв'язку № 2 від 08 грудня 2015 року (а.с.53) грошові перекази № 418 на суму 200 грн. від 19 грудня 2014 року; № 148 на суму 700 грн. від 11 лютого 2015 року, № 326 на суму 700 грн. від 21 січня 2015 року; № 278 на суму 682,40 грн. від 23 червня 2015 року; № 59 на суму 682,40 грн. від 07 серпня 2015 року; № 325 на суму 1050 грн. від 21 січня 2015 року; № 439 на суму 733 грн. від 27 листопада 2015 року; № 492 на суму 733 грн. від 30 жовтня 2015 року; № 116 на суму 253 грн. від 13 жовтня 2015 року на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, були відправлені з відміткою у повідомленні «Аліменти» (а.с.54-66).

Згідно зі ст. ст. 180, 181 Сімейного кодексу України (далі - СК України), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до статей 11 і 60 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.22 в своєї Постанові «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006р № 3 передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках, як вказано в п.22 зазначеної Постанови, стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Частиною 1 ст. 196 СК України встановлено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість потребує спеціального захисту та турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Обов'язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплена в ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України. У випадку ухилення батьків від виконання цього обов'язку, за рішенням суду аліменти на утримання дитини присуджуються в частині від доходу його матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини, дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи до пологовий і після пологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Це положення відбите і в національному законодавстві. Так, відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі №6-94цс15 та в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-269цс15, які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів. Отже, з урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, під час розгляду справи було роз'яснено їх права та обов'язки, зокрема положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи та журналом судового засідання.

Виходячи з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, суд вважає необхідним зазначити наступний розрахунок неустойки (пені) по аліментам:

За 2014 рік:

з 06 жовтня (26 дн.) - 572,33 * 1% * 26=148,81 грн;

листопад (30 дн.) - 682,40 * 1% * 30 = 204,72 грн.;

За 2015 рік:

квітень (30 дн.) - 50,60 * 1% * 30 = 15,18 грн.;

травень (31дн.) - 50,60 * 1% * 31 = 15,69 грн.;

червень (30дн.) - 50,60 *1% * 30 = 15,18 грн.;

липень (31дн.) - 18,80 * 1% * 31 = 05,83 грн.;

серпень (31дн.) - 18,80 * 1% * 31 = 05,83 грн.;

з 01 по 15 листопада (15 дн.) - 357,70 *1% * 15 = 53,66 грн.

Всього: 464,90 грн.

Таким чином, з урахуванням повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, та обставин, що не підлягають доказуванню, на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, виходячи з принципу розумності, справедливості, загальних засад цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів неповнолітньої дитини суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнутинеустойку (пеню) за прострочку виплати аліментів у розмірі 464,90 грн.

Суд, вважає, що позивач у заявленому позові розрахунок пені провела помилково, виходячи з кількості прострочених днів, та з суми заборгованості 5854,28грн, з урахуванням на 16 листопада 2015 року.

Разом з тим, позивачем, незважаючи на наявну можливість не надано суду достовірних та достатніх доказів в обґрунтування доводів про той факт, що слід стягнути з відповідача неустойку (пеню) у розмірі 12004,86 грн. та інші істотні обставини, які б підтверджувались письмовими доказами, виходячи з принципу розумності, справедливості, загальних засад цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів неповнолітньої дитини, і тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню та слід в цій частині відмовити за безпідставністю.

Суд не приймає до уваги при ухваленні даного рішення розрахунок заборгованості від 26 жовтня 2015 року (а.с.28) та розрахунок заборгованості від 16 листопада 2015 року (а.с.5) надані позивачем та її представником, оскільки дані по оплаті аліментів в них застарілі, та не відповідали дійсності на час подання до суду позовної заяви та на час розгляду справи.

Суд, при ухваленні даного рішення прийняв за основу лист-розрахунок старшого державного виконавця ВДВС Артемівського МРУЮ (а.с.36) від 24 лютого 2016 року за №3758, оскільки вказані в ній дані по сумі заборгованості по оплаті аліментів відповідають істинному стану по розміру несплачених сум по аліментам, що підтвердила в суді і державний виконавець свідок ОСОБА_8

Слід також зауважити, що позивач у судовому засіданні не спростовує той факт, що вона отримувала кошти у рахунок сплати аліментів та їх не повертала, а розпоряджалась на свій власний розсуд для утримання неповнолітньої дитини.

Не визнання відповідачем та його представником позовних вимог, суд розцінює, як обраний метод захисту.

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 180, 181, 191, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року,ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, положень Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Декларації прав дитини, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, про стягнення неустойки (пені) від суми не отриманих аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Артемівська, Донецької області, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки м. Артемівська Донецької області, ІПН НОМЕР_2, неустойку (пеню) з прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 06 жовтня 2014 року по 16 листопада 2015 року у сумі 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 90 коп. та у рахунок повернення понесених судових витрат - 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп., а разом 708 (сімсот вісім) грн. 50 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 29 квітня 2016 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С.Конопленко