Ухвала суду № 57470523, 26.04.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/263/16 Справа № 712/14091/15-к Категорія: ч. 3 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3Биби Ю. В., ОСОБА_4Попельнюха Р. О.

секретаря судового засідання Єгоровій С. А., Чуйко А. В.

з участю прокурора Кропиви В. В.

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

представників потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_16 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2016 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працює директором СТО у ФОП ОСОБА_17, проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, 144, раніше судимого:

- 09.12.2003 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки;

- 05.12.2005 року Придніпровським районним судом за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, на основі ст. 71 КК України приєднано частково невідбутий строк 6 місяців за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси та кінцево визначено до відбуття 4 роки та 6 місяців позбавлення волі,

- 27.12.2013 року Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 198 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки; іспитовий строк скасовано ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.10.2015 року;

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 9 (девяти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.12.2013 року, за яким він був засуджений за ч. 2 ст. 198 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим терміном 2 роки; іспитовий строк скасовано ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.10.2015 року; та остаточно визначено до відбуття покарання у виді 9 (дев'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набуття вироком чинності залишено без змін - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 визначено рахувати з 19.01.2016 року, зарахувавши в строк відбутого покарання строк перебування під вартою з 09.10.2015 року по 19.01.2016 року (на момент постановлення вироку) - 6 місяців 20 днів позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в сумі 200 000 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в сумі 507 147 грн. 46 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_18, ОСОБА_8 шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в сумі 530 326 грн. 22 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в сумі 200 000 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_19 шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в сумі 57 004 грн. 35 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування в розмірі 8 024 грн. 54 коп.

Вирішена доля речових доказів, -

в с т а н о в и л а :

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 04 жовтня 2015 року близько 04 години 00 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в порушення вимоги п. 2.3 а), 31.4.5 г) Правил дорожнього руху України, перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу та експлуатував його із встановленими на задню вісь шинами різних моделей, з різними малюнками протектора, в порушення вимоги п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по вулиці Котовського у м. Черкаси, від вулиці Ільїна, порушив вимоги п. 8.7.3 е) Правил дорожнього руху України, перетинаючи перехрестя із вулицею Благовісна, на червоний сигнал світлофору, який забороняє рух, скоїв зіткнення із автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_19, який рухався по вулиці Благовісна від вулиці Святотроїцька та перетинав перехрестя із вулицею Котовського у напрямку вулиці Пушкіна на зелений сигнал світлофору, який відповідно до п. 8.7.3 а) Правил дорожнього руху України, дозволяє рух транспортних засобів, після чого виїхав на зустрічну смугу руху та зіткнувся із автомобілем «ЗАЗ-Daewoo Sens», р.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_20, який зупинив транспортний засіб по вулиці Котовського у м. Черкаси перед перехрестям із вулицею Благовісна від вулиці Гоголя на червоний сигнал світлофору.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди:

- пасажир автомобіля НОМЕР_4, потерпілий ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 03-01/726 від 05.10.2015 року отримав черепно-мозкову травму у вигляді крововиливів під мозкові оболонки обох півкуль головного мозку та мозочка, перелому кісток основи та склепіння черепу, крововиливів під м'які тканини голови, саден та подряпин на голові, закриту травму грудної клітини та живота у вигляді численних двобічних переломів ребер із ушкодженням пристінкової плеври, ушкоджень та забоїв обох легень, ушкоджень серцевої сорочки та серця, печінки, селезінки, крововиливу у жирову клітковину лівої нирки, садна на животі, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, садна та синці на кінцівках, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, від чого настала смерть на місці події;

- пасажир автомобіля НОМЕР_2 потерпіла ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_6, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 03-01/749 від 05.10.2015 року отримала черепно-мозкову травму у вигляді ушкоджень речовини півкуль головного мозку, мозочка та їх оболонок, крововиливу під оболонки головного мозку, перелому кісток лицьового та мозкового черепа, крововиливів в м'які тканини голови, саден ран на голові, закритої травми тулуба у вигляді численних двосторонніх переломів ребер з ушкодженням пристінкової плеври, ушкоджень обох легень, печінки, селезінки, сечового міхура, матки, плоду, його оболонок та плаценти, перелому кісток тазу, крововиливу у жирову клітковину обох нирок, рану в ділянці тазу, відкритого перелому кісток правої гомілки, відкритого перелому кісток, що формують правий гомілково-стоповий суглоб, закритий перелом кісток лівої гомілки, відкритий перелом кісток лівої стопи, садна, рани та синці на кінцівках, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, від чого настала смерть на місці події;

- пасажир автомобіля НОМЕР_2 потерпіла ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_7, отримала травму голови у вигляді ушкодження речовини головного мозку, його оболонок, кісток лицьового та мозкового відділу черепа, крововиливів в м'які тканини голови, ран саден на голові, закриту травму тулуба у вигляді численних двосторонніх переломів ребер із ушкодженням пристінкової плеври, перелому грудини, ушкоджень обох легень, перелому грудного відділу хребта, із ушкодженням спинного мозку, ушкодженням серцевої сорочки та серця, печінки, селезінки, крововиливу в жирову клітковину обох нирок, в брижу тонкого та товстого кишківника, переломів кісток тазу, саден, рани та синця на тулубі, відкритого перелому кісток лівого передпліччя, закритого перелому лівого плеча, закритого перелому кісток правого передпліччя, закритого перелому лівої гомілки, закритого перелому лівого стегна, синців та саден на кінцівках, яві відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, від чого настала смерть на місці події;

- пасажир автомобіля НОМЕР_2, потерпілий ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2370 від 17.12.2015 року отримав травми у вигляді травми голови з переломом лівої скроневої кістки, крововиливом над твердою мозковою оболонкою зліва, попаданням ліквору під тверду мозкову оболонку зліва, забою головного мозку, ранами та саднами обличчя, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя;

- водій автомобіля НОМЕР_5 потерпілий ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_9, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2426 від 16.12.2015 року отримав травми у вигляді травми живота з розривом селезінки та внутрішньочеревною кровотечею, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, рвану рану лівої гомілки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я;

- пасажир автомобіля НОМЕР_6, потерпіла ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2424 від 17.12.2015 року, отримала травми у вигляді травми грудної клітки з численними переломами ребер зліва з попаданням крові та повітря в ліву плевральну порожнину (гемопневматоракс) та здавленням легені, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; перелому правої лопатки, перелому лівої великогомілкової кістки у верхній третині, перелом внутрішньої кісточки лівого гомілково-ступеневого суглобу, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, саден лівої половини обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;

- пасажир автомобіля НОМЕР_5, потерпіла ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_10, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2427 від 16.12.2015 року, отримала травми у вигляді травми поперекового відділу хребта з переломом поперечних відростків 1-4 поперекових хребців справа без ушкодження спинного мозку, травма тазу з переломом правої здухвинної кістки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; травма голови зі струсом головного мозку, саднами та ранами м'яких тканин обличчя та голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;

- пасажир автомобіля НОМЕР_6, потерпілий ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2428 від 16.12.2015 року отримав травми у вигляді закритого перелому лівого стегна в середній третині, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, травма голови зі струсом головного мозку, саднами, ранами м'яких тканин голови та обличчя, лівої вушної раковини, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;

- пасажир автомобіля НОМЕР_6, потерпілий ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_11, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2425 від 16.12.2015 року отримав травми у вигляді латерального перелому шийки правої стегнової кістки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5, порушив вимоги п. 2.10 а), д) Правил дорожнього руху України, зник з місця пригоди, не повідомивши про дорожньо-транспортну пригоду органи міліції.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_5, а саме п.п. 2.3 а), 2.9 а), 8.7.3 е), 31.4.5 г) Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_20, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_10 та настанням смерті потерпілих ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_22

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_16 подали апеляційні скарги.

В первинних апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_16 просять вирок Соснівського районного суду міста Черкаси від 19.01.2016 скасувати та ухвалити новий, яким призначити покарання ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 286 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на 3 роки. На підставі ст. 71 КК України до основного покарання частково приєднанати невідбуту частину покарання за вироком від 27.12.2013 року, яким він засуджений за ч. 2 ст. 198 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; та остаточно призначити до відбуття покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на 3 роки. Просять моральну шкоду задовольнити частково, зокрема, захисник в своїй апеляційній скарзі просить потерпілим ОСОБА_7 С, ОСОБА_18, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по 100 000 грн., а іншим потерпіли по 30 000 грн.

Зазначають, що із вироком суду не погоджуються на тих підставах, що відповідно до ч. 2 ст. 409 КПК України вирок суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного покарання та особі засудженого, яке хоч і не виходить за межі, встановленого санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, але за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості, що є також наслідком однобічності та неповноти судового слідства, оскільки не були належним чином з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого.

Вказують, що відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 286 КК України, відноситься до тяжких злочинів, однак, зазначають апелянти, вчинений ОСОБА_5 злочин не являється умисним. Крім того, ОСОБА_5 офіційно працював, позитивно характеризувався як за місцем роботи, так за місцем проживання; мав постійне місце проживання, активно надавав матеріальну допомогу будинку дітей інвалідів, звідки також надана та приєднана до матеріалів кримінального провадження позитивна характеристика; мав дружину та неповнолітню дитину, тобто не мав на меті потрапити до в'язниці.

За таких обставин, стверджують апелянти, висновки суду першої інстанції в частині відсутності обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, є однобічними та необ'єктивними, а також судом не було належним чином встановлено особу обвинуваченого та характеризуючі дані на нього.

Так, обвинувачений, як на досудовому, так і на судовому слідстві під час допиту його в якості підозрюваного, обвинуваченого та підсудного визнавав вину у скоєному ним злочині в повному обсязі, підтвердив усі ті обставини, які були встановлені досудовим слідством, пов'язаних зі скоєним ним злочином; щиро розкаявся у вчиненому ним злочині та неодноразово наголошував на тому, що дуже жалкує та винить себе в тому, що ним було вчинено неумисний, хоча й тяжкий злочин. При цьому активно сприяв розкриттю злочину на досудовому слідстві.

Вказані вище обставини, стверджують апелянти, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого при призначенні покарання, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Також обвинувачений під час судового слідства зобов'язався відшкодувати матеріальну шкоду, що на даний час виконано, та моральну шкоду після ухвалення вироку, але задоволену в розумних розмірах, яку б можна було фізично відшкодувати. До ухвалення вироку потерпілим, які з'явились до суду, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_9 завдана матеріальна шкода була відшкодована, а іншим потерпілим, які заявили цивільний позов, було відшкодовано після постановлення судом першої інстанції вироку поштовими переказами.

Крім того, зазначають апелянти, що судом першої інстанції з незрозумілих причин задоволено в повній мірі всім моральну шкоду, тим самим проігноровано вимоги Постанови пленуму ВСУ № 4 від 31.03.91 зі змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Також вказують, що суд першої інстанції не звернув увагу на медичний стан ОСОБА_5, в якого згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2445 від 01.12.2015 р. мають місце тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що небезпечні для життя, в зв'язку з чим, він потребує професійного медичного лікування (а.с. 42-43 т. 3).

Крім того, судом першої інстанції під час призначення покарання не було враховано ту обставину, що на утриманні обвинуваченого фактично знаходиться неповнолітня дитина, яка фактично на сьогоднішній день буде рости та виховуватись без батька, і призначене покарання строком на 9 років 6 місяців зробить неможливою для батька участь у її вихованні та наданні необхідної допомоги, а дитині мати повноцінну батьківську турботу та виховання.

Також зазначають, що місцевим судом безпідставно вказано як обставину, яка обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, оскільки як під час досудового слідства не було проведено медичного огляду або експертизи на предмет встановлення алкогольного чи наркотичного сп'яніння, так і під час судового розгляду не було вчинено будь-яких дій для підтвердження чи спростування цієї обтяжуючої обставини.

Тому апелянти вважають, що судом першої інстанції під час призначення покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років не було враховано наведених в апеляційних скаргах обставин, за яких був вчинений злочин; особу обвинуваченого; обставини, що пом'якшують покарання, та інші обставини, які можуть вплинути на призначення покарання. В результаті цього покарання, призначене судом першої інстанції, за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок своєї суворості, а мотивів щодо призначення покарання майже у максимальному розмірі санкції ч. 3 ст. 286 КК України судом не було наведено в ухваленому ним вироку.

У доповненні до апеляційної скарги від 01 квітня 2016 року обвинувачений ОСОБА_5 висунув інші апеляційні вимоги, вказавши, що він просить скасувати оскаржуваний вирок суду та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Вказує, що судом першої інстанції не був врахований його емоційно-психологічний стан під час ДТП, оскільки він отримав складні травми, переживав особисту трагедію щодо хвороби та втрати його дружиною дитини під час вагітності; не враховано порушення водіями автомобілів «ВАЗ» і «Деу» правил перевезення пасажирів, оскільки вони не мали відповідних ліцензій, а водій одного автомобілів узяв у салон аж пять пасажирів, що заборонено робити. Вказав, що внаслідок травм він погано почувався під час розгляду справи судом першої інстанції, тому не зовсім розумів події судових засідань.

Наголосив на грубому порушенні судом першої інстанції його права на захист, оскільки на його клопотання про ознайомлення з матеріалами справи суд ознайомив його тільки з першим томом справи, й не ознайомив з іншими томами.

Ще раз звернув увагу суду на те, що документального підтвердження його перебування під час ДТП в стані алкогольного спяніння у матеріалах провадження немає, й сам він заперечує цей факт. Тому рішення суду з цього питання ґрунтується на припущеннях.

Вказав, що суд першої інстанції не мав права застосовувати до нього положення ст. 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю вироків, оскільки на час вирішення цього питання його строк покарання за попереднім вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 серпня 2013 року повністю був відбутий. Це трапилося внаслідок того, що в ході досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні він перебував під вартою з 02 серпня 2012 року по 02 серпня 2013 року, будучи при цьому засудженим до двох років позбавлення волі зі звільнення від відбування покарання з випробуванням строком на два роки. Таким чином, вказує, обвинувачений за новою редакцією ч. 5 ст. 72 КК України, він фактично відбув строк свого покарання з обрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі. Тому його дії не мали бути кваліфіковані як такі, що були вчинені під час іспитового строку і сукупне покарання за правилами ст. 71 КК України на мало бути призначене взагалі.

На апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_16 потерпілий ОСОБА_10, потерпілі ОСОБА_18, ОСОБА_8, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_26, представник потерпілої ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_13 та потерпілий ОСОБА_27 подали заперечення.

В своїх запереченнях потерпілі ОСОБА_18 та ОСОБА_8 просять апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_16 залишити без задоволення, а вирок суду без змін. На обґрунтування своїх доводів вони посилаються на те, що вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.01.2016 щодо ОСОБА_5 є законним, обґрунтованим та вмотивованим. Вина обвинуваченого повністю підтверджується зібраними по справі доказами та дослідженими в судовому засіданні в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. При призначенні покарання судом в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини покарання обвинуваченого. Крім того зазначають, що задовольняючи в повному обсязі їх цивільний позов в розмірі 500 тисяч гривень, суд першої інстанції правильно застосував норми законодавства.

В запереченнях на апеляційні скарги потерпілий ОСОБА_10 просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а вирок суду без змін. На обґрунтування своїх доводів посилається на те, що вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим. Вина обвинуваченого повністю підтверджена зібраними по справі доказами та детально дослідженими в судовому засіданні в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. При призначенні покарання судом в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини покарання обвинуваченого. Також зазначає, що задовольняючи в повному обсязі його цивільний позов в розмірі 500 тисяч гривень, судом правильно застосовано норми законодавства. Крім того зазначає, що в результаті отриманих у ході ДТП травм він став інвалідом 2 групи.

В запереченнях на апеляційні скарги представник потерпілої ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_13 просить залишити вирок суду без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. На обґрунтування своїх доводів посилається на те, що вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим відповідно до вимог ст. 370 КПК України, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника є необґрунтованими, суперечать встановленим судом обставинам справи. Також зазначає, що у кримінальному провадженні судом першої інстанції докази досліджувались в порядку, встановленому ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники кримінального провадження, у тому числі захисник обвинуваченого та сам обвинувачений ОСОБА_5, який повністю визнавав свою вину у висунутому йому прокурором обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Крім того указує, що ні обвинувачений ОСОБА_5, ні його захисник, під час розгляду справи судом першої інстанції не заперечували та повністю погоджувались з позовними вимогами, пов'язаними з відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_9, син якої - ОСОБА_21, 1988 р. н., загинув в цьому ДТП, та донька якої - ОСОБА_28, 2004 р. н., що з дитинства є інвалідом, та для якої саме ОСОБА_21 був за батька, втратила рідного брата.

В запереченнях на апеляційні скарги потерпілий ОСОБА_27 просить залишити апеляційні скарги без задоволення. На обґрунтування своїх доводів посилається на те, що вирок суду першої інстанції є обґрунтованим та справедливим. Указує, що внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди він зазнав тяжких тілесних ушкоджень, йому довелося пройти хірургічне втручання з видалення селезінки та пройти довготривалий курс лікування. Також не відповідають дійсності твердження захисника ОСОБА_16 в апеляційній скарзі про те, що на даний час виконано зобовязання обвинуваченого відшкодувати матеріальну шкоду та моральну шкоду після ухвалення вироку. Крім цього, звертає увагу колегії суддів на те, що після вчинення ДТП обвинувачений з місця події зник та не вжив необхідних заходів для надання першої невідкладної медичної допомоги потерпілим. В результаті цього, зазначає ОСОБА_27, у нього виникли незворотні наслідки для здоров'я.

В запереченнях на апеляційні скарги прокурор просить залишити вирок суду без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. На обґрунтування своїх доводів посилається на те, що вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.01.2016 року є законним та обґрунтованим, ухвалений з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, підстави для скасування чи зміни вироку відсутні. Під час призначення покарання ОСОБА_5 судом враховано обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого: щире каяття, часткове відшкодування заподіяної злочином шкоди; та обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого: вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння. Призначене покарання ОСОБА_5 у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки є необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 В підтримав подані апеляційні скарги в редакції тих апеляційних вимог, які були викладені в останньому доповненні обвинуваченого до апеляційної скарги.

Захисник підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого щодо необхідності скасування вироку та направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд, оскільки положення ст. 349 КПК України були застосовані безпідставно, адже обвинувачений в суді першої інстанції не визнавав факту свого перебування у стані алкогольного спяніння під час ДТП.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, просив їх відхилити.

Потерпілі, їх представники підтримали позицію прокурора. Вказали, що, на їхню думку, стороною захисту свідомо затягується апеляційний розгляд кримінального провадження з тією метою, щоб якомога більший строк покарання був зарахований обвинуваченому за рахунок його попереднього увязнення з принципу «день за два».

Заслухавши доповідача, прокурора, обвинуваченого, його захисника, потерпілих, їх представників, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Розгляд кримінального провадження був проведений судом першої інстанції на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України, коли суд визнав недоцільним досліджувати окремі докази стосовно обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд першої інстанції належно розяснив обвинуваченому наслідки застосування указаного вище положення закону.

У матеріалах кримінального провадження навіть є письмова розписка обвинуваченого про його належне ознайомлення з такими наслідками (Т-1 матеріалів судового провадження, а.с. 100). Суд першої інстанції ретельно запитував позицію обвинуваченого щодо визнання ним своєї вини, й обвинувачений указував що свою вину, а також заявлені до нього потерпілими цивільні позови, він визнає у повному обсязі. Указане підтверджується даними аудіозапису судового засідання в суді першої інстанції.

Дійсно, під час розгляду справи в суді першої інстанції головуючий запитував у обвинуваченого, чи визнає він свою винуватість? Обвинувачений указував, що визнає, крім того факту, що він «був випивший», оскільки він пив пиво ще у минулий день перед цим. Головуючий уточнив, чи означає це заперечення обвинуваченим факту свого перебування у стані спяніння під час ДТП? Обвинувачений відповідає: «Просто я не був випивший, а так все вірно». Далі вставляє фразу захисник ОСОБА_16: «Він пиво пив просто і думає, що він не був пяний». Після цього обвинувачений указує, що він вину визнає повністю.

Таким чином, немає жодних підстав стверджувати, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 349 КПК України, за правилами якої обвинувачений за кримінальним процесуальним законом України позбавляється у подальшому права оспорювати в апеляційному порядку визнані ним раніше обставини вчиненого правопорушення.

Таким чином, колегія суддів виходить з того, що оскаржити вирок суду першої інстанції обвинувачений чи його захисник можуть лише в частині, яка стосується призначеного покарання.

Оцінюючи доводи апеляційних скарг в цій частині, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для призначення більш мякого покарання. Вбачається, що суд першої інстанції належно встановив обставини інкримінованого особі діяння, дав його діянню вірну кваліфікацію та призначив необхідне і достатнє для виправлення особи покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, а також аспектів наявності чи відсутності обставин, які помякшують або обтяжують покарання.

Колегія суддів також відхиляє як необґрунтовані доводи обвинуваченого про те, що його складні сімейні та особистісні обставини могли істотно вплинути на його поведінку щодо вчинення ним ДТП. Інкримінований йому злочин є тяжким необережним злочином, зумовленим грубим порушення ПДР з боку обвинуваченого. За таких обставин жодні особисті переживання не можуть виправдовувати особи чи сприяти помякшенню її відповідальності.

Щодо оскаржуваних в апеляційній скарзі захисника розмірів морального відшкодування у цивільних позовах на користь ОСОБА_7 (200 000 грн.), ОСОБА_18 та ОСОБА_8 (по 250 000 кожному), ОСОБА_10 (500 000 грн.), колегія суддів вбачає, що, оскільки у судовому засіданні в суді першої інстанції обвинувачений визнав цивільні позови у повному обсязі, суд вірно задовольнив ці позовні вимоги.

Колегія суддів також вбачає необґрунтованими доводи обвинуваченого про те, що до покарання за новим вироком не повинне застосовуватися положення ст. 71 КК України щодо сукупності вироків, тому що він фактично відбув призначене йому за попереднім вироком покарання, будучи близько року під вартою за принципом «день за два». Теза обвинуваченого про те, що він відбув покарання оцінюється критично колегією суддів в принципі, оскільки відбувати це покарання за вироком він у 2013 році й не розпочинав. Згідно з даними кримінального провадження ОСОБА_5 був засуджений 27.12.2013 року Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 198 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки; іспитовий строк скасовано ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.10.2015 року. Враховуючи, що у 2013 році він був звільнений від відбування покарання з випробуванням, він так і не розпочав відбування визначеного йому вироком суду покарання. Відтак, враховуючи, що новий злочин він вчинив під час іспитового строку, суд першої інстанції цілком законно застосував при призначенні покарання вимоги ст. 71 КК України.

Щодо доводів обвинуваченого про порушення судом першої інстанції його права на захист в частині ненадання можливості після проголошення вироку ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, а також отримати копії цих матеріалів, колегія суддів вбачає, що суд апеляційної інстанції створив усі можливі умови для забезпечення такого права на захист. Зокрема, обвинувачений був повністю ознайомлений з матеріалами провадження в суді апеляційної інстанції, про що є відповідна розписка (Т-2, а.с. 122). Тому його право на захист було забезпечене належно.

Керуючись ст. ст. 370, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_16 залишити без задоволення.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2016 року, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, залишити без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_5 строк його попереднього увязнення у цьому кримінальному провадженні з 19 січня 2016 року по 26 квітня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Для особи, яка тримається під вартою, цей строк рахується з моменту отримання копії оскаржуваної ухвали.

Головуючий :

Судді :