Окрема думка судді № 57470492, 26.04.2016, Апеляційний суд Черкаської області

О К Р Е М А Д У М К А

26 квітня 2016 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області в складі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 постановила ухвалу у кримінальному провадженні за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2016 року щодо ОСОБА_4.

Згідно з ухвалою було вирішено відхилити апеляційні вимоги обвинуваченого та його адвоката й залишити вирок суду першої інстанції без змін.

Не погоджуюся з таким рішенням колегії, оскільки вбачаю, що у кримінальному провадженні після скасування вироку необхідно було призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції з підстав неналежного застосування судом першої інстанції положень ст. 349 КПК України.

На мою думку, суд першої інстанції не надав достатньої уваги тому, що факт визнання обвинуваченим своєї вини повністю на початку судового розгляду не носило абсолютного характеру.

Крім цього, навіть розпочавши розгляд кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд першої інстанції після заяви обвинуваченого в ході судових дебатів про необхідність зменшення сум морального відшкодування за кількома позовами потерпілих був зобовязаний негайно повернутися до вирішення питання щодо порядку та обсягу дослідження доказів у кримінальному провадженні, однак не зробив цього.

Як наслідок, у кримінальному провадженні не був допитаний жоден потерпілий, жоден свідок, не були досліджені матеріали кримінального провадження, крім даних, що характеризують особу обвинуваченого (особливо щодо стану його спяніння), які можуть становити доказову базу, а також не були проаналізовані підстави для задоволення цивільних позовів як стосовно матеріальної, так і стосовно моральної шкоди.

Вирок ґрунтується виключно на факті визнання обвинуваченим у судовому засіданні своєї винуватості та визнанні ним заявлених до нього цивільних позовів, що є можливим згідно з ст. 349 КПК України, при тому, що таке визнання не було беззастережним й в суді апеляційної інстанції заперечувалося.

Вбачаю, що положення ч. 3 ст. 349 КПК України у даному випадку входять в колізію з положеннями ст. 6 ЄКПЛ, де вказано, що обвинувачений, крім іншого, має щонайменше право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення. За таких обставин пріоритет у застосування має ст. 6 ЄКПЛ.

Вбачаю, що вирок, який ґрунтується на поверховому дослідженні обставин діяння, не може залишатися чинним, а провадження, здійснене поверхово, має бути проведене повторно належним чином.

Суддя І. В. Іваненко