Ухвала суду № 57470468, 26.04.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1164/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 39 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

представника позивача ОСОБА_6,

представника відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 09 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

26 січня 2016 року ОСОБА_8 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 січня 2016 року між нею та ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" (далі - ТОВ ЛК «Ваш Авто») укладено договір фінансового лізингу, згідно умов якого відповідач зобовязався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у її користування трактор МТЗ-82-1-26, а вона зобовязувалася сплачувати лізингові та інші платежі по договору.

Цього ж дня на виконання умов договору позивачем здійснено перерахунок грошових коштів в сумі 50 000 грн., як оплату на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується відповідною квитанцією.

Також 21.07.2015 року між ОСОБА_8 та ТОВ «ЛК «Ваш Авто» було підписано додаток № 1, який передбачає графік сплати авансового внеску, та додаток № 2, специфікація. Позивач звертає увагу, що додаток № 3, а саме графік покриття витрат та виплат лізингових платежів між нею та відповідачем підписано не було.

Крім того, укладений договір містить ознаки фінансової послуги, оскільки передбачає залучення фінансових активів від фізичних осіб і дані послуги можуть надаватися лише після отримання відповідачем ліцензії, яка на час укладення зазначеного договору у останнього була відсутня.

Позивач також звертає увагу на те, що договір фінансового лізингу не був нотаріально посвідчений та містить несправедливі умови, які порушують його права.

Тому просить суд:

1. Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 002982 від 13 січня 2016 року, що укладений між позивачем та ТОВ «Лізингова компанія « Ваш Авто»;

2. Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_8 сплачений авансовий платіж в сумі 50 000 грн. та судовий збір.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 09 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_8 задоволені повністю.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», посилаючись на те, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволені позову про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які зявилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що умови оспорюваного договору є несправедливими, при його підписанні не було дотримано вимоги щодо нотаріального посвідчення, відповідач при цьому не мав відповідної ліцензії щодо здійснення діяльності, повязаної із лізингом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Встановлено, що 13 січня 2016 року між ОСОБА_8 та ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" укладено договір фінансового лізингу, згідно умов якого відповідач зобовязався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у її користування трактор МТЗ-82-1-26, а вона зобовязувалася сплачувати лізингові та інші платежі по договору (а.с. 10-16).

21.07.2015 року між ОСОБА_8 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» підписано додаток № 1, який передбачає графік сплати авансового внеску (а.с. 17), та додаток № 2, специфікація (а.с. 18).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 статті 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Пунктом 1.2 договору визначено, що вартість предмета лізингу на момент укладення даного договору зазначається у даному договорі, розмір авансового платежу вказується у договорі та в додатку № 1, який є невідємною частиною.

Відповідно до пункту 1.3 договору, лізингодавець бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 1.7 договору, предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу, у разі наявності, сплати різниці.

Згідно з п. 8.1 договору від 13 січня 2016 року, сторони погоджуються, що лізингові платежі і інші платежі згідно договору відображають справедливу вартість предмета лізингу.

В пункті 8.2 договору визначено вартість предмета лізингу на момент укладення договору, що становить 18992,25 доларів США. Згідно обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу на дату укладання цього договору становить 490 000 грн.

Авансовий платіж складає частину від вартості предмета лізингу в розмірі 50 відсотків від його вартості, зазначеному у даному договорі та специфікації (п.9.1 договору).

Згідно з пунктом 10.2 договору, розмір щомісячних лізингових платежів розраховується за відповідною формулою, наведеною в цьому пункті з урахуванням вартості предмета лізингу помноженої на коефіцієнт і т.д.

На момент укладання договору сторонами визначено розмір щомісячного платежу, який становить 293,67 доларів США, згідно обмінного курсу доларів США до української гривні відповідно становить 7628,29 грн.(п.10.3 договору).

Крім того, вказаним пунктом договору передбачено, що у випадку залишення вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного договору, та до передачі предмета лізингу лізингоодержувачу сторони зобовязані підписати додаток № 3 до даного договору, що встановлює графік сплати лізингових платежів або план відшкодування.

Відповідно до п. 12.1. лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж, частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

На виконання умов додатку № 1 до договору фінансового лізингу ОСОБА_8 згідно квитанції № 32 від 13 січня 2016 року сплатила авансовий платіж в розмірі 50 000 грн. (а.с. 19).

Ставлячи питання про визнання недійсним договору фінансового лізингу, позивачка ОСОБА_8 в заяві посилається на несправедливі умови спірного договору, відсутність у відповідача відповідної ліцензії для надання фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб та відсутність нотаріального посвідчення спірного договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Судом першої інстанції встановлено, що аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 13 січня 2016 року, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України "Про фінансовий лізинг", положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості.

Згідно пункту 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Є обґрунтованими посилання позивача щодо відсутності у відповідача ліцензії для надання послуг фінансового лізингу та нотаріального посвідчення вказаного договору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 111 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що відповідача мається дозвіл на залучення коштів, відповідно до листа Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу не потребує ліцензування(а.с. 51).

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 13 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_8 та ТОВ «ЛК «Ваш Авто», нотаріально посвідчено не було.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «ЛК «Ваш Авто» при підписанні оспорюваного договору не було дотримано вимоги закону щодо нотаріального посвідчення вказаного договору.

Всі названі обставини узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленій у справі № 6-2766цс15, яка є обовязковою для застосування судами загальної юрисдикції в аналогічних справах. Адже, як вказав Європейський суд з прав людини в рішенні «Буланов та Купчик проти України» від 09.12.2010 року, що суди повинні дбати про авторитет судової влади, а тому ухвали Верховного Суду, який за конституційним статусом є найвищим судовим органом та який надає розяснення щодо застосування законодавства, не можуть бути піддані сумніву.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції дана невірна оцінка доказів у справі, не підтверджуються матеріалами справи, так як колегією суддів встановлено, що суд дав оцінку з дотриманням положень ст. 212 ЦПК України та, обґрунтовано, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦПК України, навів мотиви з яких він взяв до уваги одні докази та відхилив інші.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто»- відхилити.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 09 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживачів та визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :