Рішення № 57468231, 28.04.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/4749/15-ц Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.Провадження № 22-ц/780/2701/16 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 24 28.04.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

28 квітня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Білоконь О.В., Даценко Л.М.

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннед Україна», третя особа ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2. звернувсядо суду із вказаним вище позовом,який мотивував тим, що 7 квітня 2014 року по вул.Жовтневій у м.Обухові Київської області сталася ДТП за участю належного йому автомобіля «Тойота» р.н. НОМЕР_1, під його керуванням, та автомобіля «ВАЗ-2107» р.н.НОМЕР_2 під керуванням володільця ОСОБА_3 Вказана ДТП сталася з вини ОСОБА_3, який, керуючи автомобілем «ВАЗ-2107» не обрав безпечну швидкість щоб постійно мати змогу контролювати рух, порушив п.2.3 «б», 12.1 ПДР та допустив зіткнення з належним йому автомобілем «Тойота». Вина водія ОСОБА_3 у порушенні ПДР і скоєнні правопорушення за ст.124 КУпАП встановлена постановою Обухівського районного суду Київської області від 17 квітня 2014 року.

Вказував, що внаслідок зіткнення належний йому автомобіль «Тойота» був пошкоджений. Згідно звіту № 4099/07/14 від 31 липня 2014 року розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота» р.н. НОМЕР_1 становить 383460 грн.

Вказував, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ з іноземними інвестиціями СК «К'Ю БІ І Україна». Зокрема за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (страховий поліс АС/0050291) із лімітом відповідальності 50000 грн. (франшиза 1000 грн.) та за договором добровільного страхування (договір МО № 004613) із лімітом відповідальності 100000 грн., отже страховик має виплатити йому відшкодування у розмірі 149000 грн. Вказував, що він у визначеному законом порядку повідомив про ДТП страховика ПрАТ СК «К'Ю БІ І Україна» і надав необхідні документи, однак рішення відповідачем про виплату до цього часу не прийняте, страхове відшкодування не виплачене.

У зв'язку із наведеним, просив стягнути з ПрАТ з іноземними інвестиціями СК «К'Ю БІ І Україна» на його користь на відшкодування шкоди 149000 грн. та судовий збір.

Ухвалою суду назву відповідача ПрАТзІІ СК «К'Ю БІ І Україна» замінено на ПрАТ «Страхова компанія «Колоннейд Україна».

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким його вимоги задоволити у повному обсязі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що суд прийшов до хибних висновків про можливу фальсифікацію ДТП, не оцінивши та не взявши до уваги надані ним докази, зокрема дві довідки ДАІ про факт ДТП та про виявлені пошкодження автомобілів, постанову суду про накладення на ОСОБА_3 стягнення та інші.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 подану апеляційну скаргу підтримав, просив задоволити та скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області та ухвалити нове.

Відповідач ПрАТ «СК «Колоннейд Україна» належним чином повідомлений про час розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, до суду не з'явився, причин неявки не повідомив, направив до суду письмові заперечення проти скарги, де вказав про законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування. Його неявка відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд в тому числі вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 7 квітня 2014 року по вул.Жовтневій у м.Обухові Київської області сталася ДТП за участю належного позивачу ОСОБА_2 автомобіля «Тойота» р.н. НОМЕР_1, під його керуванням, та автомобіля «ВАЗ-2107» р.н.НОМЕР_2, належного ОСОБА_6, під керуванням володільця ОСОБА_3 Вказана ДТП сталася з вини ОСОБА_3, який, керуючи автомобілем «ВАЗ-2107» не обрав безпечну швидкість щоб постійно мати змогу контролювати рух, порушив п.2.3 «б», 12.1 ПДР та допустив зіткнення з належним йому автомобілем «Тойота».

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 17 квітня 2014 року ОСОБА_3 притягнутий до відповідальності за ст.124 КупАП у вигляді штрафу.

В результаті ДТП, належний позивачу автомобіль «Тойота» одержав механічні пошкодження. Згідно звіту № 4099/07/14 від 31 липня 2014 року розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота» р.н. НОМЕР_1 становить 383460 грн.

Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ з іноземними інвестиціями СК «К'Ю БІ І Україна» як за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (страховий поліс АС/0050291) із лімітом відповідальності 50000 грн., так і за договором добровільного страхування (договір МО № 004613) із лімітом відповідальності 100000 грн.

Також, судом встановлено, що у травні 2014 року позивач звернувся до відповідача із необхідними документами про виплату страхового відшкодування, однак рішення про виплату не прийняте до цього часу.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, щодо спростування факту фальсифікації вказаного ДТП за участю автомобілів «ВАЗ» і «Тойота», та висновку комплексної транспортно-трасологічної експертизи та експертизи лакофарбованих матеріалів, покрить і полімерних матеріалів, дані обставини також не спростовані позивачем і наданими ним в судовому засіданні довідками Моторного (транспортного) страхового бюро України.

При цьому суд виходив з того, що в провадженні Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження внесені до ЄРДР за № 12013110040019916 від 25 грудня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК по факту ДТП, яка відбулася 07 квітня 2014 року по вул. Жовтнева, в м. Обухів, Київської області за участю транспортних засобів позивача та третьої особи, за яким досудове слідство триває.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.

Відповідно до роз'яснень п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК).

Вирішуючи спір, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, щодо спростування факту фальсифікації ДТП за участю автомобілів «ВАЗ» і «Тойота», поскільки в провадженні Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження внесені до ЄРДР за № 12013110040019916 від 25 грудня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК по факту цього ДТП, за яким досудове слідство триває.

Такі висновки є хибними, поскільки у справі відсутні належні і допустимі докази щодо фальсифікації ДТП за участю автомобілів «ВАЗ» і «Тойота», а відтак у позивача відсутній обов'язок надавати докази на спростування цього.

Наявність матеріалів кримінального провадження, що внесені до ЄРДР за № 12013110040019916 від 25 грудня 2014 року, не є доказом вини особи у фальсифікації ДТП і як наслідок у вчиненні злочину, як помилково вважав суд.

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

З огляду на відсутність вироку суду, який би набрав законної сили, у відношенні позивача по факту фальсифікації цього ДТП, висновки суду безпідставні.

Також, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, щодо спростування висновку комплексної транспортно-трасологічної експертизи та експертизи лакофарбованих матеріалів, покрить і полімерних матеріалів, проведеної у рамках кримінального провадження.

Такі висноки зроблені з порушенням норм процесуального права, зокрема ст.ст.143-144 ЦПК України поскільки дана експертиза проводилася в рамках кримінального провадження і не призначалася в цій справі у порядку, встановленому процесуальним законом у цій справі, а відтак зідно ст.57 ЦПК України не є висновком екперта, а може бути лише письмовим доказом у справі.

Крім того, суд не врахував положення ст.212 ЦПК України щодо оцінки доказів, згідно якої жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кождного доказу окремо, а також достатність і їх взаємний зв'язок у сукупності.

Суд не звернув уваги, що на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду довідку ДАІ, складену працівниками міліції на місці ДТП, яка підтверджує як факт ДТП, так і перелік виявлених пошкоджень автомобіля (а.с.7). Також позивач надав довідку ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду, адресовану страховій компанії, якій зазначені як учасники пригоди, їх дані, так і страхові поліси та вказано особу, що порушила ПДР (а.с.8-9).

Крім того, на місці ДТП працівниками ДАІ був складений протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП у відношенні винуватця ОСОБА_3, який при складанні протоколу вину визнав.

Позивач надав суду постанову Обухівського районного суду Київської області від 17 квітня 2014 року, за якою ОСОБА_3 притягнутий до відповідальності за ст.124 КупАП у вигляді штрафу за результатами розгляду цього адміністративного протоколу.

Наведені докази відповідачем не спостовані.

Вказані порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи, зроблене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в цій частині межах заявлених вимог та наданих доказів, колегія суддів вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ст.26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.

Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або

потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспртного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП володільця автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «СК «Колоннейд Україна», як за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (страховий поліс АС/0050291) із лімітом відповідальності 50000 грн. (франшиза 1000 грн.), так і за договором добровільного страхування МО № 004613 із лімітом відповідальності 100000 грн.

Договір добровільного страхування МО № 004613 передбачає відшкодування за розділом ІІ «Цивільна відповідальність», за яким страховик відшкодовує пряму шкоду, завдану внаслідок ДТП з вини страхувальника іншій особі, або її майну в межах ліміту відповідальності.

Також судом встановлено, що страхова компанія листом від 29 липня 2014 року відстрочила ОСОБА_2 виплату страхового відшкодуванння, до отримання документів, що підтверджують закінчення досудового розслідування та прийняття уповноваженими органами відповідного рішення, що набрало законної сили (а.с.201).

При цьому страховик не прийняв рішення ні про виплату, ні про відмову у виплаті страхового відшкодування.

З огляду на неправомірність дій страховика по відстроченню виплат, а також враховуючи, що розмір завданої ОСОБА_2 шкоди згідно звіту № 4099/07/14 від 31 липня 2014 року становить 383460 грн., колегія суддів вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача відшкодування в розмірі 149000 грн., з яких 49000 грн. за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (страховий поліс АС/0050291) та 100000 грн. за договором добровільного страхування МО № 004613.

Доводи відповідача ПрАТ «СК «Колоннед Україна»,що підстави для виплати відсутні з огляду на наявність кримінального провадження і необхідність його завершення і прийняття по ньому законного рішення безпідставні і не є підставами відмови у виплаті передбаченими ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.26 Закону України «Про страхування».

Посилання ПрАТ «СК «Колоннед Україна» на те, що ОСОБА_2. подав страховику свідомо неправдиві відомості про факт настання страхового випадку, що у свою чергу згідно ст.26 Закону України «Про страхування» (ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містить такого) є підставою для відмови у виплаті відшкодування, необгрунтовані.

Як вище вказувалося подання ОСОБА_2 свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні і не підтверджені належними доказами. Наданий відповідачем письмовий доказ у вигляді висновку експерта в кримінальній справі, спростовується наданими позивачем довідками ДАІ, адмінпротоколом, постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт скоєння ДТП та його наслідки.

Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постанова Обухівського районного суду Київської області від 17 квітня 2014 року встановлено, що ОСОБА_3 визнаний винним у порушенні ПДР і скоєнні ДТП 7 квітня 2014 року за участю ОСОБА_2 та притягнутий до відповідальності за ст.124 КупАП у вигляді штрафу. Отже дана постанова згідно ч.4 ст.61 ЦПК України обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, в даному випадку ОСОБА_3, стосовно якого її ухвалено, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд покладає на відповідача судові витрати.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 березня 2016 року скасувати і ухвалити нове.

Позов задоволити. Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннед Україна» на користь ОСОБА_2 на відшкодування шкоди 149000 гривень та судовий збір в розмірі 2290 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий

Судді: