Ухвала суду № 57467105, 27.04.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/3778/15-ц Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 27 Доповідач Товянська О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Товянської О.В.

суддів: Гансецької і.А., Кочетова Л.Г.

при секретарі: Валяник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2016 року,

встановила:

В грудні 2015 року Банк звернувся до суду з позовом. Просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №ML-010/251/2008 від 11.06.2008р. станом на 13.08.2015р. в розмірі 28169,39дол. США, з яких: заборгованість по кредиту - 26364,09дол.США, % - 1805,30дол. США, в еквіваленті до національної валюти України за офіційним курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення, 9036,21грн. судового збору. Зазначав, що відповідно до укладеного кредитного договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 74000дол.США строком користування до 12.06.2023р. з встановленою плаваючою % ставкою. В порушення умов договору відповідачем не вносяться чергові платежі у розмірах та строки, визначені графіком платежів.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №ML-010/251/2008 від 11.06.2008р. у розмірі 28169,39дол.США в еквіваленті за офіційним курсом на 17.02.2016р. та 9036,21грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. Зазначає, що вона грошові кошти не отримувала. Вважає, що станом на 06.06.2008р. у Банку не було ліцензії для надання кредиту в іноземній валюті фізичним особам.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 11 червня 2008р. між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступник ПАТ «ОТП Банк») і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №ML-010/251/2008, за яким Банк зобов'язувався надати відповідачу кредит у розмірі 74000,00дол.США зі строком повернення до 12 червня 2023р. зі встановленою плаваючою % ставкою у розмірі: фіксований % + FIDR, де фіксований % становить 5,49% річних, а FIDR % ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк 366дн., з виплатою % після закінчення строку дії депозитного договору. 18 червня 2008р. відповідач під підпис ознайомилась з Умовами кредитування по програмі "Кредит на відновлення капіталу (споживчі цілі)" (а.с.16-18,21).

Видача кредитних коштів, згідно умов даного договору, відбувалась у чотири транші на підставі кредитних заявок позичальника: 18 червня 2008р. - 10000дол.США; 23 липня 2008р. - 10000дол.США; 21 серпня 2008р. - 24000дол.США; 22 вересня 2008р. - 3000дол.США. Всі заявки були засвідчені підписом позичальника (а.с.22-25).

Даних про те, що кредитний договір визнано недійсним, у справі немає.

Судом встановлено, що заборгованість станом на 13 серпня 2015р. з розрахунком в іноземній валюті (доларах США) та гривневому еквіваленті, становить : 26364,09дол.США (563806,40грн.) -заборгованість по кредиту; 1805,30дол.США (38607,05грн.) заборгованість по нарахованих %, а всього 28169,39дол.США (602413,45грн.) (а.с.15).

28 серпня 2015р. Банк направив відповідачу вимогу про дострокове погашення заборгованості у розмірі 28169,39дол.США (а.с.55).

Згідно з п.3.8. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007р. №168 у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Під час укладання кредитного договору позичальник ознайомився з усіма істотними умовами договору в повному обсязі, підтвердив згоду на укладення договору своїм підписом. Укладаючи кредитний договір, сторони дійшли взаємної згоди щодо встановлення своїх прав та обов'язків. ОСОБА_2 не відкликала свою згоду на укладення кредитного договору протягом 14кал.дн., відповідно до п.6 ст.11 Закону «Про захист прав споживачів».

Банк на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України реалізував своє право на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

За змістом ст.47 Закону «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки самостійно встановлюють % ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Відповідно до умов Кредитного договору позичальник у визначений термін сплачує до моменту повного виконання позичальником зобов'язань по поверненню отриманих кредитних ресурсів щомісяця комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів.

Вказані умови договору є результатом домовленості сторін, а тому відповідно до ст.629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами. Згідно зі ст.526,610-611 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та закону. У разі порушення зобов'язання настають передбачені законом наслідки.

Укладання кредитного договору і його виконання в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству. Підписуючи кредитний договір (з додатками до нього) в іноземній валюті, ОСОБА_2 повністю погоджувалась з його умовами та повинна була усвідомлювати, що курс національної валюти до іноземної не є незмінним, що зміна курсу можливо настати, а також передбачити та враховувати підвищення валютного ризику.

Викладені в тексті договору його істотні умови, права і обов'язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить підпис відповідача. Предметом кредиту були долари США. Тому, виходячи з положень ст.1054 ЦК України, на позичальникові лежав обов'язок саме по їх поверненню кредиторові. В даному випадку валюта не виступала засобом платежу і, з врахуванням специфіки кредитного договору та визначених ним прав і обов'язків сторін, відсутні підстави вважати про порушення положень ст. 524 ЦК України при його укладенні. Покладення на позичальника обов'язку по поверненню кредиту в отриманій ним іноземній валюті, не може вважатись такими положеннями договору, які завідомо є невигідними для них, оскільки волевиявлення позичальника було направлене саме на отримання кредиту в доларах США, а не гривнях чи іншій валюті.

Ст.ст.47,49 Закону „Про банки та банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Матеріалами справи доведено, що Банк у 2006р. отримав відповідну ліцензію та дозвіл на право здійснення операцій з валютними цінностями.

Принцип свободи договору є одним із загальних принципів цивільного законодавства. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст.ст.6,627 ЦК України). Свобода договору - це, насамперед, свобода укладення договору і визначення його умов.

Наслідком порушення позичальником договору про повернення позики частинами є право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики в разі прострочення повернення чергової частини (ч.2 ст.1050 ЦК).

Згідно з п.2 ч.1 спірного кредитного договору було узгоджено та визначено, що поточним рахунком позичальника є рахунок за №2620100181840, на який є посилання у кредитних заявках, і на який мало здійснюватись перерахування кредитних коштів.

На підтвердження здійснення даних операцій по перерахуванню кредитних коштів на рахунок відповідача, Банк надав виписку з особового рахунку за вказаним номером рахунку за період з 1 січня 2011р. по 13 серпня 2015р. (а.с.29-43).

Є безпідставним посилання в апеляційній скарзі на те, що позичальник кредитні валютні кошти готівкою не отримувала.

Судом встановлено, що відповідач здійснювала платежі в рахунок погашення кредиту у період з 14 липня 2008р. по 12 грудня 2014р., припинивши 12 січня 2015р. належне виконання зобов'язань, частково сплачуючи заборгованість.

В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови зазначеного договору, його форма та порядок укладення суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, що волевиявлення позичальника було обмеженим та не відповідало її внутрішній волі.

На підставі наведеного суд обґрунтовано задовольнив позов.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Рішення суду постановлено з дотриманням вимог ст.ст.524,526,533,1054 ЦК України, а також положень процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,308,313-315,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : Судді: