Постанова № 57465966, 25.04.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2016 р. Справа №922/6421/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 05.02.2015р.,

відповідача ОСОБА_2, за довіреністю №20/01-01 від 20.01.2016р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "НОВА" (вх.№841Х/1-41 від 18.03.2016р.) на рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2016р. у справі №922/6421/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПЕК ТРЕЙДИНГ", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "НОВА", м. Харків,

про стягнення 142503,56 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.02.2016р. у справі №922/6421/15 (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Нова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Упек Трейдинг" 57980,92 грн. заборгованості за договором №89/13 від 05.03.2013р.; 13836,01 грн. пені; 5798,09 грн. штрафу; 45372,62 грн. індексу інфляції; 4450,42 грн. 3 % річних; 1911,56 грн. судового збору.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням місцевого господарського суду та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись, зокрема, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2016р. по справі №922/6421/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №89/13 від 05.03.2013р.; компенсувати відповідачу за рахунок позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2351,32 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2016р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№4261 від 20.04.2016р.), в якому зазначив, що з апеляційною скаргою відповідача не погоджується, вважає її безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з дотриманням діючого законодавства та відповідно до матеріалів справи.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 25.04.2016р. представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати. Представник позивача зазначив, що проти задоволення апеляційної скарги заперечує, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши в судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2013р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір №89/13, відповідно до умов пункту 1.1 .якого - замовник доручає, а виконавець зобов'язується відповідно до доручення виготовити та відгрузити штамповані заготівки згідно креслень замовника, згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною даного договору, а замовник зобовязується прийняти та оплатити продукцію на умовах даного договору. Замовник доручає, а виконавець зобовязався відповідно до доручення виготовити штамповані заготівки, а замовник зобовязується прийняти та оплатити продукцію на умовах даного договору (1.2. договору).

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголосив, що свої зобов'язання за вищевказаним договором №89/13 від 05.03.2013р. позивач виконав належним чином та відвантажив відповідачу продукцію на загальну суму 554431,36 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані сторонами накладні та довіреності на отримання товару, в свою чергу відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором та не здійснив повної оплати товару, у звязку з чим у останнього виникла заборгованість за договором у розмірі - 57980,92 грн. 13836,01 грн. пені; 5798,09 грн. штрафу; 45372,62 грн. індексу інфляції; 4450,42 грн. 3 % річних.

Приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар є підтвердженою, а розрахунки позивача щодо 5798,09 грн. штрафу; 45372,62 грн. індексу інфляції; 4450,42 грн. 3% річних здійснені належним чином, а пеня підлягає стягненню у розмірі 13836,01 грн.

Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 2.1. договору, ціна продукції і загальна сума договору визначається специфікаціями до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Загальна передбачувана сума цього договору складає суму всіх специфікацій (п. 2.2. договору).

Відповідно до умов пункту 3.1. договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно з пунктом 3.2. договору, датою оплати вважається дата зарахування банком виконавця грошових коштів на його розрахунковий рахунок.

Відповідно до пункту 3.3. договору, умови оплати продукції на кожну узгоджену сторонами партію за даним договором вказуються у специфікаціях, які є невідємними частинами договору.

Згідно з пунктом 4.1. договору, термін виготовлення продукції за даним договором становить 30 днів з моменту надходження передоплати на рахунок виконавця. Допускається дострокове виготовлення продукції. Термін виготовлення обчислюється з моменту здійснення замовником попередньої оплати згідно умов цього договору, якщо інше не передбачене в специфікації.

Відповідно до пункту 4.2. договору, постачання продукції за договором здійснюється за рахунок замовника на умовах FСА (франко-перевізник), м. Лозова, вул. Свободи, 24, згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС-2010.

Датою постачання продукції вважається дата відмітки про отримання продукції замовником на складі виконавця та вказана в супровідних документах. До кожної партії відвантаженої продукції виконавець докладає оригінали наступних документів: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна. (п. 4.3., 4.4. договору).

Продукція за якістю повинна відповідати кресленням і технічним умовам виконавця погодженими з замовником. Відправником вантажу продукції за цим договором є ТОВ "Лозівський ковально - механічний завод (м. Лозова, вул. Свободи, 24) (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору позивач відвантажив відповідачу продукцію на загальну суму 554431,36 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані сторонами накладні та довіреності на отримання товару.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами відповідач перерахував на користь позивача 247571,55 грн.

Крім того, між позивачем та відповідачем було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 248878,89 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.07.2014р., з врахуванням чого, залишок заборгованості відповідача після здійснення останнім оплат та зарахування зустрічних однорідних вимог склав 57980,92 грн.

Таким чином, 21.05.2013р. відповідачу, за специфікацією №5 від 20.05.2013р. було поставлено продукцію на суму 56484,98 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №663/1 від 21.05.2013р., рахунком-фактурою №575 від 20.05.2013р., довіреністю на отримання товару №134 від 20.05.2013 р. та довірчим листом №01-21/05-2013 від 21.05.2013р. Оплата за даною поставкою відповідачем не здійснена.

Також, 28.10.2013р. відповідачу, за специфікацією №7 від 28.10.2013р. було поставлено продукцію на суму 30031,49 грн., що підтверджується товарною накладною №3067 від 28.10.2013 р., довіреністю на отримання товару №302 від 24.10.2013 р. та довірчим листом за вих. №01-24/10-2013 від 24.10.2013р. Оплата за згаданою поставкою відповідачем здійснена в сумі 29031,49 грн., залишок боргу склав 1495,94 грн.

Таким чином, станом на 14.12.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором складає 57980,92 грн.

Крім того, заборгованість відповідача в розмірі 57980,92 грн. зафіксована сторонами в ОСОБА_2 звіряння взаємних розрахунків станом на 21.07.2014р., який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

У зв'язку з наявною заборгованістю, у порядку досудового врегулювання спору між сторонами, позивачем на адресу відповідача було направлено три претензії за вих. №3449 від 11.12.2014р., за вих. №439 від 16.02.2015р., за вих. №1579 від 14.05.2015р.

Проте відповідач відповіді на претензії не надав та суму боргу позивачу не сплатив.

Будь-яких доказів заперечення відповідача щодо вказаної заборгованості матеріали справи не містять, як і не містять доказів погашення вказаної заборгованості за договором. Також, в судовому засіданні представник відповідача не заперечував отримання товару на суму 57980,92 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно статті 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (пункт 1 та пункт 5 статті 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором щодо здійснення поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів статті 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені строки. Заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 57980,92 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 57980,92 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо їх задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобовязань 45372,62 грн. - інфляційних нарахувань та 4450,42 грн. - 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За результатами перерахунку розміру 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення, з використанням калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3", колегія суддів встановила, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за заявлений період у загальному розмірі 49823,04 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 28901,51 грн. та 10% штрафу в розмірі 5798,09 грн. за порушення виконання основного зобовязання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610, статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з умовами пункту 7.2. договору №89/13 від 05.03.2013р., сторони передбачили, що за порушення термінів виконання зобовязання винна сторона сплачує добросовісній стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Колегія суддів, за результатами перерахунку розміру пені з використанням калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3", встановила, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені за заявлений період, а саме в розмірі 13836,01 грн., у звязку з чим в частині стягнення 15065,50 грн. правомірно відмовив.

Щодо стягнення з відповідача 10% штрафу в сумі 5798,09 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з умовами пункту 7.2. договору №89/13 від 05.03.2013р. передбачено, що якщо порушення строку складає 10 днів та більше винна сторона додатково сплачує другій стороні штраф у розмірі 10% від вартості невиконаного зобовязання.

Колегія суддів зазначає, що затримка оплати вартості товару на суму 57980,92 грн. тривала більше 10 днів, а отже 10% штрафу від вартості неоплаченого в строк товару (57980,92 грн.) складає 5798,09 грн.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова від 27.04.2012 (Постанова N 3-24гс12) N 06/5026/1052/2011). Відповідне вказане в Інформаційному листі №01-06/908/2012 від 13.07.2012р. "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

Щодо тверджень апелянта про те, що суд першої інстанції неправомірно розглянув справу за відсутності представника відповідач, а останній не був належним чином повідомлений про розгляд справи та позовну заяву не отримував, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.12.2015р. господарським судом Харківської області було порушено провадження у справі №922/6421/15, розгляд справи призначено на 19.01.2016р., зобовязано сторони надати суду відповідні документи.

Як свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, представник відповідача отримав ухвалу суду від 18.12.2015р. 05.01.2016р.

11.01.2016р. від ТОВ "ТПК "НОВА" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку із неможливістю уповноваженого представника взяти участь в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.01.2016р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача, у звязку із його необґрунтованістю. Разом з тим, вказаною ухвалою відкладено розгляд справи на 02.02.2016р. та повторно зобовязано відповідача надати документи у справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2016р. відкладено розгляд справи на 09.02.2016р.

З метою повідомлення відповідача про час та місце судового засідання суд першої інстанції передав телефонограму, яку 04.02.2016р. прийняв директор ТОВ "ТПК "НОВА" ОСОБА_3

08.02.2016 року до суду повернулась ухвала господарського суду Харківської області від 19.01.2016 р., яка була направлена на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та яка співпадає з адресою, зазначеної у Витязі з ЄДРПОУ, з довідкою поштового відділення: "повернуто за закінченням терміну зберігання". При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

08.02.2016р. через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшла заява, в якій останній просить суд зобов'язати позивача направити на адресу відповідача позовну заяву.

Однак, в судове засідання 09.02.2016р. представник відповідача не з'явився, причини неявки суд не сповістив, як і не виконав неодноразові вимоги суду про надання відповідних документів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції у відповідності до приписів частини 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, створено учасникам процесу необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, однак Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "НОВА" не було жодного разу направлено представника у судові засідання у даній справі, будь-яких пояснень чи доказів, також, надано не було.

Процесуальна поведінка відповідача в господарському суді першої інстанції не узгоджується з приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України, частиною 2 якої встановлено обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Посилання апелянта на те, що позовну заяву ним отримано не було, не дають підстави відповідачу не вживати заходів щодо добросовісного користування належними йому процесуальними правами та ігнорування процесу по даній справі. Крім того, колегія суддів зауважує, що господарський суд, в ухвалі про порушення провадження у даній справі від 18.12.2015р. матеріали позовної заяви ТОВ "УПЕК Трейдинг" до ТОВ "Торгово-промислова компанія "Нова" про стягнення 142503,56 грн. визнав достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та керуючись ст.ст. 64, 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у даній справі.

При цьому, на відповідні посилання апелянта в суді апеляційної інстанції, представник позивача в судовому засіданні надав для огляду учасникам судового процесу та для залучення до матеріалів справи конверт з позовом №4181 від 14.12.2015р. та додатками на 27 арк., що було повернуто Укрпоштою на адресу позивача із відміткою "за закінченням строку" та свідчить про не отримання відповідачем надісланому йому позову з незалежним від позивача причин, а лише з власної бездіяльності відповідача.

Відповідач мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами, наділених останнього статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ознайомитись з матеріалами справи, зробити з них витяги, зняти копії та взяти участь у призначених судових засіданням у даній справі.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до частини 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява була отримана господарським судом Харківської області 16.12.2015р., а оскаржуване рішення прийняте 09.02.2016р. Таким чином, колегія суддів зазначає, що визначені процесуальні строки розгляду справи були майже вичерпані судом, крім того, неодноразові відкладення справи та зобовязання відповідача надати документи не призвели до того, що відповідач з'явився до суду чи надав документи до справи.

Таким чином, твердження відповідача є безпідставними, оскільки жодних порушень судом першої інстанції норм процесуального права колегією суддів не встановлено.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2016р. у справі №922/6421/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню відповідачу.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "НОВА" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.02.2016р. у справі №922/6421/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя П.В. Тихий