Постанова № 57465965, 25.04.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2016 р., Справа № 922/5655/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

при секретарі Кузнецовій І.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1

третьої особи - не зявився

відповідача - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Красноград (вх. №723 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 17.11.15 у справі № 922/5655/15

за позовом Наталинської сільської ради, с. Наталине

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Свято-Троїцька релігійна громада Харківської єпархії Української Православної Церкви, с. Наталине

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Красноград

про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2015 року позивач - Наталинська сільська рада, звернувся до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,013 га, яка знаходиться за адресою: вул. Красноармійська, сел. Наталине, Красноградський район, Харківська область, а також привести вказану ділянку в придатний для використання стан, включаючи знесення тимчасових споруд належного відповідачу торгового павільйону "Точка-Бар", з посиланням на те, що спірна земельна ділянка використовується ФОП ОСОБА_2 в супереч її цільовому призначенню, без будь-яких правовстановлюючих документів.

Ухвалою господарського суду Харківської суду від 03.11.2015 року у справі 922/5655/15 до участі у справі залучено Свято-Троїцьку релігійну громаду Харківської єпархії Української Православної Церкви в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.11.2015 року у справі №922/5655/15 (суддя Т.С. Денисюк ) позов задоволено повністю, зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 за її власний рахунок звільнити земельну ділянку державної власності орієнтовною площею 0,013 га, яка знаходиться по вул. Красноармійській в сел. Наталине, Красноградського району Харківської області та привести її у придатний для використання стан, включаючи знесення тимчасових споруд належного відповідачу торгового павільйону Точка-Бар, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Наталинської сільської ради - 2436,00 гривень судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення без участі відповідача, при цьому не повідомивши його належним чином; договір оренди укладений відповідно до вимог чинного законодавства, що на даний час чинний, тому не можливо вважати земельну ділянку самовільно зайнятою.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що наведені доводи відповідача в апеляційній скарзі не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки спірна земельна ділянка використовується ФОП ОСОБА_2 в супереч її цільовому призначенню, без будь-яких правовстановлюючих документів.

Третя особа на стороні позивача вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що в центрі населеного пункту сел. Наталине між вулицями Димитрова, Красноармійської та Радянської знаходиться паркова зона загального користування мешканців сел. Наталине, частину вказаної паркової зони з боку вул. Красноармійської, а саме земельну ділянку орієнтовною площею 0,013 га самовільно займає та використовує відповідач - ФОП ОСОБА_2 для розміщення тимчасової споруди - торгового павільйону «Точка- бар».

Зазначена земельна ділянка використовується відповідачем в супереч її цільовому призначенню, без будь-яких правовстановлюючих документів, цими діями відповідача порушуються права територіальної громади на вільне використання відповідної ділянки у відповідності з її цільовим призначенням.

Суд першої інстанції встановив, що 27 січня 2015 року Наталинська селищна рада зверталася до відповідача з вимогою (вих.№46), відповідно до якої, довела до відома Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, що земельна ділянка під МАФ (мала архітектурна форма) торгівельним павільйоном «Точка-Бар», яка розташована за адресою: с. Наталине, вул.Красноармійська, надавалася їй у користування тимчасово, на період будівництва нового храму Свято-Троїцької релігійної громади. Зазначена земельна ділянка згідно Державного Акту на право постійного користування земельною ділянкою виділена у користування Свято-Троїцької релігійної громади Харківської єпархії Української Православної Церкви. Цільове призначення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: с. Наталине, вул.Красноармійська, призначена для громадських та релігійних організацій (для розташування та обслуговування храму). У зв'язку з завершенням робіт по будівництву храму та необхідності використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, позивач запропонував відповідачу в термін до 01 травня 2015 року звільнити земельну ділянку, на якій розміщено торгівельний павільйон.

Однак, 13 серпня 2015 року Комісією селищної ради досліджено стан вказаної земельної ділянки та встановлено, що вимога територіальної громади про звільнення земельної ділянки не виконана, на ній продовжує знаходитись торгівельний павільйон відповідача, про що складено відповідний Акт обстеження земельної ділянки.

В зв'язку з порушенням відповідачем земельного законодавства та прав територіальної громади позивач звертався до Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, однак, представник Державної інспекції повідомива, що при наявності у неї відповідних повноважень, вона позбавлена можливості їх реалізувати з огляду на законодавчі обмеження щодо проведення заходів контролю суб'єктів господарської діяльності.

На даний час спірна земельна ділянка використовується ФОП ОСОБА_2, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги виходячи з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується, зокрема, питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За загальним правилом до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, які регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Вказана земельна ділянка у відповідності до пункту а) частини 2 ст. 83 Земельного кодексу України належить територіальній громаді селища Наталине і є комунальною власністю.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне заняття земельної ділянки.

Згідно положень ст. 12 Закону України «Про охорону земель» до повноважень селищних рад у галузі охорони земель на території селищ, зокрема належать: здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.

Відповідно до абзацу 15 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

В матеріалах справи відсутні рішення Великобурлуцької районної державної адміністрації щодо відведення земельної ділянки розташованої за адресою орієнтовною площею 0,013 га, яка знаходиться за адресою: вул. Красноармійська, сел. Наталине, Красноградський район, Харківська область, відповідачу; документи, що посвідчують право власності чи право користування вказаною земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди, тому у відповідача не виникло право на оренду спірної земельної ділянки.

Статтею 90 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Положеннями ст. 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач користуватися спірною земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а саме за відсутності договору оренди земельної ділянки чи інших правовстановлюючих документів, що свідчить про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки та у відповідності до ст.212 Земельного кодексу України тягне за собою наслідки у вигляді повернення спірної земельної ділянки позивачу.

Колегія суддів вважає, що посилання відповідача на діючий договір оренди безпідставне, так як договір №12 від 7.10.2009р. укладався терміном на 11 місяців, що підтверджується п.3.1. договору та рішенням Наталинської сільської ради від 28.08.2009р.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, договір оренди землі припинив свою дію і земельна ділянка використовується відповідачем без наявності необхідних правоустановчих документів, інші договори оренди не укладались.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що враховуючи ненадання відповідачем документів в підтвердження правомірності зайняття спірної земельної ділянки, позовна вимога в частині звільнення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтовною площею 0,013 га, яка знаходиться за адресою: вул. Красноармійська, сел. Наталине, Красноградський район, Харківська область, а також приведення вказаної ділянки в придатний для використання стан, включаючи знесення тимчасових споруд належного відповідачу торгового павільйону "Точка-Бар" підлягає задоволенню.

Судова колегія вважає посилання відповідача на неповідомлення про розгляд справи та розгляд справи без участі представника відповідача безпідставним, так як ухвали суду від 13.10.2015. та від 3.11.2015р. про призначення позовної заяви до розгляду та відкладення розгляду справи направлялись за юридичною адресою відповідача: Харківська область, м. Красноград,вул. Чернишевського, буд 2а, та повернулись «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ст.. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, враховуючи викладене зазначені ухвали вважаються врученими належним чином та норми процесуального права не порушувались.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 90, 116, 125, 152, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2015 р. по справі № 922/5655/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 28.04.16

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.