Рішення № 57465294, 25.04.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2016 р.Справа № 916/602/16

За позовом: Військової частини А3571 (вул. Шкільний аеродром, 1а, м. Одеса, 65121)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65110)

про стягнення 32874,92 грн.

Суддя Бездоля Д.О.

Представники:

від позивача: Загородня Ю.С. (довіреність від 01.02.2016 № 350/312/24/244)

від відповідача: ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 30283,85 грн. основного боргу, 3191,91 грн. інфляційних нарахувань, 908,51 грн. 3% річних та 1700,00 грн. штрафу.

25.04.2016 позивач подав до суду письмові пояснення, в яких зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 30283,90 грн. основного боргу, 321,09 грн. 3%річних, 569,93 грн. інфляційних нарахувань та 1700,00 грн. штрафу.

Суд прийняв дану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Заявлений позов позивач обґрунтовує неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору складування від 08.01.2014 № 5/91, укладеним між сторонами.

Відповідач позов позивача визнав повністю та просить суд розстрочити виконання рішення суду на 18 місяців, про що подав суду у судовому засіданні 25.04.2016 відповідну заяву.

Ухвалою суду від 16.03.2016 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 01.04.2016 о 11 год. 30 хв.

У судовому засіданні 01.04.2016 судом була оголошена перерва до 22.04.2016 о 12 год. 00 хв., у судовому засіданні 22.04.2016 судом була оголошена перерва до 25.04.2016 о 17 год. 30 хв.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2014 між сторонами був укладений договір складування № 5/91 (далі - договір), за яким відповідач зобов'язався передати, а позивач прийняти на зберігання майно.

Згідно з п. 1.2. договору позивач зберігає майно відповідача у приміщенні будівлі за ГП № 28, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, військове містечко № 210, площа виділена під зберігання - 70 кв.м.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору плата за надання послуг із складування визначається розрахунком, підписаним сторонами. Плата за договором у розмірі 100% перераховується відповідачем на спеціальний реєстраційний рахунок позивача щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з розрахунком до договору, підписаним позивачем, вартість послуг за місяць складає 1285,90 грн. Даний розрахунок не підписаний відповідачем, проте останній в судовому засіданні визнав факт його акцепту відповідачем.

Відповідно до п.п. 9.1., 9.2., 9.3. договору цей договір діє з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року з гарантованим щорічним продовженням терміну дії договору складування (за письмовим погодженням сторін) на загальний строк до п'яти років за умови сумлінного виконання відповідачем усіх зобов'язань за умовами договору. Зміни і доповнення або розірвання договору допускаються за взаємною згодою сторін. За ініціативою однієї із сторін договір може бути розірваний рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з п. 10.1. договору за прострочення платежів по оплаті за складування понад три місяці відповідач сплачує штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

На виконання умов договору позивач з січня 2014 року по вересень 2015 року (включно) надав відповідачу послуги зі зберігання вартістю 39679,90 грн., що визнається сторонами та підтверджується поданими позивачем розрахунками.

Відповідач вказані послуги оплатив частково, сплативши позивачу 9396,00 грн., що визнається сторонами та підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем по договору за вказаний період становить 30283,90 грн., що визнається сторонами та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами по договору станом на 14.04.2016.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем по договору за послуги, надані у період з січня 2014 року по вересень 2015 року, становить 30283,90 грн., а отже позов позивача в цій частині підлягає задоволенню судом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, нарахованих за період з 11.10.2015 по 16.02.2016, та встановленого індексу інфляції, нарахованого за період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року (включно), суд встановив вірність проведених позивачем розрахунків, а тому позов позивача в частині стягнення з відповідача 321,09 грн. 3% річних та 569,93 грн. інфляційних нарахувань також підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 5 розділу XX Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Як встановлено судом у п. 10.1 договору визначено, що за прострочення платежів по оплаті за складування понад три місяці, відповідач сплачує штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що штраф розрахований вірно, а тому судом позов позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1700,00 грн. підлягає задоволенню судом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Подану заяву про розстрочення виконання рішення суду рівними платежами на 18 місяців відповідач мотивує важким фінансовим становищем, вагітністю дружини та наявністю на утриманні малолітньої дитини.

Позивач повністю погодився з наданням відповідачу розстрочення виконання рішення суду у даній справі.

Розглянувши подану заяву, господарський суд встановив, що у відповідача наявні виняткові обставини, які не дозволяють йому одним платежем повністю виконати рішення суду у даній справі, а тому суд, враховуючи погодження позивача, вважає можливим задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання рішення суду на 18 місяців рівними платежами.

Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65110, номер НОМЕР_1) на користь Військової частини А3571 (вул. Шкільний аеродром, 1а, м. Одеса, 65121, код 08419537) 30283 (тридцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 90 коп. основного боргу, 321 (триста двадцять одну) грн. 09 коп. 3% річних, 569 (п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 93 коп. інфляційних нарахувань, 1700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. штрафу та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору з розстроченням виконання рішення суду згідно з наступним графіком:

до 25.05.2016 - 1902,94 грн.;

до 25.06.2016- 1902,94 грн.;

до 25.07.2016- 1902,94 грн.;

до 25.08.2016- 1902,94 грн.;

до 25.09.2016- 1902,94 грн.;

до 25.10.2016- 1902,94 грн.;

до 25.11.2016- 1902,94 грн.;

до 25.12.2016- 1902,94 грн.;

до 25.01.2017- 1902,94 грн.;

до 25.02.2017- 1902,94 грн.;

до 25.03.2017- 1902,94 грн.;

до 25.04.2017- 1902,94 грн.;

до 25.05.2017- 1902,94 грн.;

до 25.06.2017- 1902,94 грн.;

до 25.07.2017- 1902,94 грн.;

до 25.08.2017- 1902,94 грн.;

до 25.09.2017- 1902,94 грн.;

до 25.10.2017- 1902,94 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 29 квітня 2016 р.

Суддя Д.О. Бездоля