Ухвала суду № 57465205, 26.04.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

26 квітня 2016 року Справа № 915/1587/15

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі Косінчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою кредитора: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/2, ідентифікаційний код 39554010)

до банкрута: Товариства з обмеженою відповідальністю НКФ-Южанка (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 1, ідентифікаційний код 32390408),

ліквідатор: арбітражний керуючий ОСОБА_1 (свідоцтво № 1450 від 08.07.2013, 54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 10, оф. 10),

про банкрутство,

за участю представників учасників процесу:

від кредитора: ОСОБА_2 довіреність № 395/9/14-03-10-013 від 14.03.2016,

ліквідатор банкрута: арбітражний керуючий ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

31.08.2015 від кредитора Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява № 2005/9/14-03-10-00 від 17.08.2015 про порушення справи про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) НКФ-Южанка у звязку з неспроможністю боржника своєчасно погасити кредиторську заборгованість в сумі 2 231 089,00 грн., посилаючись на положення ст. ст. 10, 11, 12, 16 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (надалі Закон про банкрутство).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2015 порушено провадження у справі № 915/1587/15 про банкрутство боржника ТОВ НКФ-Южанка; визнано грошові вимоги кредитора ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва до боржника в загальній сумі 2 231 089,00 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до дня введення мораторію); введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто пятнадцять календарних днів до 14.01.2016; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1С.).

Відповідно до вимог Положення про порядок офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство, затвердженого постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 16 (далі Положення) , оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ НКФ-Южанка було розміщено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 23.09.2015 за № 23031.

22.10.2015 на адресу суду надійшла заява ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 3204/9/14-03-10-00 від 21.10.2015 про визнання кредиторських вимог до боржника у сумі 580 278,73 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.10.2015 було зобовязано заявника надати суду в строк до 16 листопада 2015 року: докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі; докази надсилання копії заяви боржнику; документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника (розгорнутий розрахунок нарахування пені із зазначенням періодів її нарахування тощо).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2015 у звязку з невиконанням заявником вимог суду в повному обсязі (ненаданням заявником до заяви належних доказів на підтвердження заявлених кредиторських вимог, а саме податкових повідомлень-рішень форми р №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 10.03.2011, на які контролюючим органом була нарахована пеня, та доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі) було повернуто без розгляду заяву ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 3204/9/14-03-10-00 від 21.10.2015 про визнання кредиторських вимог до боржника у сумі 580 278,73 грн. з доданими до неї документами, а також лист б/н і б/д (вх. № 20677/15 від 09.11.2015) з доданими до нього документами (всього на 9 арк.).

Інших заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника до господарського суду та до розпорядника майна боржника не надходило.

Ухвалою господарського суду від 17.11.2015 було затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ НКФ-Южанка на загальну суму 2 231 089,00 грн. в наступних розмірах з вказівкою черговості їх задоволення:

вимоги ІІІ-ї черги: ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в сумі 1 784 696,00 грн.;

вимоги VІ-ї черги: ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в сумі 446 393,00 грн.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2016 боржника було визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ НКФ-Южанка призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1

Відповідно до вимог названого Положення, повідомлення про визнання ТОВ НКФ-Южанка банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури було розміщено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 12.01.2016 за № 27121.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Наслідки визнання боржника банкрутом встановлені ст. 38 Закону про банкрутство.

Зокрема, вимоги за зобовязаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть предявлятися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі (ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство).

У визначений Законом про банкрутство строк ані до суду, ані до ліквідатора банкрута кредитори з заявами про визнання вимог за зобовязаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, не зверталися.

09.03.2016 ліквідатором банкрута було подано до суду звіт № 02-01/574 від 09.03.2016 про проведену роботу станом на 29.02.2016 з підтверджуючими документами (Т. 2, а. с. 52-76).

25.04.2016 до Господарського суду Миколаївської області від ліквідатора банкрута надійшов звіт № 02-01/580 від 22.04.2016 про проведену роботу з доданими до нього документами та ліквідаційний баланс банкрута станом на 20.04.2016 (Т. 2, а. с. 92-119).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2016 розгляд звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу банкрута було призначено на 26 квітня 2016 року об 11 год. 00 хв.

Усі учасники провадження у справі про банкрутство належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.

26.04.2016 у судове засідання зявився ліквідатор банкрута, який звітував про проведену роботу, повідомив про вжиття всіх ліквідаційних заходів, передбачених Законом про банкрутство, просив суд затвердити звіт та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідувати ТОВ НКФ-Южанка.

У засіданні представник кредитора проти затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута заперечень не висловила, а також не мала пропозицій щодо вжиття ліквідатором банкрута додаткових заходів до завершення ліквідаційної процедури.

Крім того, у судовому засіданні 26.04.2016 було задоволено клопотання ліквідатора банкрута № 02-01/582 від 22.04.2016 в частині визначення основної грошової винагороди арбітражного керуючого та затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого; визначено арбітражному керуючому ОСОБА_1 основну грошову винагороду в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ НКФ-Южанка у справі № 915/1587/15; затверджено звіт № 02-01/581 від 22.04.2016 про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого ОСОБА_1 ліквідатора ТОВ НКФ-Южанка у справі № 915/1587/15 станом на 20.04.2016 на суму 9 127,12 грн.; доведено до відома учасників у справі про банкрутство, що розгляд заявленої у клопотанні ліквідатора банкрута № 02-01/582 від 22.04.2016 вимоги щодо стягнення з ініціюючого кредитора грошових коштів буде здійснено в ухвалі господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі про банкрутство.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши звіт ліквідатора з доданими до нього документами та ліквідаційний баланс банкрута, заслухавши пояснення ліквідатора та думку представника кредитора, суд дійшов висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію юридичної особи ТОВ НКФ-Южанка, припинення повноважень ліквідатора, припинення провадження у справі та припинення дії мораторію, виходячи з такого.

Центральною міжрайонною виконавчою дирекцією Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності була проведена перевірка банкрута, за результатами якої складено ОСОБА_2 перевірки порядку отримання, використання та повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ТОВ НКФ-Южанка від 03.02.2016; за даними перевірки зобовязання перед Фондом відсутні.

Ліквідатором банкрута були направлені запити до реєструючих органів і установ, на які отримані наступні відповіді:

- згідно листа Управління Держпраці у Миколаївській області № 01-08.02/398 від 03.02.2016 за ТОВ НКФ-Южанка майно не зареєстровано;

- згідно листа Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) № 453/20/15-16 від 11.02.2016 відповідно до електронної версії Державного суднового реєстру України та Суднової книги України, що ведеться Укртрансбезпекою, відсутні записи щодо суден, власником або судновласником яких є юридична особа ТОВ НКФ-Южанка;

- згідно листа Департаменту льотної придатності Державної авіаційної служби України № 13.1.19-1390 від 11.02.2016 у Державному реєстрі цивільних повітряних суден за ТОВ НКФ-Южанка повітряні судна ніколи не були зареєстровані;

- згідно листа Державної фіскальної служби України № 929/П/99-99-20-05-01-14 від 29.01.2016 інформація щодо митного оформлення зовнішньоекономічних операцій за період з 01.01.2013 по 27.01.2016 ТОВ НКФ-Южанка відсутня;

- згідно листа Південно-Українського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 04/09/05 від 27.01.2016 інформація щодо володіння цінними паперами ТОВ НКФ-Южанка відсутня;

- згідно листа Регіонального сервісного центру в Миколаївській області Міністерства внутрішніх справ України № 27/14-132 від 25.01.2016 відповідно до ЄДР МВС та РІІС Автомобіль за ТОВ НКФ-Южанка транспортні засоби на території Миколаївської області не зареєстровані;

- згідно листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області № 14-18-00187 від 26.01.2016 інформація щодо наявності обєктів державної власності на балансі ТОВ НКФ-Южанка відсутня; а також відсутні кредиторські вимоги;

- згідно листа Управління Служби безпеки України в Миколаївській області № 64/20-814 від 01.02.2016 ТОВ НКФ-Южанка спеціальний дозвіл на провадження діяльності, повязаної з державною таємницею, не надавався;

- згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 33-14-0.31-1538/2-16 від 29.01.2016 за інформацією територіальних органів Держгеокадастру у районах та місті Южноукраїнськ Миколаївської області станом на 01.01.2013 земельні ділянки за ТОВ НКФ-Южанка не зареєстровані;

- згідно відмітки відділу технічного нагляду Управління технічного нагляду, ОП та ПБ Державної інспекції сільського господарства у Миколаївській області від 08.02.2016 на запиті ліквідатора № 02-01/553 від 20.01.2016 за ТОВ НКФ-Южанка сільськогосподарська техніка та транспортні засоби не зареєстровані;

- згідно відомостей, отриманих ліквідатором банкрута з електронних баз даних Державного підприємства Український інститут промислової власності в мережі Інтернет, за ТОВ НКФ-Южанка не зареєстровано жодного обєкта права інтелектуальної власності;

- згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 21840528 від 05.04.2016 записів про засновника-юридичну особу [ТОВ НКФ-Южанка] не знайдено.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо субєкта (індексний номер інформаційної довідки 33619414 від 14.02.2015), за параметрами запиту: права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про юридичну особу ТОВ НКФ-Южанка відомості відсутні (Т. 1, а. с. 184).

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна (індексний номер документа 33619425 від 14.02.2015), в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна міститься запис про обтяження нерухомого майна ТОВ НКФ-Южанка [тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 11484991; підстава обтяження: постанова про накладення арешту, 28084439, 10.08.2011, Державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ ОСОБА_3; обєкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; обтяжувач: Центральний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції], в інших реєстрах відомості відсутні (Т. 1, а. с. 185).

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 48426163 від 27.11.2015 в реєстрі міститься запис про публічне обтяження рухомого майна ТОВ НКФ-Южанка:

Тип обтяження: арешт рухомого майна;

Зареєстровано: 10.08.2011 11:21:27 за № 11485046;

Підстава обтяження: постанова про накладення арешту, 28084439, 10.08.2011, Державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ;

Обєкт обтяження: все рухоме майно;

Відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати;

Обтяжувач: Центральний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції;

Термін дії: 10.08.2016 (Т. 1, а. с. 189).

При цьому, згідно скороченого витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень № 132680 від 30.11.2015, в реєстрі відносно боржника ТОВ НКФ-Южанка міститься запис щодо одного відкритого виконавчого провадження № ВП 47017495 (дата відкриття: 27.03.2015, орган ДВС: Центральний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції). Виконавче провадження № 28084439 завершено 06.08.2012 (Т. 1, а. с. 177).

Згідно листа ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 388/10/14-03-11-62 від 01.03.2016 у ТОВ НКФ-Южанка було два незакритих рахунка №№2600201287747, 2605701287747 в ПАТ Кредобанк.

Згідно виписки ПАТ Кредобанк від 20.04.2016 останній рух коштів відбувався 26.02.2012, залишки грошових коштів складають 0,00 грн.

Вищевказані рахунки банкрута закрито, про що свідчить довідка ПАТ Кредобанк № 182-16225/16 від 20.04.2016.

На підставі отриманої інформації ліквідатором банкрута складено Перелік ліквідаційної маси ТОВ НКФ-Южанка станом на 20.04.2016 та Інвентаризаційний опис майна ТОВ НКФ-Южанка від 20.04.2016.

Згідно листа Архівного відділу Миколаївської міської ради № 11/19.01.01-22 від 10.02.2016 документи, утворені діловодством ТОВ НКФ-Южанка, на зберігання до сектору інформації та використання документів ліквідованих установ архівного відділу Миколаївської міської ради не надходили.

У газеті ПОЗВОНИТЕ № 27 (1861) від 11.04.2016 розміщено оголошення про втрату та недійсність фінансово-господарської документації, печаток, штампів банкрута.

За час провадження справи про банкрутство контролюючим органом ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва документальна позапланова перевірка ТОВ НКФ-Южанка не проведена.

З огляду на те, що ініціюючим кредитором у даній справі є сам контролюючий орган, враховуючи те, що провадження у даній справі триває вже понад півроку, суд дійшов висновку про порушення контролюючим органом законодавчо визначених строків та порядку проведення документальної позапланової перевірки платника податків.

Згідно реєстру вимог кредиторів ТОВ НКФ-Южанка загальна сума заявлених, визнаних та включених у реєстр вимог кредиторів становить 2 231 089,00 грн. Кредиторські вимоги, забезпечені заставою майна боржника, відсутні. Вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоровю громадян, відсутні.

Згідно доказів, наявних у матеріалах справи, в ході ліквідаційної процедури майнових активів банкрута виявлено не було; відомості про реалізацію обєктів ліквідаційної маси відсутні; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна відсутні.

За результатами проведеної роботи, ліквідатором банкрута складено ліквідаційний баланс ТОВ НКФ-Южанка станом на 20.04.2016, згідно даних якого у банкрута відсутні будь-які активи та рахуються поточні зобовязання. Дебіторська заборгованість за ТОВ НКФ-Южанка на балансі не обліковується.

У звязку з відсутністю ліквідаційної маси та грошових коштів розрахунки з кредитором не проводились; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів відсутні.

Звіт ліквідатора, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 46 Закону про банкрутство, був схвалений комітетом кредиторів, про що свідчить протокол засідання комітету кредиторів ТОВ НКФ-Южанка № 3 від 22.04.2016.

При цьому суд враховує те, що думка членів комітету кредиторів або окремих кредиторів не є для суду обовязковою, а розгляд звіту ліквідатора здійснюється на предмет відповідності вимогам Закону про банкрутство.

Виходячи з аналізу норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, зокрема, розділу ІІІ, така стадія провадження у справі про банкрутство як ліквідаційна процедура безпосередньо повязана з особою ліквідатора, на якого покладаються численні обовязки в такій процедурі.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Частиною 2 названої статті встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює ряд повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором подано на затвердження суду звіт з підтверджуючими документами та ліквідаційний баланс банкрута, які розглянуті судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ліквідатором у повній мірі проведено ліквідаційні заходи, передбачені ст. ст. 41-45 Закону про банкрутство, що відображено у звіті ліквідатора та ліквідаційному балансі банкрута.

Скарг на дії ліквідатора за час його роботи до господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону про банкрутство якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також власнику майна та органам доходів і зборів за місцезнаходженням банкрута.

Згідно ч. 5 ст. 46 Закону про банкрутство господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо залишок її майнових активів менший, ніж вимагається для продовження нею господарської діяльності згідно із законодавством.

У частині 7 ст. 46 Закону про банкрутство зазначено, що ліквідатор виконує свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення юридичної особи банкрута.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу-підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі:

1) відповідних заяв про державну реєстрацію;

2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій;

3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є підставою для зняття їх з обліку в органах державної статистики, державної фіскальної служби, Пенсійного фонду України та/або вчинення інших дій відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України Про виконавче провадження.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань субєкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

За таких обставин, оцінивши звіт та ліквідаційний баланс, матеріали, що стосуються здійснення ліквідаційної процедури, суд вважає за можливе затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідувати юридичну особу ТОВ НКФ-Южанка відповідно до ч. 1 ст. 9, ч. 4 ст. 13, ч. ч. 1, 3 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, припинити повноваження ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_1 з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення юридичної особи банкрута у порядку ст. 46 Закону про банкрутство.

У відповідності з ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Розглянувши клопотання ліквідатора банкрута № 02-01/582 від 22.04.2016 в частині стягнення з ініціюючого кредитора грошових коштів, суд дійшов висновку про його задоволення на підставі наступного.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 було задоволено клопотання ліквідатора банкрута № 02-01/582 від 22.04.2016 в частині визначення основної грошової винагороди арбітражного керуючого та затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого; визначено арбітражному керуючому ОСОБА_1 основну грошову винагороду в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень ліквідатора ТОВ НКФ-Южанка у справі № 915/1587/15; затверджено звіт № 02-01/581 від 22.04.2016 про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого ОСОБА_1 ліквідатора ТОВ НКФ-Южанка у справі № 915/1587/15 станом на 20.04.2016 на суму 9 127,12 грн.

У судовому засіданні ліквідатор банкрута підтримав вимогу свого клопотання № 02-01/582 від 22.04.2016 та просив суд стягнути з ініціюючого кредитора ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва на його користь грошові кошти у сумі 9 127,12 грн.

Вирішуючи питання щодо можливості покладення на ініціюючого кредитора обовязку сплатити грошову винагороду арбітражному керуючому, суд виходить з такого.

Частиною першою ст. 98 Закону про банкрутство встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства. Так, арбітражний керуючий, зокрема, має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5-7 ст. 115 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород.

Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією визначається в розмірі 5 відсотків від обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів майна, майнових прав), які на день порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, а також 3 відсотків від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Право вимоги арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) на додаткову грошову винагороду виникає з дня фактичного надходження до боржника стягнутих на його користь активів чи їх частини, які на день порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, або з дня фактичного повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторів пропорційно до їх обсягу.

Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у звязку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Господарський суд має право зменшити розмір оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), у разі якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

Розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор що місяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за пять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

З правового аналізу вищевказаних норм витікає, що Законом про банкрутство визначено джерела сплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому за виконання повноважень ліквідатора банкрута, а саме: за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника (ч. 5 ст. 115 Закону про банкрутство).

При цьому, передбачається право, а не обовязок кредиторів створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (ч. 6 ст. 115 Закону про банкрутство).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

При цьому, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на оплату послуг арбітражного керуючого слід вважати, як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, а також інших міжнародних правових актів (зокрема, Конвенції про заборону рабства від 25.09.1926, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обовязкову працю № 29 від 28.06.1930, Конвенції Міжнародної організації праці про скасування примусової праці № 105 від 25.06.1957 тощо), та суперечить ст. 43 Конституції України.

У звязку із тим, що фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредитором не створювався; за відсутності у банкрута майна, кошти, одержані від його продажу, також відсутні; звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого на 20.04.2016 на суму 9 127,12 грн. затверджено судом; протягом ліквідаційної процедури арбітражний керуючий ОСОБА_1 вчиняв дії, направлені на розшук майна банкрута; належним чином виконував обовязки, покладені законом на ліквідатора; суд вважає за можливе задовольнити клопотання ліквідатора банкрута № 02-01/582 від 22.04.2016 в частині стягнення з ініціюючого кредитора грошових коштів.

Додатково суд зазначає, що чинним законодавством не ставиться вказаний порядок розподілу судових витрат (зокрема, сплата грошової винагороди арбітражному керуючому) в залежність від майнового стану кредитора в справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Згідно зі ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обовязкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Усі судові рішення викладаються у письмовій формі.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону про банкрутство ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконавче провадження). Такими документами є виконавчі листи, що видаються судами; накази господарських судів; ухвали, постанови судів у випадках, передбачених законом; інші документи, визначені у частині другій статті 17 Закону України Про виконавче провадження.

З системного аналізу норм Закону про банкрутство витікає, що судовими рішеннями у справах про банкрутство є ухвали господарського суду, винесені за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

З аналізу положень ст. 17 Закону України Про виконавче провадження вбачається, що ухвала суду виступає самостійним виконавчим документом, який підлягає виконанню органами Державної виконавчої служби України, а видача будь-яких інших документів з метою її виконання в такому разі положеннями чинного законодавства не передбачено.

Вищий господарський суд України на питання, чи видаються накази на примусове виконання ухвал та постанов господарського суду, в п. 10 Інформаційного листа № 01-8/1270 від 14.07.2004 Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України (із змінами), відповів так: пунктом 2 частини другої статті 3 Закону України Про виконавче провадження [нині п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України Про виконавче провадження] ухвали та постанови господарських судів віднесено до числа виконавчих документів. Тому, як правило, немає необхідності у видачі на їх виконання наказу господарського суду.

Як вказано в п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, ухвала господарського суду (у тому числі апеляційної та касаційної інстанції) про вжиття будь-якого заходу забезпечення позову, включаючи накладання арешту на майно або кошти, підлягає виконанню органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень відповідно до вимог статей 2, 3, 5 і 17 Закону України Про виконавче провадження, а наказ при цьому не видається. Така ухвала має відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону України Про виконавче провадження (в тому числі містити строк предявлення її до виконання).

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено вимоги до виконавчих документів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 86 ГПУ України ухвала господарського суду має, зокрема, містити вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 84 ГПК України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобовязана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу).

У пп. 9.13 п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 Про судове рішення (із змінами) зазначено, що у рішеннях зі спорів, повязаних із стягненням грошових сум, господарські суди повинні зазначати, зокрема, дані, визначені в пункті 3 частини першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, власне імя та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код субєкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

У той же час, за змістом ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження, в разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обовязок чи право стягнення є солідарним.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність необхідності видачі наказу.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджений звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим законом.

Згідно ч. 4 ст. 83 Закону про банкрутство у випадках, передбачених пунктами 4-7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про припинення провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

За таких обставин, враховуючи, що всі питання, які виникали під час розгляду даної справи, судом вирішено, звіт ліквідатора затверджено в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, суд припиняє провадження у справі № 915/1587/15 та припиняє дію мораторію.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ч. 7 ст. 19, ст. ст. 40, 41, 45, 46, п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, ч. 1 ст. 9, ч. 4 ст. 13, ч. ч. 1, 3 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ст. 18 Закону України Про виконавче провадження, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю НКФ-Южанка (ідентифікаційний код 32390408).

2.Ліквідувати Товариство з обмеженою відповідальністю НКФ-Южанка (ідентифікаційний код 32390408).

3.Вимоги, не задоволені за відсутності майна банкрута, вважати погашеними. Вимоги кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом строк, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню.

4.Повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво № 1450 від 08.07.2013) припинити.

5.Клопотання ліквідатора банкрута № 02-01/582 від 22.04.2016 в частині стягнення з ініціюючого кредитора грошових коштів задовольнити.

6.Стягнути з Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/2, ідентифікаційний код 39554010) на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво № 1450 від 08.07.2013, 54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 10, оф. 10, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) основну грошову винагороду за виконання ним повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю НКФ-Южанка (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 1, ідентифікаційний код 32390408) у справі № 915/1587/15 у сумі 9 127 (девять тисяч сто двадцять сім) грн. 12 коп.

7.Строк предявлення виконавчого документа до виконання 1 (один) рік.

8.Припинити провадження у справі № 915/1587/15.

9.Припинити дію мораторію.

10.Виконавчий документ видати ліквідатору банкрута.

11.Копію ухвали надіслати: державному реєстратору юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20), Головному управлінню статистики у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 75), Головному територіальному управлінню юстиції у Миколаївській області (54029, м. Миколаїв, вул. 8-березня, 107).

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Ухвалу може бути оскаржено у встановленому порядку згідно ст. ст. 91, 93, 106 Господарського процесуального кодексу України та ст. 8 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

СуддяВ.С. Адаховська