Ухвала суду № 57464813, 28.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

28.04.2016

Справа № 910/9372/15

за заявою

про

за позовом

до

про

Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ»

видачу дублікату наказу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мескон»

стягнення суми попередньої оплати в розмірі 190 110 грн. 00 коп.

Суддя Чинчин О.В.

Представники сторін:

від позивача (заявника): не з’явились;

від відповідача: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мескон» про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 190 110 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 року у справі №910/9372/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мескон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» 190 110 грн. 00 коп. попередньої оплати та судовий збір у розмірі 3 802 грн. 20 коп.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 року у справі № 910/9372/15, повний текст якого підписано 19.06.2015 р., яке набрало законної сили 30.06.2015 року, 30 червня 2015 року Господарським судом міста Києва видано Наказ.

20.04.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» Заяву про видачу дублікату наказу, у зв’язку з втратою Наказу Господарського суду міста Києва, а тому просить Суд видати дублікат вказаного Наказу.

Ухвалою господарського суду міста Києва 21.04.2016 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/9372/15 призначено до розгляду, судове засідання призначено на 28.04.2016 р.

В судове засідання 28.04.2016 р. Сторони не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 року у справі № 910/9372/15.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, а їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви.

Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» про видачу дублікату наказу, приходить до висновку, що вказана Заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом та підлягає виконанню у порядку, що встановлений Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено. За видачу стягувачу дубліката судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

За приписами вказаної норми, стягувач має право звернутися до господарського суду із заявою про видачу дубліката наказу в межах строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, який відповідно до ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" становить один рік.

Суд зазначає, що наведені норми не ставлять саму по собі видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ. Визначальними обставинами є сам факт втрати виданого судом наказу, заява повинна бути подана до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання і те, що він не пред'являвся до виконання. Отже, підставою для видачі наказу є подана заява з документами, які підтверджують факт втрати наказу, а відсутність таких документів є підставою для відмови у видачі дублікату наказу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2015 р. у справі № 910/14601/13.

Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу.

Як вбачається з довідки №13-04/16-01 від 13.04.2016 року, підписаної директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» Наказ Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року у справі № 910/9372/15, було втрачено і до виконання не пред’явлено.

Згідно із положеннями ст. ст. 4-5, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і їх виконання провадиться на підставі виданого господарським судом наказу.

Суд зазначає, що Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 року у справі №910/9372/15 підлягає задоволенню, оскільки Позивачем вказаний наказ було втрачено, що підтверджується матеріалами справи, а Відповідачем в свою чергу в добровільному порядку рішення господарського суду у даній справі не виконано.

При цьому, Суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012), а також Рішення від 26.червня 2013 року, № 5-рп/2013.

Водночас, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Також, Суд звертає увагу на те, що видача позивачу дублікату наказу жодним чином не порушує права відповідача та не покладає на нього будь - яких додаткових зобов'язань, оскільки відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України та п. 6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі.

Керуючись ст. ст. 86, 120 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 року у справі № 910/9372/15 - задовольнити.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 року у справі №910/9372/15, яке набрало законної сили 30.06.2015 року.

Суддя О.В. Чинчин