Рішення № 57464703, 26.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2016Справа №910/3703/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОФОРМАТ Стальконструкція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АФТ ГРУП"

про стягнення 34 597,31 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Денисенко Ю.В. (довіреність № 12 від 21.03.2016)

від відповідача: Тхоряк О.Ф. (директор)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОФОРМАТ Стальконструкція" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АФТ ГРУП" (відповідач) про стягнення 34 600, 42 грн. заборгованості, з яких 18 194,52 грн. - сума основного боргу, 1 617,41 грн. - 3%, 14 788,49 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/3703/16, розгляд справи призначено на 22.03.2016.

В судове засідання 22.03.2016 з'явились представники позивача, відповідача, надали суду пояснення щодо обставин справи, однак, витребуваних судом документів не надали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 відкладено розгляд справи № 910/3703/16 на 12.04.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

23.03.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

11.04.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення та документи по справі. У поданих письмових поясненнях позивач зазначає, що з початку дії Договору № 2-ц від 21.01.2013 p. ТОВ «АФТ Груп» передало ТОВ «ЄВРОФОРМАТ Стальконструкція» на цинкування ємкості контейнера на 1100 л. у загальній кількості 150 шт.

11.04.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли документи по справі.

11.04.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 12.04.2016 з'явився представник позивача та надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги з підстав викладених в позові, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.04.2016 не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, проте, від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2016 розгляд справи відкладено на 26.04.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

22.04.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі та довідка про стан заборгованості відповідача.

Крім того, 22.04.2016 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 34 597,31 грн., з яких 18 194,52 грн. - сума основного боргу; 1 614,30 грн. - 3% річних, 14 788,49 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим, подальший розгляд справи № 910/3703/16 буде здійснюватись щодо позовних вимог викладених у заяві про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 26.04.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, надав усні пояснення по справі.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 26.04.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

При цьому, представник відповідача з'явився лише на оголошення вступної та резолютивної частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання від 26.04.2016.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АФТ ГРУП" (далі - замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОФОРМАТ Стальконструкція" (далі - підрядник) укладено договір № 2-ц (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати гаряче цинкування (обробку) металевих виробів за завданням (заявкою) замовника, а замовник зобов'язується прийняти та повністю оплатити виконану роботу.

Найменування (номенклатура) металевих виробів, найменування, обсяги, вартість робіт, та інші умови указуються у специфікаціях до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.3 Договору).

Положеннями п. 2.3 Договору встановлено, що підрядник визначає остаточну вартість робіт та зазначає її в Специфікації після приймання металевих виробів у Замовника. Специфікація набирає чинності та стає частиною цього Договору з дати її підписання обома сторонами та скріплення їх печатками сторін. Після підписання сторонами Специфікацій, сторони керуються Специфікаціями.

Положеннями п. 2.9 Договору встановлено, що факт виконання підрядником робіт підтверджується Актом виконаних робіт.

Цинковані металеві вироби повертаються Замовнику на підставі Акту прийому-передачі (п. 2.10 Договору).

Умовами п. 3.2.1 Договору встановлений обов'язок замовника прийняти виконані роботи та оплатити їх в порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно з п. 4.1, 4.2 Договору, оплата за роботи за цим Договором здійснюється шляхом 100% попередньої оплати. Замовник зобов'язаний оплатити суму, зазначену у специфікації, до виконання робіт підрядником, але в будь-якому випадку не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати підписання специфікації сторонами.

Оплата за роботи здійснюється Замовником на підставі специфікації та/або рахунку підрядника. Рахунок складається Підрядником на підставі та у день підписання специфікації сторонами та направляється Замовнику засобом факсимільного зв'язку, з подальшим відправленням оригіналу поштою (п. 4.3 Договору).

У відповідності до п. 4.4 Договору, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи, підрядник має право притримати результат роботи, а також залишок необроблених металевих виробів замовника до повної оплати.

Відповідно до умов Договору між сторонами були погоджені, підписані та скріплені печатками товариств Специфікації до Договору: № 1 від 21.01.2013 на суму 7 043,04 грн., № 2 від11.02.2013 на суму 9 390,72 грн., № 3 від 18.02.2013 на суму 9 390,72 грн., № 4 від 05.03.2013 на суму 12 618,78 грн. та № 5 від 26.03.2013 на суму 5 575,74 грн.

На виконання умов Договору позивачем виконані роботи з цинкування металоконструкцій замовника на загальну суму 44019,00 грн., що підтверджується Актами надання послуг № 324 від 04.04.2013 на суму 7 043,04 грн., № 325 від 04.04.2013 на суму 9 390,72 грн., № 326 від 04.04.2013 на суму 9 390,72 грн., № 367 від 18.04.2013 на суму 12 618,78 грн., № 368 від 18.04.2013 а суму 5 575,74 грн.

При цьому, Акти надання послуг № 324 від 04.04.2013, № 325 від 04.04.2013, № 326 від 04.04.2013 підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками, однак Акти надання послуг № 367 від 18.04.2013та № 368 від 18.04.2013 підписані лише зі сторони позивача.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що відповідачем виконано зобов'язання з оплати робіт з цинкування металоконструкцій лише за специфікаціями № 1 від 21.01.2013, № 2 від11.02.2013 та № 3 від 18.02.2013, при цьому специфікації № 4 від 05.03.2013 на суму 12 618,78 грн. та № 5 від 26.03.2013 на суму 5 575,74 грн. залишилися неоплаченими зі сторони відповідача.

17.02.2015, 07.05.2015, 04.02.2016 позивач звертався до відповідача з проханням підписати акти надання послуг (виконання робіт), а також погасити заборгованість за виконані роботи з цинкування металевих конструкцій у розмірі 18 194,52 грн., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які отримані відповідачем.

Таким чином, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача за виконані роботи з обробки металевих конструкцій відповідача відповідно до специфікацій № 4 від 05.03.2013 та № 5 від 26.03.2013 складає 18 194,52 грн. Також позивачем здійснено нарахування збитків від інфляції у розмірі 14 788,49 грн. та 3% річних у розмірі 1 614,30 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши умови укладеного між сторонами Договору № 2-ц від 21.01.2013, суд дійшов висновку що зазначений договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 ЦК України).

Як встановлено судом вище, відповідач не здійснив оплату, погоджену сторонами в специфікаціях № 4 від 05.03.2013 та № 5 від 26.03.2013.

Згідно з п. 4.1, 4.2 Договору, оплата за роботи за цим Договором здійснюється шляхом 100% попередньої оплати. Замовник зобов'язаний оплатити суму, зазначену у специфікації, до виконання робіт підрядником, але в будь-якому випадку не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати підписання специфікації сторонами.

Оплата за роботи здійснюється Замовником на підставі специфікації та/або рахунку підрядника. Рахунок складається Підрядником на підставі та у день підписання специфікації сторонами та направляється Замовнику засобом факсимільного зв'язку, з подальшим відправленням оригіналу поштою (п. 4.3 Договору).

Таким чином, з аналізу зазначених вище умов Договору вбачається, що сторони передбачили попередню оплату за виконані роботи, а тому позивач має право вимагати виплатити йому суму вартості робіт у розмірі 18194,52 грн., що передбачено специфікаціями № 4 від 05.03.2013 та № 5 від 26.03.2013.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що погодивши та підписавши специфікації № 4 від 05.03.2013 та № 5 від 26.03.2013, відповідач зобов'язаний був не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати підписання специфікації оплатити позивачу грошові кошти у розмірі 18 194,52 грн.

При цьому, суд зазначає, що умовами Договору не встановлено обов'язку позивача відправляти оригінал рахунку на оплату відповідачу, оскільки з приписів п. 4.3 Договору вбачається, що сторони погодили альтернативні варіанти для оплати відповідачем робіт: або на підставі специфікації, або на підставі рахунку на оплату.

Крім того, судом також встановлено, що на підтвердження факту виконання робіт відповідно до погоджених між сторонами специфікацій № 4 від 05.03.2013 та № 5 від 26.03.2013 позивачем надані акти № 367 від 18.04.2013 на суму 12 618,78 грн., № 368 від 18.04.2013 а суму 5 575,74 грн., які не підписані відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Положеннями статті 882 Цивільного кодексу України визначено порядок передання та прийняття робіт за договором будівельного підряду.

Так, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття (ч. 1).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4).

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (ч. 6).

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства позивач не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання відповідача до підписання актів виконаних робіт. Обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити, законом покладений саме на відповідача. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2012 у справі №21/5005/14068/2011).

В матеріалах справи наявні листи позивача вих. № 28 від 17.02.2015, вих. № 102/1 від 06.05.2015, вих. № 10 від 04.02.2016, направлених на адресу відповідача разом з актами надання послуг. Факт направлення зазначених листів, актів та одержання їх відповідачем підтверджується описами вкладення у цінний лист від 17.02.2015, 07.05.2015, 04.02.2016, фіскальними чеками від 17.02.2015 №7282, від 07.05.2015 № 7631, від 04.02.2016 № 2271.

У даних листах позивач вимагав від відповідача підписати акти прийому-передачі майна та акти про надання послуг а також сплатити заборгованість за виконані роботи у розмірі 18 194,52 грн. на розрахунковий рахунок № 26001468328300 в AT «УкрСиббаик», МФО 351005.

Оскільки, в матеріалах справи наявні належні докази направлення актів надання послуг на адресу відповідача та отримання їх відповідачем, а останнім заперечень та зауважень на дані акти не надано, суд дійшов висновку, що вказані вище акти № 367 від 18.04.2013 на суму 12 618,78 грн., № 368 від 18.04.2013 а суму 5 575,74 грн. є прийнятими відповідачем та підлягають оплаті.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт підписання та погодження між сторонами специфікацій № 4 від 05.03.2013 та № 5 від 26.03.2013, які, в силу приписів п. 4.2, 4.3 договору, є підставою для оплати відповідачем робіт у розмірі 18 194,52 грн.

Більше того, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт на суму 18 194,52 грн., відповідно до актів № 367 від 18.04.2013 на суму 12 618,78 грн., № 368 від 18.04.2013 на суму 5 575,74 грн.

Оскільки обов'язок з оплати робіт виник у відповідача на підставі специфікацій № 4 від 05.03.2013 та № 5 від 26.03.2013 на суму 18 194,52 грн., та враховуючи наявні в матеріалах справи акти № 367 від 18.04.2013 та № 368 від 18.04.2013, суд дійшов винову, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 18 194,52 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 1614,30 грн. 3 % річних та 14 788,49 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 12.03.2013 по 29.02.2016 на суму 12 617,78 грн. та за період з 30.03.2013 по 29.02.2016 на суму 5575,74 грн.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунки збитків від інфляції, наданий позивачем, за період, визначений позивачем, встановив, що останній є арифметично невірним. За розрахунком суду, здійсненим за період з 12.03.2013 по 29.02.2016 на суму 12 617,78 грн. та за період з 30.03.2013 по 29.02.2016 на суму 5575,74 грн., розмір інфляційних втрат становить 14656,56 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Розмір 3% річних становить 1614,30 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню в межах, заявлених позивачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОФОРМАТ Стальконструкція" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АФТ ГРУП" (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 12, корпус 1, оф. 2 К01, код 35911887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОФОРМАТ Стальконструкція" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, будинок 18/7, код 35197729) 18 194,52 грн. основного боргу, 14656,56 грн. інфляційних втрат, 1614,30 грн. 3% річних та 1372,75 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2016.

Суддя С.О. Турчин