Рішення № 57464630, 18.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2016Справа №905/866/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель»

до Публічного акціонерного товариства «Промекономбанк»

про визнання договору недійсним

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Босий В.П.

Мудрий С.М.

Представники:

від позивача: Васильєва І.В.

від відповідача: Салівон В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Даніель» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Промекономбанк" про визнання недійсним договору застави майнових прав № 2 від 11.07.2013 р. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» повноважень щодо передачі майнових прав в заставу, оскільки на момент його укладення все майно позивача знаходилося під арештом та була встановлена заборона на його відчуження. Також позивач стверджує про відсутність у В.о. Голови правління на одноосібне уповноваження будь-яких осіб укладати від імені банку правочини щодо передачі в заставу майнових прав.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.07.2015 р матеріали справи № 905/866/15 передані за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 р. позовні матеріали Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" до Публічного акціонерного товариства "Промекономбанк" про визнання недійсним договору застави майнових прав № 2 від 11.07.2013 р. направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.08.2015 р. порушено провадження у справі № 905/866/15.

Постановлю Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 р. у справі № 905/866/15 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2015 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 р. залишено без змін.

29.12.2015 р. матеріали справи № 905/866/15 надійшли до Господарського суду міста Києва та передані на розгляд судді Пригунової А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 р. суддею Пригуновою А.Б. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.02.2016 р.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що вартість активів, які обліковувались на балансі Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель", за виключенням вартості майнових прав, переданих в заставу відповідно до оспорюваного договору № 2 від 11.07.2013 р., значно перевищувала суму стягнення, в межах якої було накладено арешт та заборону відчуження майна.

Крім того, відповідач вказує, що постановою Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 05.07.2013 р. встановлено заборону виключно на відчуження рухомого майна, в той час як оспорюваним договором не передбачено відчуження майна.

Також відповідач зазначає, що рішенням спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" від 10.07.2013 р. погоджено надання у заставу майнових прав за кредитними договорами, укладеними позивачем із фізичними та юридичними особами у забезпечення зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" перед Публічним акціонерним товариством «Промекономбанк».

Позивач подав пояснення по справі, у яких відзначає, що постановою Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 05.07.2013 р. накладено арешт на все рухоме майно Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель", у тому числі майнові права, а також стверджує, що протокол засідання спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" від 10.07.2013 р. є підробленим та не має юридичної сиди.

Також позивач стверджує, що посадові особи Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" пов'язані родинними зв'язками між собою, а також з посадовими особами Публічного акціонерного товариства "Промекономбанк".

25.03.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" надійшло клопотання про витребування від Публічного акціонерного товариства «Промекономбанк» оригіналу протоколу засідання спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" № 82/2013 від 10.07.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 р. призначено колегіальний розгляд справи № 905/866/15.

29.03.2016 р. відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, справа № 905/866/15 була передана на розгляд колегії суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Босий В.П. та Мудрий С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 р. колегією суддів у складі Пригунова А.Б. (головуюча), Босий В.П. та Мудрий С.М. справу № 905/866/15 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.04.2016 р. за участю представників сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, а також клопотання про витребування доказів, подане 25.03.2016 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

Представник відповідача заперечив факт наявності у Публічного акціонерного товариства «Промекономбанк» оригіналу протоколу засідання спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" № 82/2013 від 10.07.2013 р.

При цьому, представник позивача повідомив про відсутність доказів наявності вищевказаних документів у Публічного акціонерного товариства «Промекономбанк».

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Тож, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено наявність у відповідача оригіналу протоколу засідання спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" № 82/2013 від 10.07.2013 р., в той час як представник відповідача факт такої наявності заперечує, суд дійшов висновку, що клопотання позивача не відповідає приписам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу.

У судовому засіданні 18.04.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» та Публічним акціонерним товариством «Промекономбанк» укладено договір застави майнових прав № 2, відповідно до якого позивач передав у наступну заставу в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором про встановлення кореспондентських відносин № 14LORO-T від 04.04.2011 р. та додаткових угод до нього, укладеним між сторонами, майнові права - право вимоги за кредитними договорами та договорами іпотеки, укладеними позивачем із позичальниками та поручителями.

Відповідно до п. 1.1.1. договору заставна вартість предмету застави на дату укладення договору за погодженням сторін становить 96 327 807, 77 грн.

Як вбачається зі змісту договору застави майнових прав № 2 від 11.07.2013 р. від імені Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» його укладено Єременко Артемом Анатолійовичем на підставі довіреності № 1-04-1699 від 13.05.2013 р.

Судом встановлено, що довіреність № 1-04-1699 від 13.05.2013 р. підписана В.о. Голови правління Пархоменко О.В.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що договір застави майнових прав № 2 від 11.07.2013 р. укладений всупереч Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на момент його укладення все майно Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» знаходилось під арештом та була наявна заборона на його відчуження відповідно до постанови Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 05.07.2013 р.

Також позивач стверджує, що договір застави майнових прав № 2 від 11.07.2013 р. від імені Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» підписаний представником за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки В.о. Голови правління Пархоменко О.В. не мав права на одноосібне уповноваження будь-яких осіб на вчинення правочину від імені Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» щодо передачі в заставу майнових прав на суму 96 327 807, 77 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до положень ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У відповідності до ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

За приписами ст. 588 Цивільного кодексу України наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом. Наступна застава майна не припиняє право застави попереднього заставодержателя.

Як встановлено судом, 05.07.2013 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про накладення арешту на все майно, що належить Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Даніель» в межах суми звернення стягнення 1 201 890, 12 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого мана, що належить Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Даніель» лише в межах суми боргу.

09.07.2013 р. Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві зареєстровано публічне обтяження на все рухоме майно Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» та встановлено заборону його відчуження.

За визначенням ст. 181 Цивільного кодексу України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» рухоме майно - окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення. Залежно від змісту обтяження предмет обтяження повинен належати боржнику або обтяжувачу на праві власності чи на праві господарського відання. Відносини щодо рухомого майна, яке належить особі на праві господарського відання, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин щодо рухомого майна, яке належить особі на праві власності.

За правилами ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Як встановлено ст. 4 Закону України «Про заставу» предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

При цьому суд звертає увагу, що постановою Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 05.07.2013 р. накладено арешт на все майно, що належить Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Даніель».

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, в той час як передача майна, що перебуває під арештом у заставу, фактично може призвести до неможливості реалізації відповідного судового рішення та, відповідно, унеможливити захист прав та охоронюваних законом інтересів стягувача у такому виконавчому провадженні.

Відтак, перебування майна під арештом, тобто наявність обмежень щодо розпорядження ним, унеможливлює передачу такого майна у заставу.

Слід відзначити, що на момент укладення оспорюваного договору застави майнових прав № 2 від 11.07.2013 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був наявний запис про публічне обтяження всього майна Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», що, в силу приписів ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зумовлює нечинність застави майнових прав за оспорюваним договором.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що майнові права за договором № 2 від 11.07.2013 р. передані в заставу Публічному акціонерному товариству «Промекономбанк» всупереч наявному обтяженню, що не відповідає приписам чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені цим кодексом. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За висновками суду, які ґрунтуються на вищенаведених обставинах, договір № 2 від 11.07.2013 р. укладений всупереч нормам закону, що тягне наслідком недійсність такого правочину в силу приписів ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 215 Цивільного кодексу України.

Також суд відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Цивільного кодексу України виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому ст. 98 Цивільного кодексу України, тобто, простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Згідно зі ст. 161 Цивільного кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Статтею 59 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства, відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» органами його управління є загальні збори акціонерів, спостережна рада та правління.

Відповідно до статті 10 статуту Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» до виключної компетенції спостережної рада належить, зокрема, надання згоди на укладення договорів, що стосуються набуття у власність, відчуження рухомого та нерухомого майна банку на суму понад 1 000 000, 00 грн.

Відповідно до статті 11 статуту Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» його виконавчим органом є правління банку, яке здійснює управління та керівництво поточною діяльністю банку та діє на підставі Положення про правління Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» та є підзвітним і підпорядкованим загальним зборам акціонерів і спостережній раді.

Як стверджує позивач, рішення про уповноваження ОСОБА_1. укладати від імені Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» договорів щодо передачі в заставу майнових прав колегіальним органом - спостережною радою не приймалось.

Відповідач вказує, що рішенням спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" від 10.07.2013 р. погоджено надання у заставу майнових прав за кредитними договорами, укладеними позивачем із фізичними та юридичними особами у забезпечення зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" перед Публічним акціонерним товариством «Промекономбанк».

За приписами ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» також встановлено, що якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Відповідачем надано суду ксерокопію протоколу засідання спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" від 10.07.2013 р. № 82/2013, яка не засвідчена у відповідності до вимог чинного законодавства України.

При цьому, з наданої відповідачем ксерокопії неможливо встановити факт підписання вказаного протоколу головою спостережної ради та секретарем спостережної ради, оскілки в місцях підпису мітяться лише фрагменти рукописного тексту, які не надають можливості ідентифікувати ані зміст такого тексту, ані його автора, в той час як оригіналу протоколу засідання спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" від 10.07.2013 р. № 82/2013, на який посилається відповідач, суду не надано та присутній у судовому засіданні представник повідомив про відсутність у Публічного акціонерного товариства «Промекономбанк» оригіналу вказаного документа.

Представник Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" також заперечив наявність оригіналу вищевказаного протоколу спостережної ради від 10.07.2013 р. № 82/2013.

Тож, приймаючи до уваги, що надана відповідачем ксерокопія протоколу спостережної ради від 10.07.2013 р. № 82/2013 не засвідчена належним чином, а оригінал такого документу не наданий з огляду на його відсутність у сторін, суд не приймає вказаний документ у якості належного та допустимого письмового доказу відповідно до приписів ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та, відповідно, не враховує його при прийняття рішення у даній справі.

В той же час, суд звертає увагу, що оспорюваний договір № 2 від 11.07.2013 р. не передбачає відчуження майнових прав та/або передачу будь-якого майна в іпотеку, у зв'язку з чим посилання позивача на відсутність рішення спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" щодо укладення оспорюваного правочину суд вважає необґрунтованими.

Крім того, суд враховує, що п. 11.12.5. статуту Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" передбачено право голови правління банку видавати довіреності, в тому числі довіреності на укладення та підписання будь-яких цивільно-правових угод та не передбачено отримання згоди спостережної ради та/або правління на вчинення таких дій.

Відповідно до п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами. Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності. Що ж до кола повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Відтак, твердження позивача щодо відсутності у В.о. Голови правління Пархоменка О.В. прав на одноосібне уповноваження будь-яких осіб на вчинення правочину від імені Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» та, відповідно, відсутності у ОСОБА_1. повноважень на укладення оспорюваного договору позивачем не доведені та спростовуються вищенаведеним.

Стосовно посилань позивача на пов'язаність родинними зв'язками посадових осіб Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" собою, а також з посадовими особами Публічного акціонерного товариства "Промекономбанк", суд відзначає, що вказані обставини не входять до предмету доказування у даній справі та у будь-якому не впливають на дійсність оспорюваного правочину.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведені обставини, оцінку яких здійснено судом за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, виходячи зі змісту норм Цивільного кодексу України, Господарського суду України та прийнятих у відповідності до них нормативних актів, враховуючи, що оспорюваний договір укладений всупереч нормам чинного законодавства України суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" задовольнити.

2. Визнати недійсним договір застави майнових прав № 2 від 11.07.2013 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Даніель" (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, літ Б, код ЄДРПОУ 26475516) та Публічним акціонерним товариством «Промекономбанк» (83062, м. Донецьк, пр. Ленінський, 4, код ЄДРПОУ 20058669).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Промекономбанк» (83062, м. Донецьк, пр. Ленінський, 4, код ЄДРПОУ 20058669), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218, 00 (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.04.2016 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Босий В.П.

Мудрий С.М.