Рішення № 57464272, 19.04.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.04.2016 Справа № 905/529/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна товарно-сировинна компанія»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропілллявугілля»

про

стягнення 4 596,74 грн

за участю представників:

від позивача

не з'явились

від відповідача

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна товарно-сировинна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення основного боргу у розмірі 59170,71 грн, пені у розмірі 2958,54 грн та інфляційних втрат у розмірі 497,00 грн.

01.03.2016 до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач, у зв’язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу, просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 29170,72 грн, пеню у розмірі 2958,54 грн та інфляційні втрати у розмірі 1638,20 грн, а всього 33767,46 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.03.2016 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, подану 01.03.2016 та відкладено розгляд справи.

15.04.2016 до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій у зв’язку зі сплатою відповідачем всієї суми основної заборгованості, позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2958,54 грн та інфляційні втрати у розмірі 1638,20 грн.

В судовому засіданні 19.04.2016 судом прийнято вказану заяву до розгляду, у зв’язку з чим позовні вимоги розглядаються судом в редакції заяви про зменшення позовних вимог, поданої 15.04.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки №1273-ДУ-УМТС від 09.06.2015 щодо здійснення своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Крім того 15.04.2016 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Клопотання судом задоволено.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.

Однак, 18.04.2016 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог. У вказаному клопотанні відповідач, посилаючись на п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку зі сплатою всієї суми основної заборгованості та проведенням між сторонами переговорів щодо мирного врегулювання спору, фінансовою скрутою підприємства просить зменшити суми нарахованих неустойки у вигляді пені та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

09.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна товарно-сировинна компанія» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (покупець, відповідач) підписано договір поставки №1273-ДУ-УМТС (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов’язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі – продукція, товар) в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному Договорі та Специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного Договору.

10.06.2015 сторонами підписано та скріплено печатками Специфікацію до Договору, в якій визначено найменування, кількість, ціна товару, умови поставки та оплати товару.

Відповідно до п. 1.2 Договору покупець зобов’язується прийняти і оплатити поставлену у його власність продукцію на умовах даного Договору.

Згідно з п. 5.1 Договору загальна сума Договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій, які є невід’ємною частиною даного Договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до поставки кількості, загальна сума Договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції із розрахунку її ціни, вказаної в Специфікаціях до Договору. В будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума Договору не повинна перевищувати суму, еквівалентну 1000000,00 грн з ПДВ на дату підписання Договору. Сума Договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної Додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого органу управління покупця.

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна на продукцію, що поставляється, встановлюється сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 59170,72 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №46 від 19.06.2015 на суму 29539,20 грн. №47 від 19.06.2015 на суму 29631,62 грн, товарно-транспортними накладними та податковими накладними.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених видаткових накладних та довіреностями відповідача на отримання товару від позивача.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов’язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов’язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.4 Договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію по даному Договору здійснюються покупцем в порядку і строки погоджені сторонами у відповідних Специфікація, які є невід’ємною частиною даного Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахункового рахунку покупця.

У Специфікації від 10.06.2015 до Договору сторонами погоджені умови оплати: розрахунки за поставлену постачальником продукцію по даному Договору здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 15 календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених умовами Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахункового рахунку покупця.

Однак, як свідчать матеріали справи, у строки визначені Договором та Специфікацією до нього відповідач за товар отриманий за видатковими накладними №46 від 19.06.2015 та №47 від 19.06.2015 на загальну суму 59170,71 грн не розрахувався.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи довідки №346/50-5 від 24.02.2016 та платіжних доручень - 04.02.2016 відповідачем сплачено позивачу кошти в сумі 30000,00 грн та 11.03.2016 – сплачено залишок заборгованості у розмірі 29170,72 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасної оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2958,54 грн та інфляційні втрати у розмірі 1638,20 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 6.8 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення від вартості своєчасно не оплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукцію.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов’язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2958,54 грн (оскільки розмір пені розрахований за подвійною обліковою ставкою НБУ є більшим, ніж погоджена сторонами у Договорі максимальна сума пені - 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукцію) є правомірними та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

18.04.2016 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог. У вказаному клопотанні відповідач, посилаючись на п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку зі сплатою всієї суми основної заборгованості та проведенням між сторонами переговорів щодо мирного врегулювання спору, фінансовою скрутою підприємства просить зменшити суми нарахованих неустойки у вигляді пені та інфляційних втрат.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропілллявугілля» про зменшення розміру пені судом відмовлено, оскільки відповідачем не наведено виняткових підстав для такого зменшення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати отриманого товару встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат також визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Посилання відповідача на п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України в якості підстави для зменшення сум інфляційних втрат судом відхиляється, оскільки вказаною статтею передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір саме неустойки (штрафу, пені), тоді як інфляційні втрати не відносяться до вказаного виду відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Судовий збір у зв’язку зі зменшенням позовних вимог позивачу не повертається, оскільки позивачем сплачено мінімальний розмір судового збору за подання майнового позову.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1А, ідентифікаційний код 37014600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна товарно-сировинна компанія» (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 15-А, ідентифікаційний код 38740435) пеню у розмірі 2958 (дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят вісім) грн 54 коп., інфляційні втрати у розмірі 1638 (одна тисяча шістсот тридцять вісім) грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 25.04.2016

Суддя М.В. Сажнева