Ухвала суду № 57461388, 14.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Балацької Г.О.,

суддів Горб І.М., Худика М.П.,

при секретарях судового засідання Ярмолюк М.І., Міленко О.В.,

за участі прокурора Здрака С.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні 14 квітня 2016 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року у кримінальному провадженні № 120 131 100 800 117 81 від 14 жовтня 2013 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого: АДРЕСА_2 громадянина України, непрацюючого, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, громадянина України, непрацюючого, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, громадянина України, непрацюючого, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

Даним вироком ОСОБА_2 засуджений за ч. 4 ст. 187 КК України на 9 (дев'ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 4 ст. 296 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі і на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_2 призначено у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Цим же вироком засуджені:

- ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 296 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції;

- ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 296 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Вироком суду постановлено стягнути з ОСОБА_2 1.124,70 грн. процесуальних витрат за проведення експертиз.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 14.10.2013, приблизно в 00 год. 30 хв., за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на майданчику для сходів 9 поверху буд. 24 по вул. Львівській в м. Києві, застосовуючи предмети, заздалегідь заготовлені для нанесення тілесних ушкоджень, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинили хуліганські дії відносно ОСОБА_5, заподіявши останньому тілесні ушкодження.

Так, 13.10.2013 у вечірній час ОСОБА_2, після вживання спиртних напоїв, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по вул. Я.Колоса в м. Києві, вирішив вчинити хуліганські дії відносно свого знайомого ОСОБА_5

Цього ж вечора, ОСОБА_2, знаходячись по вул. Я.Колоса в м. Києві, зустрівся зі своїми знайомими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким запропонував вчинити хуліганські дії відносно ОСОБА_5 з використанням заздалегідь приготовленого (пристосованими - підготовленими) ним травматичного револьверу "STALKER model RI-4х9", який був придбаний в ТРЦ "Квадрат", що по вул. Г.Юри, 20, в м. Києві, та невстановлених слідством предметів схожим на дерев'яну биту, яку він дав ОСОБА_4, а металеву биту - ОСОБА_3 На вказану пропозицію ОСОБА_3 та ОСОБА_4 погодились, тим самим вступивши в попередню злочинну змову.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення хуліганських дій відносно ОСОБА_5, 14.10.2013, приблизно о 00 год. 30 хв., ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прослідували до майданчику для сходів 9 поверху буд. 24 по вул. Львівській в м. Києві, грубо порушуючи громадський порядок, з хуліганських спонукань та явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, використовуючи заздалегідь заготовлені невстановленим слідством предмети, почали умисно наносили удари по різним частинам тіла ОСОБА_5, а саме по спині - верхніх кінцівках останнього.

Тим часом, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з метою продовження хуліганських дій, дістав травматичний револьвер "STALKER model RI-4х9", заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень та, утримуючи його в правій руці, здійснив 7-8 пострілів у ОСОБА_5, чим умисно спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: забійних ран в потиличній ділянці по середній лінії, по передній поверхні лівого стегна в середній третині, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 3421 від 06.11.2013, відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Після чого ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з місця скоєння кримінального правопорушення зникли.

Крім того, ОСОБА_2, 02.11.2013, приблизно о 05 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля магазину "Дитяча країна", розташованого по вул. Г.Юри, 7, в м. Києві, вчинив розбійний напад, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6

Так, 02.11.2013, приблизно о 05 год. 00 хв., ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, поблизу нічного закладу "Молотов", що по вул. Г.Юри, 7, в м. Києві, вирішив заволодіти чужим майном з використанням заздалегідь заготовленого травматичного револьвера "STALKER model RI-4х9".

В цей час ОСОБА_2, помітивши раніше невідомого йому ОСОБА_6, який вийшов з приміщення вказаного закладу в стані алкогольного сп'яніння, вирішив вчинити розбійний напад, спрямований на заволодіння майном останнього, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи умисно заподіяти тілесні ушкодження ОСОБА_6, дістав заздалегідь заготовлений револьвер "STALKER model RI-4х9", тримаючи в правій руці, здійснив 2 постріли - в ділянку грудної клітини останнього, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді: проникаючих поранень грудної клітини (2 рани на відстані 0,5 см. на рівні нижньої третини грудини діаметром 0,5 см.) - поранення грудини, поранення правого шлуночку серця, яке ускладнилось гемоперикардом; поранення нижньої долі правової легені, яке ускладнилось гемотораксом, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 122/Е від 27.01.2014 відносяться як у сукупності, так і кожне окремо, до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя). Від отриманих ушкоджень ОСОБА_6 втратив свідомість та впав на землю.

В подальшому ОСОБА_2 з метою особистого збагачення, перевіривши вміст кишень одягу ОСОБА_6, користуючись його безпорадним станом на той момент, заволодів його мобільним телефоном "Нокіа 1280", вартістю 400 грн., та з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок місцевого суду скасувати в повному обсязі.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції не були взяті до уваги докази, які б могли істотно вплинути на його висновки, а саме:

- не було взято до уваги показання свідка ОСОБА_7 відносно того, що її чоловік - ОСОБА_8 був знайомий з потерпілим ОСОБА_6 ще до того, як ОСОБА_6 були нанесені тяжкі тілесні ушкодження;

- суд першої інстанції не дослідив характер відносин між потерпілим ОСОБА_6 і свідком ОСОБА_8 і не виявив чи були між ними сварки, неприязні стосунки, конфлікти;

- не встановлено мотиви нанесення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень;

- не досліджені показання потерпілого ОСОБА_6 в частині того, хто саме допоміг йому дійти додому після отриманих ним тяжких тілесних ушкоджень та показання сусідки ОСОБА_6 - ОСОБА_9, яка бачила хлопця поряд з потерпілим, який був нижче росту, чим він сам;

- в суд першої інстанції не була викликана ОСОБА_9 для допиту її в якості свідка та проведення впізнання нею його - ОСОБА_2 та ОСОБА_8 з метою встановлення факту того чи був хтось з них тим саме хлопцем, який довів потерпілого додому безпосередньо після нанесення йому тяжких тілесних ушкоджень.

Посилається на те, що потерпілий ОСОБА_6 не запам'ятав особу, яка вчинила відносно нього злочин в нічний час, не запам'ятав одяг нападаючих та не може з в певністю сказати, що постріли здійснював саме він - обвинувачений ОСОБА_2, при цьому також не маючи до останнього претензій.

Наголошує обвинувачений ОСОБА_2 і на тому, що в ніч на 02.11.2013 ОСОБА_8 був одягнутий в світлі брюки, що і було підтверджено відеозаписом з камер спостереження, але суд першої інстанції вказану обставину залишив поза увагою.

При цьому, сам ОСОБА_8 не спростовує той факт, що злочин відносно потерпілого ОСОБА_6 міг бути скоєний за допомогою револьвера та патронів, які в ту ніч зберігалися в барсетці при ньому.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, обвинувачений ОСОБА_2, не визнаючи свою вину у вчиненні кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_6, зазначає, що оскільки обвинувальний вирок ґрунтується виключно на показаннях свідка ОСОБА_8, які є сумнівними в їх правдивості та достовірності, що, в свою чергу, на підставі положень ст. 62 Конституції України, повинно тлумачиться на користь обвинуваченого.

Звертає увагу обвинувачений ОСОБА_2 і на висновок судово-медичної експертизи № 3421 від 06.11.2013, який, як зазначає обвинувачений, повністю підтверджує показання його, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в частині того, що потерпілого ОСОБА_5 ніхто дерев'яною та металевою битою не бив, оскільки, як зазначено в експертизі, - потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження від попадання в нього металевих кульок, і показання потерпілого ОСОБА_5 в частині його побиття ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не відповідають дійсності. Показання ж свідка ОСОБА_10 не можна брати до уваги, оскільки вона є зацікавленою особою в провадженні і таким чином намагається допомогти своєму хлопцю ОСОБА_5

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 просить закрити кримінальне провадження щодо його обвинувачення за ч. 4 ст. 187 КК України на підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 284, ст. 417 КПК України, а за обвинуваченням його за ч. 4 ст. 296 КК України - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України.

В суді апеляційної інстанції 05.04.2016 обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, по епізоду від 14.10.2013 відносно потерпілого ОСОБА_5, проте вважав за необхідне закрити кримінальне провадження за ч. 4 ст. 187 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284, ст. 417 КПК України по епізоду від 02.11.2013 відносно потерпілого ОСОБА_6

Вирок суду першої інстанції щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в апеляційному порядку не оскаржений.

Від обвинуваченого ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд провадження у його відсутність.

Обвинувачений ОСОБА_4 та потерпілі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 належним чином повідомленні про час, дату та місце розгляду провадження.

Їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду провадження.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, який в суді апеляційної інстанції повністю визнав свою винуватість у вчиненні хуліганства по епізоду від 14.10.2013 відносно потерпілого ОСОБА_5 та просив доводи апеляційної скарги в цій частині не досліджувати, проте вважав за необхідне закрити кримінальне провадження за ч. 4 ст. 187 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284, ст. 417 КПК України по епізоду від 02.11.2013 відносно потерпілого ОСОБА_6, пояснення захисника ОСОБА_1, що підтримала позицію свого підзахисного в суді апеляційної інстанції, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_2, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в обсязі, підтриманому стороною захисту в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України, в межах апеляційної скарги в обсязі, підтриманому стороною захисту в суді апеляційної інстанції відносно обвинуваченого ОСОБА_2 по епізоду від 02.11.2013, щодо якого висунуте обвинувачення у даному кримінальному провадженні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

При цьому, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 по епізоду від 14.10.2013 відносно потерпілого ОСОБА_5 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), вчиненому групою осіб, із застосуванням іншого предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які колегія суддів не перевіряє відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, оскільки дані обставини повністю визнані обвинуваченим ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції, як і правильність правової кваліфікації дій за ч. 4 ст. 296 КК України.

Що стосується висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 (розбій) за обставин, викладених у вироку, то вони є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами.

Так, сам ОСОБА_2 в суді першої інстанції, в апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції не заперечував обставин належності йому револьверу "STALKER model RI-4х9".

01.11.2013 він після 23.00 години зустрівся з ОСОБА_8, з яким прогулювався по парку "Колібріс". Після 01.00 години 02.11.2013, коли вони продовжували відпочивати, ходили до магазину "Сільпо", а потім до нічного кіоску, розташованого біля магазину "Дитяча Країна", до них приєднався невідомий чоловік на ім'я ОСОБА_4, з яким вони спілкувалися. ОСОБА_8 пішов додому, а він з ОСОБА_4 мали намір потрапити до нічного клубу "Молотов". Оскільки їх охорона не пропустила до клубу, він-обвинувачений з ОСОБА_4 повернулися до кіоску. Він телефонував ОСОБА_8, який, посварившись з дружиною, прийшов до нього з ОСОБА_4. У ОСОБА_8 була його-обвинуваченого барсетка, в якій містився револьвер "STALKER model RI-4х9", про що ОСОБА_8 знав. Барсетку останній передав йому-ОСОБА_2., потім вони продовжили відпочинок - поїхали до кафе, розташованому на вул. В.Окружна, потім направились до АЗС на Кільцевій дорозі, в напрямку заводу "Електронмаш", до шиномонтажу, де він-обвинувачений декілька разів вистрілив в повітря, на що отримав зауваження та вибачився. Оскільки він намагався зателефонувати з свого мобільного телефону, але в нього не виходило, ОСОБА_8 біля 08 години подарував йому мобільний телефон "Нокіа", в який він помістив свою сім-карту та почав телефонувати. Після сварки ОСОБА_8 з ОСОБА_4, останній пішов від них, а невдовзі ОСОБА_8 показав йому мобільний телефон "Асус", який начебто випав з кишені ОСОБА_4. Даний телефон вони здали в ломбард на ім'я знайомого - ОСОБА_11, кошти від реалізації якого розділили між собою. Він-обвинувачений показував ОСОБА_11 телефон "Нокіа", вказуючи, що його подарував йому ОСОБА_8, при цьому останній вказаного не заперечував. Після вживання пива, він-ОСОБА_2. пішов до ОСОБА_12

Крім того, в 05.00 годин він-ОСОБА_2. був біля кіоску, що поряд з магазином "Дитяча Країна", але пострілів не чув.

Свідок ОСОБА_8 суду першої інстанції показав, що під час загальної з ОСОБА_2 та невідомим йому хлопцем - ОСОБА_12 прогулянки за викладених обставин після 01.00 години, вони всі вживали спиртні напої. Біля магазину "Дитяча Країна" ОСОБА_2 відходив від них до 5-ти хвилин, а, повернувшись, запропонував добре відпочити, у зв'язку з чим вони поїхали на вул. Жмеринську до сауни, але їх не впустили, оскільки сауна вже не працювала, що не сподобалося ОСОБА_2 Між ними з одного боку за ініціативи ОСОБА_2 та хлопцями, що під'їхали на таксі, з іншого, виник конфлікт, під час якого ОСОБА_2 стріляв з пістолета по автомобілю та в салон, де перебували люди. Потім вони на АЗС на Кільцевій дорозі в м. Києві, придбали горілку, яку розпивали на СТО, в процесі чого ОСОБА_2 стріляв по стінах, на що їм зробили зауваження та запропонували піти. Незнайомий хлопець - ОСОБА_12, що перебував з ними, злякавшись, втік. Коли він-свідок прибирав, то побачив загублений телефон ОСОБА_12, якого показав ОСОБА_2 Останній зателефонував комусь і вони на документи хлопця, якому телефонував ОСОБА_2, здали телефон в ломбард, після чого ОСОБА_2 дав йому-свідкові 200 грн., після чого всі розійшлися.

Також додав, що під час вказаних подій ОСОБА_2 говорив, що "намутив" якісь гроші.

Крім того, під час спільного відпочинку, коли ОСОБА_2 відходив від компанії, хоча виходу з клубу "Молотов" він-свідок не бачив, але чув з того боку хлопки, зрозумівши пізніше, що це постріли. За виключенням цих приблизно 5-ти хвилин, коли ОСОБА_2 був відсутнім, останній всю ніч був з ним-свідком та частково з ОСОБА_12.

ОСОБА_2 мав при собі гроші. Також ОСОБА_2 переставляв в якихось телефонах сім-картки.

Потерпілого ОСОБА_13 він-свідок до подій взагалі не знав.

Свідок ОСОБА_8 свої показання підтвердив під час проведення слідчого експерименту 11.01.2014, під час якого він вказав час та місце, куди відійшов ОСОБА_14, після чого він почув два постріли.

Протокол слідчого експерименту та відеозапис його були досліджені судом першої інстанції, і які за своїм змістом узгоджуються з протоколом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_15 від 17.01.2014 та відеозаписом даної слідчої дії.

Як пояснив суду першої інстанції потерпілий ОСОБА_6, він 02.11.2013 разом з товаришем ОСОБА_20 пішов до нічного клубу "Молотов", який знаходиться біля магазину "Дитяча Країна" та ринку "Колібріс". Вийшовши на вулицю поговорити по телефону, він почув, як ззаду до нього хтось підходить, а повернувшись, відразу ж почув постріл та втратив свідомість. Йому хтось допоміг дійти додому, звідки викликали карету швидкої медичної допомоги і його відвезли до лікарні № 17.

Про те, що стріляв в нього саме ОСОБА_2, він стверджувати не може, але за зростом та тілобудовою він підпадає під ту особу, яка в нього стріляла.

У нього пропав мобільний телефон "Нокіа".

Згідно з висновком експерта №122/Е від 27.01.2014, у ОСОБА_6 на момент госпіталізації виявлені наступні тілесні ушкодження: проникаючі вогнепальні поранення грудної клітки (2 рани на відстані 0,5 см. на рівні нижньої третини грудини діаметром 0,5 см.) - поранення грудини, поранення правого шлуночка серця, яке ускладнилося гемотораксом. Характер та морфологічні властивості виявлених ушкоджень (а також наявність в порожнині перикарду і в нижній долі правої легені металевих куль) свідчать про те, що вони утворились від двократної дії тупого предмету з обмеженою поверхнею контакту, що могло бути внаслідок пострілу набоями, які були споряджені металевими кулями, за давністю можуть відповідати терміну вказаному у постанові, тобто 02.11.2013 та як у сукупності, так і кожне окремо відносяться до тяжких тілесних

Дані протоколу огляду місця події від 04.11.2013, вказують, що в кабінеті ординаторського відділення політравми за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 14, були виявлені та вилучені два шарика схожі на кулі пневматичної зброї.

При цьому, лікар-хірург ОСОБА_16 пояснив, що дані шарики були вилучені з тіла ОСОБА_17 під час проведення операції 02.11.2013.

Як показав суду першої інстанції свідок ОСОБА_12, під час огляду його квартири АДРЕСА_1 була виявлена та вилучена сумка чорного кольору, що належала ОСОБА_2, який у нього декілька раз залишався на ніч, в якій знаходився револьвер, два види куль, один з яких - патрони-кульки, мобільний телефон, сім-картка та інші речі.

Вказані показання свідка ОСОБА_12 узгоджуються з даними протоколу огляду місця події від 03.11.2013, відповідно до яких, в присутності власника ОСОБА_12 та понятих, в барсетці були виявлені та вилучені предмет схожий на пістолет "STALKER", з другої сторони надпис CAL 4 мм 2,5 та номер НОМЕР_1, в барабані пістолету відсутні патрони, пластикова кругла коробка з двома паперовими згортками, в одному знаходились 8 предметів схожих на гільзи та 9 кульок, в другому - 14 предметів схожих на набої, товарний чек від 03.10.2013р. з написом пістолет "STALKER" mobel Rl-4x9 2.5 НОМЕР_2, паспорт на ім'я ОСОБА_2.

Згідно з висновком експерта № 360 від 10.01.2014, предмет схожий на револьвер з маркуванням "STALKER" № НОМЕР_1, вилучений 03.11.2013 при огляді місця події, а саме АДРЕСА_1, до вогнепальної зброї не відноситься, а є револьвером моделі "STALKER" № НОМЕР_1, калібру 4 мм. Даний револьвер виготовлений промисловим способом та призначений для стрільби патронами Флобер калібру 4 мм кільцевого спалаху, до стрільби придатний.

Предмети вилучені 03.11.2013 при огляді місця події, а саме АДРЕСА_1, з них: 14 предметів схожих на патрони, є патронами Флобер кільцевого запалювання калібру 4 мм, промислового виробництва фірми Selier&Bellot (Чеська Республіка), до стрільби з револьвера "STALKER" № НОМЕР_1 придатні, до боєприпасів не відносяться; 8 предметів схожі на гільзи, є частинами (не стріляними гільзами з револьвера "STALKER" № НОМЕР_1) патронів Флобер кільцевого запалювання калібру 4 мм, промислового виробництва фірми Selier&Bellot (Чеська Республіка), до боєприпасів не відносяться; 9 предметів схожих на кулі, є частинами (не стріляними кулями з револьвера "STALKER" НОМЕР_1) патронів Флобер кільцевого запалювання калібру 4 мм, виготовлені промисловим способом, до боєприпасів не відносяться; 2 предмети схожі на кулі вилучені 04.11.2013, за адресою: м. Київ, вул. Лабораторна, 14/20, є частинами (стріляними кулями) патронів Флобера кільцевого запалювання калібру 4 мм, промислового виробництва, до боєприпасів не відносяться. Дані кулі, могли бути стріляні з наданого на дослідження револьвера "STALKER" № НОМЕР_1.

Дані предмети постановою від 27.01.2014 визнані речовими доказами, які долучені до провадження.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що 01.11.2013 вони з чоловіком та сусідкою щось святкували, вживаючи коньяк. Коли направлялися до квартири, зустріли ОСОБА_2, який чекав на її чоловіка - ОСОБА_8 Приблизно в 0-30 годин ОСОБА_8 виходив за молоком, а коли повернувся, то вона заснула. Безпосереднім очевидцем подальших подій в ніч з 1 на 2 листопада 2013 року вона не була. Прокинулася вранці. Про події дізналася від чоловіка, сусідів та приятелів ОСОБА_2 В подальшому чоловік заперечував обставини дарування ним телефону ОСОБА_2 Зі слів чоловіка та сусідів довідалася, що ОСОБА_2 стріляв по парканах.

ОСОБА_2, після отримання ним травми голови, охарактеризувала як агресивного та такого, що міг напасти на людей з незначного приводу. Прояви агресії у нього виникали і після вживання алкогольних напоїв.

Пояснення свідка ОСОБА_7 щодо знайомства її колишнього чоловіка ОСОБА_8 з потерпілим ОСОБА_6 до подій 02.11.2013 - на увагу не заслуговують, оскільки носять неконкретних характер щодо їх знайомства чи наявності у них спільного знайомого та спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_6 і свідка ОСОБА_8 в цій частині.

Не можуть вказувати на обставини такого знайомства і збір коштів за поясненнями ОСОБА_18 на лікування потерпілого, про що їй повідомила ОСОБА_7

За наведеним, доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що суд повинен був дослідити більш ретельно відносини потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8 до подій 02.11.2013., зокрема чи були у них сварки і конфлікти, - є явно надуманими.

Свідок ОСОБА_19 - мама обвинуваченого та свідок ОСОБА_18 - сестра обвинуваченого про досліджувані події 02.11.2013 дізналися пізніше з чужих слів.

При цьому, як указала свідок ОСОБА_19 в суді першої інстанції, про наявність у сина пістолета вона знала. В ніч на 02.11.2013 ОСОБА_2 вдома не було, а зателефонував він їй приблизно о 07.00 годин ранку.

Даними графіка використання мобільного телефону за номером 063-531-17-69, який належить ОСОБА_2, отриманого на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 13.12.2013 та протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 03.01.2014, встановлено, що ОСОБА_2 02.11.2013р. в 3 години 33 хвилини перебував в м. Києві по вул. Я.Колоса, 10, AZ=220, а в 5 годин 33 хвилини та 5 годин 44 хвилини 02.11.2013 перебував в м. Києві по вул. Г.Юри, 20, AZ=15, що поряд з місцем вчинення розбійного нападу на ОСОБА_6

У відповідності до даних протоколу огляду місця події від 03.11.2013, в кабінеті № 208 за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 109, в Святошинському РУ ГУ МВС України в м. Києві у ОСОБА_2 виявлено та вилучено мобільний телефон "NOKIA-1280", серійний номер НОМЕР_3, який, згідно даних протоколу пред'явлення речей для впізнання від 23.01.2014, потерпілий ОСОБА_6 впізнав як свій, що був у нього викрадений 02.11.2013.

На підставі даних протоколів перегляду CD-R дисків відеозапису із камер відеоспостережень, що знаходяться, відповідно, за адресою м. Київ, вул. Г.Юри, 11, ломбардне відділення ПТЗТ "Скарбниця", та адресою м. Київ, вул. Г. Юри, 20, супермаркет "Сільпо", - встановлено, що ОСОБА_8, як в першому випадку, так і в другому, знаходився в одному одязі та взутті і не перевдягався.

Це - світлий одяг, а не темний, в якому, як вказав потерпілий, був вдягнутий нападник.

Дані обставини не залишені судом поза увагою, на зворотність чого вказав в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2

Крім цього встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зайшли в супермаркет "Сільпо" в 4 години 34 хвилин 02.11.2013, в 4 години 45 хвилин підійшли до каси супермаркету, а в 4 години 46 хвилин вийшли з супермаркету.

Ці дані, як і показання свідка ОСОБА_8, спростовують пояснення ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_8 ходив додому та був відсутній приблизно до 05.00 годин 02.11.2013.

Вказане узгоджується з даними слідчих експериментів за участі ОСОБА_8 та ОСОБА_15 щодо часу та місця їх перебування разом з ОСОБА_2 02.11.2013.

Згідно акту амбулаторної комплексної комісійної судової психолого-психіатричної та наркологічної експертизи № 987 від 03.12.2013, ОСОБА_2 у періоди кримінальних правопорушень страждав на органічний емоційний лабільний (астенічний) розлад (Б 06.6 згідно МКХ-10), за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

У теперішній час ОСОБА_2 страждає на органічний емоційно лабільний (астенічний) розлад, здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними, здатний правильно сприймати обставини, які мають значення по справі, і давати про них показання, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

У теперішній час ОСОБА_2 на хронічний алкоголізм та наркоманію не страждає і лікування з цього приводу не потребує.

За викладеним, суд першої інстанції, дослідивши всі матеріали провадження, в їх сукупності, на переконання колегії суддів, прийшов до ґрунтовного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у нападі на ОСОБА_6 з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (розбій), кваліфікувавши його дії за ч. 4 ст. 187 КК України.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що судом не був установлений мотив спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому - є безпідставними, оскільки ці ушкодження потерпілому були спричинені саме ОСОБА_2 з метою заволодіння майном ОСОБА_6

Не є такими, що можуть спростувати висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні розбою, і доводи апеляційної скарги останнього щодо того, що у кримінальному проваджені невстановлена особа, яка допомогла потерпілому ОСОБА_6 дійти до його будинку після отримання тілесних ушкоджень чи показання недопитаною судом першої інстанції сусідки потерпілого - ОСОБА_9, яка бачила хлопця, що вів потерпілого, який був нижчий за зростом, ніж ОСОБА_6, оскільки потерпілий ОСОБА_6 в суді першої інстанції, хоча і не наполягав на тому, що напад на нього учинив ОСОБА_2, у зв'язку з чим він претензій до нього не пред'являв, але категорично стверджував, що обвинувачений за зростом та тілобудовою був схожий на нападника.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку та закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284, ст. 417 КПК України по епізоду від 02.11.2013, про що поставила питання в апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції сторона захисту.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, то воно відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України: ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі винного.

При цьому, при призначенні ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, що відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочинів, та конкретні обставини провадження.

Також суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 врахував особу обвинуваченого, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, задовільно характеризується, не працює, стан здоров'я, відсутність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та ґрунтовно прийняв рішення про призначення ОСОБА_2 покарання не у максимальних межах, встановлених в санкції ч. 4 ст. 296 та ч. 4 ст. 187 КК України, з урахуванням положень ч. 2 ст. 416 КПК України, застосовуючи при призначенні покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Грунтовно до ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187 КК України та за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України застосовано додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, яке є його власністю, оскільки обвинувачений вчинив корисливий злочин.

За викладеним, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року у кримінальному провадженні № 120 131 100 800 117 81 від 14 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_2, який утримується під вартою, у той же строк з дня отримання копії ухвали.

С У Д Д І :

БалацькаГ.О. Горб І.М. ХудикМ.П.