Постанова № 57461329, 26.04.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2016 р. Справа № 902/27/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 18.04.2014р. №14-89

відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 10.02.2016р. №57/16-Д

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

на рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.16 р.

у справі № 902/27/16 (суддя Грабик В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця

про стягнення пені в сумі 14963,23грн. та 3% річних в сумі 2450,12грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.02.2016р. у справі №902/27/16 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення пені в сумі 14 963,23 грн. та 3% річних в сумі 2450,12 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Вінницягаз на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 3% річних в сумі 2140,74 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 149,73 грн..

Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 14 963,23 грн. та 3% річних в сумі 309,38 грн..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" звернулося до суду з апеляційною скаргою, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин, що мають значення для вирішення справи.

Вказує, що на думку суду першої інстанції відповідно до пункту 6.1. договору прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом реального підписання сторонами відповідного акту, а час отримання покупцем підписаних продавцем актів ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.

Скаржник не погоджується із таким висновком суду, виходячи із наступного.

З посиланням на п.3.3.,3.4., 6.1. договору, ст. 692 Цивільного кодексу України, постанову Верховного Суду України від 30.09.2014 року у справі №3-121 гс14 зазначає, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в своєму розрахунку 3% річних початковою датою бере 20 число місяця, наступного за розрахунковим, незважаючи на дату їх реального підписання та направлення відповідачеві, що суперечить умовам договору, а тому у ПАТ «Вінницягаз», враховуючи норми ст.612 Цивільного кодексу України, було відсутнє зобов'язання сплачувати кошти позивачеві на 20 число місяця, наступного за звітним, оскільки підписані та скріплені печатками акти приймання-передачі газу, які є підставою для проведення розрахунків, у товариства були відсутні.

Зауважує, що позивачем не було, як кредитором, надано до суду доказів на підтвердження факту направлення актів приймання-передачі газу відповідачу.

Вважає посилання суду на правову позицію, висловлену Вищим господарським судом України у постанові від 21.07.2015 р. у справі № 902/1598/14 за позовом ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до КП «Вінницяміськтеплоенерго» про стягнення коштів невірною та помилковою, оскільки обставини справи №902/1598/14 містять суттєві відмінності від справи № 902/27/16, а саме: різні редакції п. 6.1. договору щодо порядку та умов проведення оплати. Скаржник зазначає, що у п. 6.1. договору у справі №902/1598/14 немає прив'язки до підписаних актів приймання-передачі природного газу, чим істотно відрізняється від договору, укладеного між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Вінницягаз», оскільки у п. 6.1. договору (справа №902/27/16) чітко зазначено «... остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.»

Просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області та прийняти нове, яким у задоволенні позову ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відмовити повністю.

Крім того, від ПАТ "Вінницягаз" надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких, з посиланням на ст. 538 ЦК України, постанови ВСУ від 07.10.2014р. у справі №904/4451/13, Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016р. у справі №914/4191/15, Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2016р. у справі №918/1395/15, п. 6.1. договору на купівлю - продаж природного газу №13-113-РО від 04.01.2013р., зазначає, що у зв'язку із неповерненням підписаних актів приймання - передачі позивачем у ПАТ "Вінницягаз" був відсутній обов'язок проводити кінцевий розрахунок до 20-числа місяця, наступного за звітним.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України", з посиланням на п. 6.1 договору, вказує, що зобов'язання виникає у відповідача з моменту отримання товару (газу), а не з отримання актів приймання - передачі, зауважує, що акти приймання - передачі були передані відповідачу вчасно, згідно з п. 3.4. договору.

Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях, надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.2016р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вказав, що строк остаточного розрахунку та підстава є різними поняттями, строк у договорі визначений. Просить оскаржене рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 04.01.2013 року ПАТ "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ Вінницягаз (покупець) було укладено договір №13/113-РО на купівлю-продаж природного газу. (а.с.17-22)

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу , оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3.договору).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути покупцеві один примірник оригінала акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У п.6.1. договору зазначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу, на підставі акта приймання - передачі.

У разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національно банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2. договору);

Пунктом 9.2. договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.11 договору).

Сторонами було укладено 16 додаткових угод, якими вносилися зміни до договору №13/113-РО на купівлю-продаж природного газу (а. с. 23-42).

Додатковою угодою №2 від 31.12.2013р. сторони, окрім іншого, виклали в наступній редакції пункти 6.1. та 7.2 договору: "п.6.1. Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання - передачі газу"; "п. 7.2. У разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6.1. договору)" (а.с.25-27).

Додатковою угодою №3 від 28.04.2014р. сторони, окрім іншого, виклали в наступній редакції п.6.1 договору: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць (а.с.28).

Додатковою угодою №16 від 19.06.2015р. сторони, окрім іншого, виклали в наступній редакції ст. 11 Строк дії договору Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення (а.с.42).

На виконання умов договору продавець передав, а покупець прийняв протягом січня-грудня 2013р., січня-грудня 2014р., січня-червня 2015р. природний газ в обсязі 1564,443 тис. куб. м на загальну суму 3426770,78 грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу: від 31.01.2013р за січень 2013р. на суму 203 856,67 грн.; від 28.02.2013р. за лютий 2013р. на суму 167 071,87грн.; від 31.05.2013р. за березень 2013р. на суму 159 953,12грн., від 31.05.2013р. за квітень 2013р. на суму 102 310,07грн., від 31.05.2013р. за травень 2013р. на суму 8 970,37грн., від 30.06.2013р. за червень 2013р. на суму 7 550,51грн., від 31.07.2013р. за липень 2013р. на суму 4826,39грн., від 31.08.2013р. за серпень 2013р. на суму 5 101,73грн., від 30.09.2013р. за вересень 2013р. на суму 7 143,43грн., від 31.10.2013р. за жовтень 2013р. на суму 43 566,30грн., від 30.11.2013р. за листопад 2013р. на суму 92 085,26грн., від 31.12.2013р. за грудень 2013р. на суму 168 992,30грн., від 31.01.2014р. за січень 2014р. на суму 171 331,56грн., від 28.02.2014р. за лютий 2014р. на суму 187 151,78грн., від 31.03.2014р. за березень 2014р. на суму 127942,18грн., від 30.04.2014р. за квітень 2014р. (з 01-02 квітня 2014р.) на суму 7 394,06грн., від 30.04.2014р. за квітень 2014р. (з 03-30 квітня 2014р.) на суму 190 205,50грн., від 31.05.2014р. за травень 2014р. на суму 23 514,18грн., від 30.06.2014р. за червень 2014р. на суму 14245,69грн., від 31.07.2014р. за липень 2014р. на суму 6 436,92грн., від 31.08.2014р. за серпень 2014р. на суму 5478,90грн., від 30.09.2014р. за вересень2014р. на суму 6 837,25грн., від 31.10.2014р. за жовтень 2014р. на суму 35546,09грн., від 30.11.2014р. за листопад 2014р. на суму 201914,10грн., від 31.12.2014р. за грудень 2014р. на суму 371 547,78грн., від 31.01.2015р. за січень 2015р. на суму 359 536,56грн., від 28.08.2015р. за лютий 2015р. на суму 307 252,80грн., від 31.03.2015р. за березень 2015р. на суму 311 599,68грн., від 30.04.2015р. за квітень 2015р. на суму 101 394,72грн., від 31.05.2015р. за травень 2015р. на суму 18 227,65грн., від 30.06.2015р. за червень 2015р. на суму 7 785,36грн. Акти підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (а.с.43-73).

Покупець за отриманий природний газ остаточно розрахувався 10.07.2015р., що стверджується довідкою НАК Нафтогаз України про операції по підприємству ПАТ Вінницягаз з 01.01.2013р. по 30.09.2015р. (а.с.75-76).

У звязку із неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленого газу у строки, встановлені п. 6.1 договору № 13-113-РО від 04.01.2013 р. купівлі - продажу природного газу, позивач, керуючись ст.ст. 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 22, 193 231 ГК України та п. 7.2. договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 14 963 грн. 23 коп. за період з 20.01.2015р. по 30.06.2015р. та 3% річних в сумі 2 450 грн. 12 коп. за період з 20.02.2013р. по 30.06.2015р. (розрахунок а.с. 10-16).

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Вінницької області від 02.02.2016р. у справі №902/27/16 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення пені в сумі 14 963,23 грн. та 3% річних в сумі 2450,12 грн. задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Вінницягаз на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 3% річних в сумі 2140,74 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 149,73 грн.. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 14 963,23 грн. та 3% річних в сумі 309,38 грн..

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ст. 655 ЦК України передбачає, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі договору купівлі - продажу природного газу від 04.01.2013 року №13/113-РО, який за своєю правовою природою є договором поставки, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом жовтня - грудня 2012 року здійснювало на користь ПАТ Вінницягаз поставку природного газу, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу.

За змістом пункту 6.1 договору від 04.01.2013р. №13/113-РО, до якого вносилися зміни додатковими угодами №2 від 31.12.2013р., №3 від 28.04.2014р., оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі газу.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Як убачається із матеріалів справи та не заперечується позивачем, відповідач у повному обсязі розрахувався за поставлений природний газ, проте у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленого газу у строки, встановлені п. 6.1 договору № 13-113-РО від 04.01.2013 р. купівлі - продажу природного газу, позивач просив стягнути з відповідача 14 963 грн. 23 коп. - пені, 2 450 грн. 12 коп. - 3% річних.

За нормами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що відповідні суми грошових коштів, заявлені до стягнення за несвоєчасне виконання зобов'язання, були обчислені позивачем без урахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по кожному спірному періоду та без урахування ст. 254 ЦК України.

Ураховуючи вищевикладене, судова колегія зауважує, що день фактичної сплати заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені (п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Також, відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України, яка встановлює, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд першої інстанції зазначені норми законодавства при обрахунку 3% річних врахував, а відтак, колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних, зроблений судом першої інстанції, згідно з яким розмір 3% річних становить 2140,74 грн., вважає його правильним.

Щодо стягнення пені у сумі 14 963,23 грн., за період з 20.01.2015р. по 30.06.2015р., колегія суддів зазначає наступне.

Так, додатковою угодою №2 від 31.12.2013р. сторони виклали п.7.2 договору в наступній редакції: у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.6.1. договору). (а.с. 25-27)

Додатковою угодою №16 від 19.06.2015р. сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015р. (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення. (а.с. 42)

Таким чином, право на нарахування пені у позивача могло виникнути у випадку непроведення відповідачем остаточного розрахунку за газ, спожитий за період дії договору, в строк до 20.07.2015р..

З матеріалів справи убачається, що ПАТ Вінницягаз остаточно розрахувалось за отриманий газ 10.07.2015р., що вбачається з довідки про операції (а.с.75-76), а тому підстави для нарахування пені відсутні.

А тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні пені в сумі 14 963,23 грн.

Щодо твердження відповідача в апеляційній скарзі про безпідставне стягнення 3% річних, що обов'язок проведення розрахунку за поставлений газ у нього виникає до 20-го числа місяця, наступного за звітним за умови, що до цього часу він отримає підписаний та скріплений печаткою позивача акт приймання-передачі газу, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом п. 6.1 договору №13-113-РО (у редакціях додаткових угод №2, №3) сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі газу.

Зазначений пункт договору узгоджується з вимогами ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, пунктом 6.1 договору №13-113-РО встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 20 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, що відповідає нормам ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.3.4 договору №13-113-РО акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п.6.1 цього договору, не містять положення про строк проведення остаточної оплати з урахуванням дати отримання покупцем підписаних продавцем актів. Крім того, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу. Тобто, настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання вказаних актів.

Слід зазначити, відповідно до п.3.1,3.4 договору право власності переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі газу, підписані покупцем та скріплені печаткою два примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість, покупець надсилає продавцю не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки, тобто покупець мав реальну можливість відповідно до п. 6.1. договору здійснювати оплату отриманого у власність природного газу до 20 - числа, наступного за місяцем поставки.

З огляду на наведене, пункт 6.1 договору та його інші положення не ставлять обовязок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 20 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу. А тому, прострочення грошового зобовязання відповідача за договором не повязане з моментом реального підписання сторонами відповідного акту.

Судова колегія зауважує, що умови договору №13-113-РО від 04.01.2013р. не містять жодних застережень з цього приводу, зокрема, щодо можливості відліку 20-денного строку оплати з дня підписання акта приймання-передачі газу чи з дня одержання підписаного акта покупцем. Тому, час отримання покупцем підписаного продавцем відповідного акту ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобовязанням відповідача.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, висловленою Вищим господарським судом України у постанові від 21.07.2015р. у справі №902/1598/14 за позовом ПАТ НАК Нафтогаз України до КП Вінницяміськтеплоенерго про стягнення коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність таких тверджень відповідача, оскільки вони ґрунтуються на власному тлумаченні змісту пунктів 3.4 та 6.1 договору.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі про безпідставність посилання суду першої інстанції на вищевказану постанову ВГС України від 21.07.2015р. у справі №902/1598/14, у зв'язку із тим, що у п. 6.1. договору у даній справі не має прив'язки до підписаних актів приймання-передачі природного газу, колегія суддів оцінює критично у зв'язку із наведеним вище.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, ґрунтуються на його власній оцінці, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, відповідно, не є підставою для скасування оскарженого рішення.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.2016р. у справі №902/27/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.2016р. у справі №902/27/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" - без задоволення.

2. Справу №902/27/16 повернути до господарського суду Вінницької області.

Постанова прийнята з окремою думкою судді.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Петухов М.Г.