Постанова № 57461118, 26.04.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2016 р.Справа № 916/4465/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Мишкіної М.А., Таран С.В.,

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - за довіреністю,

від відповідача ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

на рішення господарського суду Одеської області від 25 лютого 2016 року

у справі №916/4465/15

за позовом Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНДОРСТРОЙ»

про стягнення заборгованості за договором про виконання роботи від 03.09.2012р. №41 у розмірі 296462,41 грн., з якої: 162600,00 грн. основний борг, 119642,71 грн. інфляційні втрати, 14219,70 грн. 3% річних

встановив:

У листопаді 2015 року дочірнє підприємство «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНДОРСТРОЙ» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором про виконання роботи від 03.09.2012р. №41 у розмірі 296462,41 грн., з якої: 162600,00 грн. основний борг, 119642,71 грн. інфляційні втрати, 14219,70 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2016р. (суддя ) позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНДОРСТРОЙ» на користь дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 119642,71 грн. - інфляційних втрат та 14219,70 грн. - 3% річних. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНДОРСТРОЙ» на користь дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» витрати по сплаті судового збору у розмірі 4446,94 грн.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 162600,00 грн. мотивовано тим, що ТОВ «РЕГІОНДОРСТРОЙ» здійснено зарахування зустрічних вимог за договором переведення боргу від 05.11.2013р. в сумі 162600,00 грн.

Суд першої інстанції відмовив в цій частині позову з огляду на наявність усіх підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог, передбаченого ст.601 Цивільного кодексу України та ст.203 Господарського кодексу України, а також підтвердження обставини отримання позивачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про припинення зобовязання відповідача з оплати 162600,00 грн. за договором від 03.09.2012р.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 119642,71 грн. - інфляційних втрат, 14219,70 грн. - 3% річних, господарський суд зазначив наступне.

Як встановлено судом, 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання за договором від 03.09.2012р. за період з 01.11.2012р. по 30.09.2015р., що передував припиненню основного зобовязання, становить 14219,70 грн. Правильність розрахунку, виконаного позивачем, судом перевірено. Також, судом перевірено правильність розрахунку інфляційних втрат в сумі 119642,71 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання за договором від 03.09.2012р. за період з листопада 2012р. по серпень 2015р., що передував припиненню основного зобовязання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення суду від 25.02.2016р. в частині відмови у стягненні з відповідача 162600 грн. основного боргу;

- в частині стягнення з відповідача на користь позивача 119642,71 грн. - інфляційних втрат, 14219,70 грн. - 3% річних та 4446,94 грн. судового збору рішення суду залишити без змін;

- прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 162600 грн. основного боргу за договором №41 від 03.09.2012р.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Як зазначає скаржник, зарахування зустрічних однорідних вимог у зобовязаннях за ст.601 ЦК України при наявності судових рішень і виконавчого провадження у встановлений по справі спосіб неможливе. Зарахування зустрічних однорідних вимог прирівнюється до оплати, здійсненої до винесення рішення у справі, що може бути підставою для припинення провадження у частині оплати, а не підставою відмови у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Згідно до ст.601 ЦК України зарахування зустрічних однорідних вимог - це один із способів припинення зобовязання.

Разом з тим, застосування такого способу припинення зобовязання, щодо якого існує рішення суду, яке набрало законної сили і перебуває на стадії примусового виконання, має відбуватись з урахуванням приписів ГПК України та Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржник стверджує, що здійснення заліку зустрічних однорідних вимог на підставі ст.601 ЦК України після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості по договору є неправомірним виходячи з того, що «залік», як спосіб захисту цивільного права у вигляді «припинення зобовязання» та звернення до суду з позовом про стягнення цієї ж суми шляхом «відшкодування збитків» є відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України різними способами захисту одного і того ж цивільного права.

З огляду на вказане, скаржник вважає, що господарський суд в оскарженому рішенні дійшов помилкового висновку стосовно наявності правових підстав для заліку зустрічних однорідних вимог, що, в свою чергу, призвело для прийняття неправильного рішення, яке підлягає в цій частині скасуванню.

Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу, але його представник в засіданні суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її доводи безпідставними, а рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в останній.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із змісту оскарженого рішення, господарським судом при визначенні розміру сум, які підлягали стягненню з відповідача на користь позивача, взято до уваги наявність судового рішення у справі №922/5067/14 про стягнення з ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ТОВ «Регіондорстрой» 2594537,99грн., заяви ТОВ «Регіондорстрой» щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, направленої на адресу ДП «Харківський облавтодор», а тому, за висновком суду, є усі підстави вважати припиненим зобовязання відповідача перед позивачем в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 162600,00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно зі ст.601 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Необхідними умовами для припинення зобовязання у такий спосіб за заявою однієї сторони є наявність зустрічних вимог, їх однорідність, настання строку або його визначення моментом предявлення вимоги, а також дотримання приписів ст.602 Цивільного кодексу України, якими встановлено випадки неприпустимості зарахування.

Застосування такого способу припинення зобовязання, щодо якого існує рішення суду, яке набрало законної сили і перебуває на стадії примусового виконання, має відбуватись з урахуванням приписів ГПК України та Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Вказаним Законом визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що дії органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 49 Закону містить вичерпний перелік підстав, які надають державному виконавцю право закінчити виконавче провадження. До таких випадків, зокрема, належить, визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання та фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Наведене свідчить, що чинне законодавство не забороняє сторонам зараховувати зустрічні вимоги після прийняття судового рішення та відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання. Разом з цим, вищевказаний Закон містить вимоги, дотримання яких є обов'язковим для закінчення виконавчого провадження у тих випадках, коли судове рішення виконано у спосіб інший, ніж зазначено у виконавчому документі.

Отже, зобов'язання сторін, встановлені судовим рішенням, на стадії його примусового виконання можуть бути припинені шляхом зарахування зустрічних вимог, однак лише у разі дотримання вищевказаних вимог Закону.

Крім того, в п.31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.2008р. №01-8/211 розяснено, що заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобовязань. Якщо друга сторона заперечує, а відтак не припиняє зобовязання, то друга сторона вправі вимагати виконання зобовязання першою стороною.

За наявності заперечень позивача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та не дотримання процедури такого зарахування, приймаючи до уваги наявність виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Харківської області №922/5067/14 про стягнення заборгованості з ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ТОВ «Регіондорстрой», щодо якої надійшла заява про залік зустрічних вимог, суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 162600грн.

Згідно з вимогами ст.ст.32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судова колегія приходить до висновку, що вимоги ДП «Харківський облавтодор», викладені в апеляційній скарзі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, належним чином доведені, обґрунтовані нормами законодавства, а тому підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області в цій частині скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

В частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 119642,71 грн. - інфляційних втрат, 14219,70 грн. - 3% річних, колегія суду апеляційної інстанції повністю погоджується з висновком суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 25 лютого 2016 року у справі №916/4465/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Рішення господарського суду Одеської області від 25 лютого 2016 року змінити в частині розподілу судових витрат.

Резолютивну частину рішення господарського суду Одеської області від 25 лютого 2016 року у справі №916/4465/15 викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНДОРСТРОЙ» на користь дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 162600 грн. основного боргу, 119642,71 грн. інфляційних втрат, 14219,70 грн. 3% річних, 4446,94 грн. судового збору».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНДОРСТРОЙ» на користь дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 4892,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 28.04.2016 р.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Мишкіна М.А.

ОСОБА_3