Постанова № 57461001, 25.04.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2016 року Справа № 904/11165/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

Секретар судового засідання Логвіненко І.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 01.06.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № ББУ/ПУ208/ББ/15 від 10.12.2015р.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.16р. у справі №904/11165/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Техномрія", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград

про стягнення заборгованості в сумі 766 040, 01 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.16р. у справі №904/11165/15 (суддя Мельниченко І.Ф.) стягнуто з Публічного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Електротехнічна компанія Техномрія 565 108, 60 грн. основного боргу, 157 305 грн. пені, 10 699, 10 грн. річних, 16 353, 74 грн. інфляції, 11 241, 40 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду обґрунтовано тим, що доказів здійснення розрахунків за поставлений товар в сумі 565 108, 60 грн., відповідач, на момент розгляду спору, не надав, а тому вимоги позивача щодо примусового стягнення заборгованості на зазначену вище суму слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, заперечення відповідача відносно не настання строку оплати поставленої продукції не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що місцевим судом було неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, а висновок про задоволення позовних вимог не ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства.

Скаржником зауважено, що подані ним до суду першої інстанції клопотання про залишення позову без розгляду та про призначення лінгвістичної експертизи, без надання їм аналізу були відхилені судом.

Звертаючись до суду із зазначеними вище клопотаннями, відповідач посилався на те, що позовна заява підписана не уповноваженим представником, оскільки, відповідно до довіреності від 01.06.15р. представнику позивача ОСОБА_1 надано право представляти інтереси товариства в господарському суді Харківської області, апеляційній та касаційній інстанціях, у звязку з чим відповідач просив залишити позов без розгляду, а також призначити проведення лінгвістичної експертизи. Тобто, як стверджує скаржник, представник ТОВ "Електротехнічна компанія "Техномрія" був наділений правом подання позову та представляти інтереси останнього тільки в господарському суді Харківської області.

Скаржником зауважено, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що особа, яка підписала позов не була наділена повноваженнями на це під час подання позову, прийнято у якості підтвердження повноважень на підписання позову іншу довіреність не ту, яка додавалась до позовної заяви, обґрунтовуючи наявність повноважень представника, суд взагалі послався на довіреність іншого представника у справі.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечень на апеляційну скаргу, матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, 14.01.15 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Електротехнічна компанія Техномрія (постачальник) та Публічним акціонерним товариством ДТЕК Павлоградвугілля (покупець) укладено Договір поставки № 19-ПУ-УМТС.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, Постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в Договорі та Специфікаціях, які є невід'ємною частиною до Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені Сторонами в Специфікаціях до Договору.

Пунктом 4.7 Договору передбачено, що датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаро-супровідних документах, наданих постачальником.

При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.4. Договору, розрахунки за продукцію, що поставляється здійснюється покупцем шляхом безрахункового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунка та при умовах надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 Договору, якщо інший більший строк відстрочки не визначений у відповідній Специфікації.

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

На виконання умов договору поставки позивач у січні, лютому та квітні 2015 р. здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 565 108, 60 грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.39-60). В свою чергу відповідачем розрахунків за поставлений товар в сумі 565 108, 60 грн. не здійснено, відповідних доказів до суду не надано.

Видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності є належними та допустимими доказами правомірності доводів позивача щодо виконання ним поставки обумовленого договором товару.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги передбачені ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, доводи суду про підтвердження матеріалами справи факту поставки відповідачу товару загальною вартістю 565 108, 60 грн. апелянт не спростував.

З огляду на те, що відповідач зобов'язання за договором не виконав, судом першої інстанції позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу обґрунтовано визнані такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В п. 6.8. Договору сторони встановили, що у випадку здійснення несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції.

Колегія суддів поділяє висновок господарського суду про обґрунтованість проведеного позивачем розрахунку 3% річних за період з 30.04.2015 р. по 23.12.2015 р., що складає 10 699, 10 грн., розрахунку суми пені за загальний період з 30.04.2015 р. по 13.11.15 р., що складає 157 305 грн. та про необхідність проведення розрахунку інфляційних втрат за загальний період з квітня 2015 р. по грудень 2015 р. в сумі 16 353, 74 грн., з посиланням на положення, викладені у п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року.

Доводи відповідача відносно не настання строку оплати поставленої продукції, спростовуються наступним.

Так, відповідно до п. 4.7 договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаро-супровідних документах, наданих постачальником; при поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на видаткових накладних. Саме обовязок покупця зазначити вказану дату спростовує доводи скаржника про недоведеність вимог позивача щодо настання строку виконання зобовязання з оплати.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відсутність на видаткових накладних будь-яких інших, проставлених покупцем, дат отримання товару, свідчить про отримання товару відповідачем саме в ті дати, якими датовано видаткові накладні.

Крім того, факт отримання відповідачем товару у ті ж самі дати, що й датовані видаткові накладні, підтверджується й товарно-транспортними накладними, копії яких додано до матеріалів справи

Згідно ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору та вимог вищенаведених правових норм, ухиляється від обовязку оплати отриманого товару.

Доводи відповідача щодо необґрунтованої відмови суду першої інстанції відповідачу в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду та про призначення лінгвістичної експертизи спростовуються наступним.

Відповідно до п.3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень. У разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду. Якщо позовну заяву підписано особою на підставі виданої їй довіреності, до заяви має бути додано оригінал або належно завірену копію такої довіреності. У разі коли до позовної заяви, підписаної представником позивача, не додано оригіналу або належно завіреної копії довіреності, але в цій заяві вміщено посилання на номер і дату довіреності, то господарський суд, приймаючи заяву до розгляду, витребує у позивача таку довіреність, а в разі її неподання виносить ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК.

Так, в матеріалах справи наявний оригінал довіреності б/н від 01.06.2015р. на представника позивача, яким було підписано позовну заяву ОСОБА_1, відповідно до якої останній наділяється правом представляти інтереси ТОВ Електротехнічна компанія Техномрія у господарських судах всіх областей України з усіма процесуальними правами наданими законом позивачу (а.с. 113).

Отже, судом першої інстанції правомірно були залишені клопотання відповідача без задоволення.

З огляду на викладене, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наявними у справі матеріалами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини. Тому, суд вважає, що оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.16р. у справі №904/11165/15 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена в повному обсязі 28.04.2016р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна