Рішення № 57460826, 26.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2016 р.Справа № 922/1148/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "Харківміськгаз", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Зубрич Д.О.(дов №03/186 від 01.02.2016року)

відповідача - ФОП ОСОБА_1 (паспорт ММ1919816)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1513,80 грн.,48,72 грн. - 3% річних, 390,67 грн. сума на яку збільшився борг внаслідок інфляції, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору № 470ЄС від 01.10.13 р. на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або розподільними підприємствами). Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 11.04.2016року порушено провадження у справі№922/1148/16, розгляд справи призначено на 26.04.2016 року.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 26.04.2016 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача в судовому засіданні 26.04.16р. визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 2.2 статті 2 Статуту ПАТ "Харківміськгаз" однією з основних функцій товариства є надання послуг по забезпеченню газом підприємств усіх форм власності і населення шляхом постачання природного газу і його транспортування.

Затримки з розрахунками за поставлений газ і послуги по його транспортуванню можуть призвести до дезорганізації державної економіки. Крім того, неплатежі споживачів газу призводять до зриву його постачання із інших держав, що ставить під загрозу економічну безпеку держави.

01 жовтня 2013 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений договір №470ЄС на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами). Відповідно до умов вказаного договору позивач передав відповідачу в експлуатацію складові Єдиної газотранспортної системи які безпосередньо приєднані до газових мереж позивача, яки є розподільним підприємством, та використовуються для забезпечення розподілу природного газу.

Згідно п.2.1. договору, вартість послуг (робіт) визначається сторонами відповідно до переліку послуг (робіт) з експлуатації об'єкта газопостачання, що надаються виконавцем замовнику та становить 1448,38 грн., крім того, податок на додану вартість 289,68 грн.

Відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити позивачу вартість послуг з експлуатації об'єкта замовника, визначену в п.2.1. цього розділу, на поточний рахунок виконавця з урахуванням податку на додану вартість в такому порядку: до 5 числа поточного місяця - рівними частинами від суми, зазначеної в п.2.1 з урахуванням ПДВ. Остаточний розрахунок за послуги, надані за квартал, проводиться на підставі акта виконаних робіт до 10 числа місяця наступного за звітним кварталом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За час дії договору №470ЄС від 01.10.13 р. позивач належним чином виконував прийняті на себе зобов'язання проводити технічне обслуговування систем газопостачання відповідачу, однак відповідач розрахунки за надані йому послуги здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі.

Факт надання позивачем послуг з технічного обслуговування підтверджується підписаним ПАТ "Харківміськгаз" та відповідачем актами здачі-приймання виконаних робіт, які містяться у матеріалах справи.

За червень, вересень, грудень, 2014 р., березень, червень, вересень, грудень 2015 р. відповідачу було надано послуги з технічного обслуговування систем газопостачання на загальну суму 3337,27 грн., але відповідач дані послуги не сплатив, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 1513,80 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 1513,80 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того позивачем заявлені до стягнення: 55,92 грн. - 3% річних, 390,67 грн. - на яку збільшився основний борг внаслідок інфляції.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних суд прийшов до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки дії відповідача не порушують прав та охоронюваних інтересів інших осіб, а також не суперечать законодавству, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (61002, АДРЕСА_1, НОМЕР_1,п/р НОМЕР_2 у ПАТ"КБ Приватбанк" , МФО 351533) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Москалівська (Жовтневої революції), 57/59, код 03359552)- суму основного боргу у розмірі 1513,80 грн., 48,72 грн. - 3% річних, 390,67 грн. сума на яку збільшився борг внаслідок інфляції, витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,0грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.04.2016 р.

Суддя О.О. Присяжнюк