Постанова № 57460742, 29.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р. Справа№ 925/2033/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

за участі представників:

від позивача: ОСОБА_2 - особисто;

ОСОБА_3 - представник

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєтол» на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.01.2016 року у справі № 925/2033/15 (суддя: Пащенко А.Д.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєтол»

про стягнення 298 020 грн. 99 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області 18.01.2016 року у справі № 925/2033/15 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено.

Припинено провадження у справі в частині вимоги про стягнення 93322,68 грн. основного боргу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєтол» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - 175 000,00 грн. основного боргу, 26 434,66 грн. пені, 1 609,90 грн. інфляційних втрат, 1 653,75 грн. три проценти річних, 4 470,31 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Лєтол» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.01.2016 року у справі № 925/2033/15 та припинити провадження у справі залишивши позов без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте без врахування всіх обставин справи та надання правової оцінки усім необхідним документам та правовідносинам сторін, які повинні відповідати закону який застосовується в даних правовідносинах.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.03.2016 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегію суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А.

У судове засідання 29.03.2016 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши думку представників позивача, колегія суддів дійшла висновку, про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Представники позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надали, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечували, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

17.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лєтол» (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець) укладено Договір надання послуг по перевезенню (надалі - Договір).

За умовами Договору Виконавець зобов'язався надати послуги вантажного транспорту по перевезенню силосу, а Замовник - сплатити за це встановлену плату. Надання послуг підтверджується складанням товарно-транспортних накладних та актів виконаних робіт. Замовник проводить оплату за транспортні послуги з розрахунку 76 грн. за 1 тону. Розрахунки за даним Договором здійснюються в такому порядку: на розрахунковий рахунок Виконавця або через касу Замовника: передоплата в сумі 25 тисяч грн..; друга оплата 40% від загальної суми; кінцевий розрахунок не пізніше 30 днів після завершення робіт згідно акту виконаних робіт (п.п. 1.1.-1.4 Договору).

Відповідно до п. 1.5 Договору Замовник несе наступну відповідальність за договором: у випадку прострочення розрахунку за виконану роботу Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

На виконання Договору позивач надавав послуги з перевезення силосу, а відповідач їх приймав та оформлялися реєстри ф. 78, в яких зазначалися дати перевезення, кількість ходок, номери автомобілів, кількість тонн силосу. За результатами наданих позивачем послуг позивач та директор відповідача Романов І.М. підписали 06 вересня 2015 року акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) про те, що Виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по договору від 17 серпня 2015 року: перевезення силосу в кількості 5405,43 тонн, загальна вартість виконаних робіт (послуг) без ПДВ становить 393 322,68 грн. Сторони претензій одна до одної не мають. Підпис директор відповідача скріплений печаткою підприємства.

В період з 21.08.2015 по 29.12.2015 відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в загальній сумі 218 322, 68 грн., при цьому на момент подання позивачем позову до суду відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 125 000 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на 21 грудня 2015 року (дату подачі позовної заяви до господарського суду) становила 268 322 грн. 68 коп. В період з 22.12.2015 по день розгляду справи відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 93 322,68 грн. Станом на момент прийняття рішення залишок боргу відповідача складає 175 000 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 1 від 08 грудня 2015 року, в якій просив відповідача перерахувати йому основний борг та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання, на яку відповідач не відповів.

В процесі розгляду справи сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків від 12.01.2016, в якому підтвердили залишок заборгованості відповідача на цю дату в сумі 175 000 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд приходить до такого.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як правильно зазначено у рішенні суду першої інстанції, що після подання позивачем позовної заяви до господарського суду відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 93 322 грн. 68 коп., які позивач зарахував у часткове погашення основної заборгованості відповідача за надані послуги та подав заяву про припинення провадження у справі в цій частині вимоги у зв'язку з відсутністю предмет спору. Таким чином заява позивача підлягає задоволенню, а провадження у справі в частині вимоги про стягнення 93 322,68 грн. боргу підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України.

З огляду на викладене, предметом спору є позовні вимоги про стягнення 175 000 грн. основного боргу, 26 434,66 грн. пені, 1 609,90 грн. інфляційних втрат та 1 653,75 грн. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями статей 193, 202 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано 06 вересня 2015 року акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) на суму 393 322,68 грн. без зауважень чи претензій, про відсутність яких вказано у акті окремим рядком, який колегія суддів приймає як належний та допустимий доказ на підтвердження факту надання послуг на суму 393 322,68 грн.

Колегія суддів приймає посилання апелянта на те, що факт надання послуг має бути підтверджено первинними бухгалтерськими документами, а тому акт звірки взаємних розрахунків від 12.01.2016, не може прийматись як належний доказ здійснення господарської операції, однак акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 06.09.2015 є первинним бухгалтерським документом, а факти вказані в ньому відповідачем не спростовано.

Крім того, відповідачем не спростовано сам факт надання послуг за Договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 175 000,00 грн. є доведеним належними та допустимими доказами, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, яка відповідно до статті 546 ЦК України є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

За приписом частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1.5 Договору сторони передбачили сплату Замовником пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення у випадку прострочення розрахунку за виконану роботу.

Позивачем доведено і відповідачем не спростовано факт допущення прострочення платежів за отримані послуги, періоди прострочення позивачем розраховані вірно та вказані у позовній заяві щодо кожного із платежів, отже, позивач правомірно пред'явив до стягнення з відповідача неустойку за порушення відповідачем строків розрахунку за отримані послуги, тому судом першої інстанції обґрунтовано прийнято рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 26 434 грн. 66 коп. пені за прострочення розрахунку за період з 06 жовтня 2015 року по 20 грудня 2015 року.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат виконаний позивачем з урахуванням дат та сум належних позивачем до сплати, періодів прострочення розрахунку, який розрахований до сплати відповідачем 93 322,68 грн. боргу, тому вказані вимоги підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем сум 1 609 грн. 90 коп. індексу інфляції та 1 653 грн. 75 коп. три проценти річних за період з 06 жовтня 2015 року по 20 грудня 2015 року.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лєтол» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 18.01.2016 року по справі № 925/2033/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 925/2033/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді С.А. Гончаров

І.А. Іоннікова