Ухвала суду № 57459485, 27.04.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/131/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.04.2016 Справа № 908/4895/14

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.,

при секретарі Осоцькому Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача (скаржника) – не з’явився

від відповідача – не з’явився

від ВДВС – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на дії Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції по виконанню наказів господарського суду Запорізької області від 13.02.2015р. та від 24.04.2015р. у справі № 908/4895/14

За позовом Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ, Донецької області

до Публічного акціонерного товариства “Азовзагальмаш”, м. Маріуполь, Донецької області

про стягнення 2 409 562,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.01.2015р. у справі № 908/4895/14 позов ПуАТ “Енергомашспецсталь” до ПуАТ “Азовзагальмаш” про стягнення заборгованості 2498 945,57 грн. задоволено частково. Стягнуто з ПуАТ “Азовзагальмаш” на користь ПуАТ “Енергомашспецсталь” основну заборгованість в розмірі 1881398,80 грн., пеню в розмірі 237217,93 грн., 3 % річних в розмірі 27863, 43 грн., інфляційні витрати в сумі 225819, 95 грн. та 47446,00 грн. судового збору.

13.02.2015р. на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2015р. у справі № 908/4895/14 видано відповідний наказ № 908/4895/14.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015р. у справі № 908/4895/14 апеляційну скаргу ПуАТ “Азовзагальмаш” залишено без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2015 р. у справі № 908/4895/14 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 26612,00 грн. вартості транспортних витрат, 1676,92 грн. пені, 201,23 грн. 3 % річних, 990,82 грн. інфляційних втрат та 589,62 грн. судового збору скасовано та позов в цій частині задоволено.

Стягнуто з відповідача - ПуАТ “Азовзагальмаш” на користь позивача - ПуАТ “Енергомашспецсталь” 26612 грн. вартості транспортних витрат, 1676,92 грн. пені, 201,23 грн. 3 % річних, 990,82 грн. інфляційних втрат, 589,62 грн. судового збору.

Господарському суду Запорізької області доручено видати наказ

В іншій частині рішення залишено без змін.

24.04.2015р. на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015р. у справі № 908/4895/14 видано відповідний наказ № 908/4895/14.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2015р. у справі № 908/4895/14 касаційну скаргу ПуАТ “Азовзагальмаш” залишено без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015р. у справі № 908/4895/14 залишено без змін.

04.04.2016р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” № 17/410-622 від 28.03.2016р. на дії Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції щодо винесення постанов № 47704063, № 47704064 від 10.03.2016р. про закінчення виконавчого провадження, в якій заявник просить скасувати постанови Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції № 47704063, № 47704064 від 10.03.2016р. про закінчення виконавчого провадження

Ухвалою від 05.04.2016р. скаргу ПуАТ “Енергомашспецсталь” № 17/410-622 від 28.03.2016р. на дії Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції прийнято до розгляду, судове засідання призначене на 19.04.2016р. об 11 год. 00 хв.

19.04.2016р. через канцелярію господарського суду Запорізької області від позивача (скаржника) надійшли пояснення до скарги від 14.04.2016р., відповідно до яких заявник зазначає, що постанови № 47704063, № 47704064 від 10.03.2016р. були винесені Іллічівським відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції з порушенням ст. 19 Конституції України, ст. 20, 49 Закону України “Про виконавче провадження” та п. 6.3 Інстурукції з організації примусового виконання рішень, затверджених Міністерством юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 (надалі Інструкція) зокрема наказ Міністерства юстиції України № 656/5 від 16.04.204р. на який посилається ДВС як на підставу закінчення виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим документом та передачі його до департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, втратив чинність з 18.01.2016р. на підставі наказу Міністерства юстиції України від 22.12.2015р. № 2710/5. Позивач вважає, що вказані постанови суперечать положенням діючого законодавства України, а тому заявник просить скасувати вищевказані постанови.

19.04.2016р. через канцелярію господарського суду Запорізької області від відповідача надійшли заперечення на скаргу ПуАТ “Енергомашспецсталь” на дії Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ від 18.04.2016р., в яких відповідач зазначає, що відповідно до п. 3.8.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в інший області, АР Крим, містах Києві та Севастополі, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, рішення щодо подальшого виконання таких виконавчих проваджень приймається департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

ПуАТ “Азовзагальмаш” змінило свою юридичну адресу на м. Київ, вул. Пожарського, буд 4, офіс 63.

Враховуючи, що у ВПВР Департаменту ДВС МЮУ (компетенція якого поширюється на нову юридичну адресу Божника) знаходиться зведене виконавче провадження № 47222636 щодо стягнення коштів з того ж самого боржника що і у Іллічівському ВДВС Маріупольського МУЮ - ПуАТ “Азовзагальмаш”, дії державного виконавця по закінченню виконавчих проваджень № 47704063, № 47704064 є, на думку відповідача, цілком законними, а постанови від 10.03.2016р. - такими, що не підлягають скасуванню.

Вважає доводи скаржника щодо неможливості передачі виконавчих проваджень від органу ДВС безпосередньо до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, а також виконавчих проваджень за якими змінилося місцезнаходження божника – безпідставними та просить суд залишити скаргу ПуАТ “Енергомашспецсталь” без задоволення.

19.04.2016р. на електронну адресу господарського суду Запорізької області від Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на інший день в зв’язку з неможливістю представника ВДВС з’явитися у судове засідання 19.04.2016р.

В судовому засіданні 19.04.2016р. представник позивача підтримав свою скаргу на дії Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ з урахуванням пояснень до скарги від 14.04.2016р., просить суд її задовольнити та скасувати постанови Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції № 47704063, № 47704064 від 10.03.2016р. про закінчення виконавчого провадження.

В судовому засіданні 19.04.2016р. представник відповідача підтримав свої заперечення від 18.04.2016р., просить суд залишити скаргу ПуАТ “Енергомашспецсталь” дії Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ без задоволення, крім того представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ про перенесення розгляду справи, просить суд розгляд справи відкласти.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні проти задоволення клопотання Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ про перенесення розгляду справи заперечив.

Ухвалою від 19.04.2016р. розгляд скарги було відкладено на 27.04.2016р.

Представник позивача (скаржника) в судове засідання 27.04.2016р. не з’явився, проте 25.04.2016р. на електронну адресу суду надіслав клопотання про розгляд скарги без участі його представника, в зв’язку з неможливістю прибуття в судове засідання.

В судове засідання 27.04.2016р. представники відповідача та ВДВДС не з’явилися, про причини неможливості з’явитися в судове засідання суд не повідомили. Про час та місце судового засідання були повідомленні вчасно та належним чином.

Суд вважає, що неявка представників сторін не зашкоджує розгляду скарги та вона може бути розглянута за наявними матеріалами, без участі представників сторін.

Розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на дії Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції по виконанню наказів господарського суду Запорізької області від 13.02.2015р. та від 24.04.2015р. у справі № 908/4895/14, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд дійшов висновку щодо задоволення скарги виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід’ємною частиною судового процесу. В силу ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як вбачається з матеріалів скарги, 02.06.2015р. заступником начальника Іллічівського відді лу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції було винесено постанови ВП №47704063, ВП №47704064 про відкриття виконавчого провадження.

10.03.2016р. державним виконавцем Іллічівського відді лу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції було винесено постанови ВП №47704063, ВП №47704064 про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з тексту зазначених постанов, в ході проведення виконавчих дій при виконанні зведеного провадження про стягнення коштів з ПуАТ “Азовзагальмаш” накладено арешт на рахунки в установах банків на все рухоме та нерухоме майно підприємства. Проведено виявлення та опис майна боржника за адресою м. Маріуполь, пл.. Машинобудівельників, 1.

Підставою ж для закінчення виконавчого провадження за виконавчими документами, згідно постанов, став Наказ Міністерства юстиції України №656/5 від 16.04.2014р., яким затверджено порядок «Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів», в якому зазначено, що реалізація арештованого майна шляхом проведення електронних торгів провадиться в усіх областях України, крім Донецької та Луганської області. Зазначена обставина унеможливлює примусову реалізацію майна боржника, а тому виконавець вказує, що на теперішній час ним проведені всі виконавчі дії, передбачені законодавством Українри, крім примусової реалізації арештованого майна, для виконання вказаних рі шень виконавчі документи необхідно направити для виконання за місцем реєстрації Боржника до Департаменту ДВС МЮ України, для вирішення питання щодо подальшого виконання зведеного ви конавчого провадження №47222636 шляхом примусової реалізації описаного та арештованого майна.

Проте, суд вважає, що постанови винесені з порушенням чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі дії провадяться державним виконавцем за міс цем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно дію чого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу (ч.1).

З матеріалів скарги вбачається, що на момент винесення ДВС постанов про відкриття виконавчого провадження, постійно діючий орган Боржника та його майно знаходилися за адресою: м. Маріуполь, пл.. Машинобудівельників, 1, тобто, на території, на яку поширюються функції ДВС.

В подальшому місцезнаходження постійно діючого органу боржника змінилося на м. Київ, вул. Пожарського, 4 прим. 63

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встанов лення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його робо ти на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем прожи вання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє, стягувачу. Виконавче провадження може бути передано від одного органу держа вної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого в порядку, встанов леному Міністерством юстиції України.

Такий порядок встановлений Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (далі - Інструкція)

Відповідно до п. 6.3 Інструкції, передача виконавчих проваджень на виконання може здійснювати ся:

а) до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міні стерства юстиції України, інших органів ДВС та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо будь-яких виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в органах ДВС;

б) до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - за рішенням начальника цього відділу щодо будь-яких виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в органах ДВС та виконавчих групах, утворених при цих органах;

в) до відділу примусового виконання рішень регіонального органу ДВС, територіальних органів ДВС та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням начальника регіонального органу ДВС щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС;

г) до відділу примусового виконання рішень регіонального органу ДВС - за рішенням начальника цього відділу щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС;

г) до виконавчої групи, утвореної в межах органу ДВС - за рішенням керівника цього органу ДВС;

д) від одного державного виконавця до іншого в межах органу ДВС та виконавчої групи - за рішенням відповідних керівників цих органів та керівника виконавчої групи у разі покладення на нього прав та повноважень, встановлених Законом, у виконавчому провадженні для начальників відділів територіальних органів ДВС.

Частиною 1 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження” встановлений перелік обставин, з якими пов’язано закінчення виконавчого провадження, зокрема, направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Проаналізувавши викладе, суд дійшов висновку, що по - перше, на правлення виконавчого документа від одного територіального органу державної виконавчої служби до іншого можливо лише за умови, що на території, на яку поширюються функції ДВС, відсутні постійно діючий орган управління боржника та відсутнє майно боржника, на яке можливо звернути стягнення. А по – друге, передача виконавчих документів від територіальної державної виконавчої служби можлива ли ше за рішенням відповідної посадової особи органу державної виконавчої служби, відповідно до п. 6.3 Інструкції. При цьому, ані Інструкцією, ані Законом не передбачена можливість передачі виконавчих проваджень від органу державної виконавчої служби, за рішенням державного виконавця безпосередньо до Департаменту державної вико навчої служби Міністерства юстиції України, а також виконавчих проваджень, за якими змінилося місцезнаходження органу Боржника, але наявне його майно, яке було виявлено та описано за адресою м. Маріуполь, пл.. Машинобудівельників, 1 на яке можливо звернути стягнення.

Крім того, постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.03.2016р. містять посилання на Наказ Міністерства юстиції України №656/5 від 16.04.2014р., яким затверджено порядок «Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів», який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції № 2710/5 від 22.12.2015р.

Тобто, на день винесення постанов про закінчення виконавчого провадження Наказ Міністерства юстиції України №656/5 від 16.04.2014р. вже втратив чинність, а тому державний виконавець не міг керуватися Наказом Міністерства юстиції України №656/5 від 16.04.2014р.

Суд не приймає посилань відповідача на п. 3.8.7 Інструкції, оскільки вказаний пункт передбачає прийняття рішення Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо подальшого виконання виконавчих проваджень, проте даний пункт не регулює винесення постанови державним виконавцем про закінчення виконавчого провадження та передачу виконавчого провадження до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Як зазначено в п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Дослідивши матеріали скарги суд дійшов висновку, що державним виконавцем неправомірно винесено постанови про закінчення виконавчого провадження.

На підставі викладеного та враховуючи приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” з метою захисту порушеного права позивача та виконання рішення суду від 26.01.2015 р. суд задовольняє скаргу Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на дії Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції по виконанню наказів господарського суду Запорізької області від 13.02.2015р. та від 24.04.2015р. у справі № 908/4895/14.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” на дії Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції по виконанню наказів господарського суду Запорізької області від 13.02.2015р. та від 24.04.2015р. у справі № 908/4895/14 – задовольнити.

Дії Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції визнати незаконними.

Постанови Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції № 47704063, № 47704064 від 10.03.2016р. про закінчення виконавчого провадження визнати недійсними.

Копію ухвали надіслати сторонами та Іллічівському ВДВС Маріупольського МУЮ

Суддя О.А. Топчій