Рішення № 57459478, 25.04.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/38/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2016 Справа № 908/815/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Аспект-Стандарт (69037 м. Запоріжжя, вул. 40 Радянської України, буд. 41, оф. 514)

до Міського комунального підприємства Основаніє (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А)

про стягнення 86 733 грн. 41 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 01.06.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 378 від 04.01.2016р.

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю Аспект-Стандарт до Міського комунального підприємства Основаніє про стягнення 60 590 грн. 90 коп. заборгованості за договорами про надання послуг, 24 050 грн. 88 коп. інфляційних втрат за період з лютого 2015р. по лютий 2016р., 2 091 грн. 63 коп. 3 % річних нарахованих на суму основного зобовязання за період з 17.01.2015р. по 11.03.2016р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2016 р., справу № 908/815/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 29.03.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/815/16, присвоєно справі номер провадження 27/38/16 та призначено судове засідання на 25.04.2016р.

25.04.2016р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 25.04.2016р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 60 590 грн. 90 коп. заборгованості за договором про надання послуг, 24 050 грн. 88 коп. інфляційних втрат за період з лютого 2015р. по лютий 2016р., 2 091 грн. 63 коп. 3 % річних нарахованих на суму основного зобовязання за період з 17.01.2015р. по 11.03.2016р.

Відповідач у судовому засіданні 25.04.2016р. позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що зазначив у письмовому відзиві (приєднаний до матеріалів справи) та просить суд надати розстрочення на оплату 60 590 грн. 90 коп. заборгованості за договором про надання послуг, 24 050 грн. 88 коп. інфляційних втрат, 2 091 грн. 63 коп. 3 % річних на три місяці починаючи з травня 2016р. по липень 2016р.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача та відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного субєктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріальноправова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється субєктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 17.04.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аспект-Стандарт" (виконавець) та Міським комунальним підприємством "Основаніє" (замовник) було укладено договори про надання послуг №№ 1/1, 1/2, 1/3, 1/4, 1/5, 1/6, 1/8, 1/14, 1/26, 1/27.

Відповідно до п. 1.1 договорів ТОВ "Аспект-Стандарт" зобов'язалось здійснити послуги по гідропневматичній промивці внутрішньобудинкових мереж теплопостачання в житлових будинках м. Запоріжжя за наступними адресами: вул. Аваліані, 4 - договір № 1/1, вул. Аваліані, 5 - договір № 1/2, вул. Стефанова, 44 - договір № 1/3, вул. Омельченка, 9 - договір № 1/4, вул. 40 років Перемоги, 13 - договір № 1/5, вул. 40 років Перемоги, 9 - договір № 1/6, вул. Сеченова, 27а - договір № 1/8, вул. Північнокільцева, 5 - договір № 1/14, вул. Чумаченко, 11 - договір № 1/26, вул. Північнокільцева, 25 - договір № 1/27.

Пунктом 1.4 договорів сторони узгодили, що прийняття послуги здійснюється за актом приймання-передачі, який складається виконавцем та передається на підпис замовнику який, за умови відсутності заперечень щодо якості робіт, підписує акт приймання-передачі виконаних робіт протягом п'яти днів з моменту його отримання від виконавця.

Згідно п. 2.1 договору вартість робіт за кожним договором зазначається у довідці про вартість виконаних робіт, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.2 договорів оплата виконаних робіт здійснюється протягом одного місяця з дня приймання замовником роботи за актом приймання-передання виконаних робіт.

Пунктом 7.1 договорів встановлено, що ці договори набирають чинності з моменту підписання сторонами та діють до 31.12.2014р., а в частині виконання грошових зобовязань до повного виконання.

Позивач зобовязання за договорами виконав належним чином, надав послуги за

договорами, а відповідач прийняв послуги без будь-яких заперечень, щодо їх

якості та вартості.

На підтвердження вказаних обставин, у відповідності до п. 1.4

договорів, позивачем та відповідачем були підписані та довідки про вартість виконаних робіт:

- за договором № 1/1 - акт від 16.12.14, вартість робіт 6 420,76 грн.;

-за договором № 1/2 - акт від 16.12.14, вартість робіт - 5 840,23 грн.;

-за договором № 1/3 - акт від 16.12.14, вартість робіт - 12649,51 грн.;

-за договором № 1/4 - акт від 16.12.14, вартість робіт - 7 333,12 грн.;

-за договором № 1/5 - акт від 16.12.14, вартість робіт - 4 598,53 грн.;

-за договором № 1/6- акт від 16.12.14, вартість робіт - 8 203,06 грн.;

-за договором № 1/8- акт від 16.12.14, вартість робіт - 4 126,80 грн.:

-за договором № 1/14 - акт від 16.12.14. вартість робіт 3 572.77 грн.;

-за договором № 1/26- акт від 16.12.14, вартість робіт - 3 360,32 грн.;

-за договором № 1/27 - акт від 16.12.14, вартість робіт - 4 485,80 грн.

Відповідач зобовязання щодо вчасної та повної оплати наданих послуг не здійснив, будь-яких претензій щодо якості наданих послуг не заявляв, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 60 590 грн. 90 коп.

У звязку з наявністю прострочення виконання зобовязання щодо оплати наданих послуг, позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 06/11/1 від 06.11.2015 р. з проханням у місячний строк з дня отримання претензії перерахувати заборгованість; письмово повідомити про розгляд претензії.

Претензія позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обовязки.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 60 590 грн. 90 коп. заборгованості за договором про надання послуг.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 24 050 грн. 88 коп. інфляційних втрат за період з лютого 2015р. по лютий 2016р. та 2 091 грн. 63 коп. 3 % річних нарахованих на суму основного зобовязання за період з 17.01.2015р. по 11.03.2016р.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться відсотки річних та інфляційні втрати.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт виконання зобовязань за договором № 33/14п від 17.09.2014р. належним чином відповідач не довів.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума 24 050 грн. 88 коп. інфляційних втрат за період з лютого 2015р. по лютий 2016р. та 2 091 грн. 63 коп. 3 % річних нарахованих на суму основного зобовязання за період з 17.01.2015р. по 11.03.2016р.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобовязання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобовязань. Якщо учасники зобовязання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобовязання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обовязків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобовязання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобовязання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобовязання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 60 590 грн. 90 коп. заборгованості за договорами про надання послуг, 24 050 грн. 88 коп. інфляційних втрат за період з лютого 2015р. по лютий 2016р., 2 091 грн. 63 коп. 3 % річних нарахованих на суму основного зобовязання за період з 17.01.2015р. по 11.03.2016р.

Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення строком на три місяці не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. N 2) суд зазначив, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надання розстрочення виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Неприбуткова діяльність, а також збільшення заборгованості населення за надані житлово-комунальні послуги, що призвело до дефіциту обігових коштів підприємства та нестача вільних грошових коштів відповідача не є достатньо обґрунтованою підставою для надання відстрочення виконання рішення.

За таких обставин, клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення судом не задовольняється.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідач не позбавлений права на звернення з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних та допустимих доказів в обґрунтування.

На підставі статті 85 ГПК України 25.04.2016року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85, 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Аспект-Стандарт, м. Запоріжжя до Міського комунального підприємства Основаніє, 69095 м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Міського комунального підприємства Основаніє (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А, код ЄДРПОУ 20485152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аспект-Стандарт (69037 м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 41, офіс 514, код ЄДРПОУ 38069760) 60 590 (шістдесят тисяч пятсот девяносто) грн. 90 коп. заборгованості за договорами про надання послуг, 24 050 (двадцять чотири тисячі пятдесят) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 2 091 (дві тисячі девяносто одна) грн. 63 коп. 3 % річних нарахованих на суму основного зобовязання, 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 28.04.2016р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.