Ухвала суду № 57458269, 21.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2016 р. м. Київ К/800/26837/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Головчук С.В., Ліпського Д.В., секретаря судового засідання Горбатюка В.С., за участю представника позивача - ОСОБА_4,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_5 до Державної виконавчої служби України, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Геннадія Івановича про скасування постанови,

за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України як правонаступника Державної виконавчої служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року,

встановив:

У січні 2015 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до Державної виконавчої служби України, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. та просив скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. від 15 жовтня 2014 року № 40604836 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазур Г.І. про стягнення з боржника виконавчого збору за виконавчим провадженням № 40604836 від 15 жовтня 2014 року.

У касаційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, із посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу представник позивача просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, у зв'язку з його законністю та обґрунтованістю.

Справа вирішується за відсутності відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 квітня 2013 року у цивільній справі № 2-3700/12 за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет іпотеки - позов задоволено частково.

25 липня 2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист у справі № 2-3700/12.

08 листопада 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Г.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 40604836 з виконання виконавчого листа № 2-3700/2012, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області 25 липня 2013 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 2 цієї постанови ОСОБА_5 встановлено семиденний строк для виконання рішення суду з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця від 15 жовтня 2014 року у ВП № 40604836 з ОСОБА_5 стягнуто виконавчий збір у розмірі 1921898,37 грн. у зв'язку з невиконанням рішення суду у встановлений строк.

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір з приводу стягнення виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій належить до юрисдикції адміністративних судів. Однак з таким висновком погодитись не можна з огляду на таке.

Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За правилами статті 383 і частини другої статті 384 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Розгляд скарги здійснюється в порядку, встановленому статтею 386 ЦПК України.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень у цивільних справах.

Вказаний висновок щодо застосування наведених норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 825/2566/14).

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, тому ухвалені ними рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

За правилами пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 228 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України як правонаступника Державної виконавчої служби України задовольнити частково.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.