Ухвала суду № 57457949, 21.04.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/6231/15

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

21 квітня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

позивач - ОСОБА_2

представник відповідача - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про стягнення надміру сплаченого податкового зобов'язання.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Городоцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області в зв'язку з не вчиненням дій щодо повернення надміру сплачених грошових зобов'язань фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, а також зобов'язано відповідача підготувати та подати до виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 суми податку на додану вартість в розмірі 40799,20 грн., з відповідного бюджету. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Городоцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1016,24 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія НОМЕР_1.

Згідно карток особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 як платника податків, рахується надміру сплачена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 40799,20 грн.

Починаючи з 28 грудня 2012 року позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути надміру сплачені суми сплаченого податку на додану вартість, чи зарахувати їх в рахунок сплати податку на доходи фізичних осіб, однак завжди отримував безпідставні відмови.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду по справі № 822/481/14 від 16 липня 2015 року скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року у справі за позовом Городоцької обєднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Городоцької обєднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємцяОСОБА_2 про стягнення податкового боргу відмовлено.

Таким чином станом на 16 липня 2015 року у позивача був відсутній податковий борг з будь-яких податків і зборів.

Позивач, вважаючи такі дії Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області протиправними, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, щодо невиконання вимог статті 43 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За нормами статті 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

За приписами ч.2 ст.45 Бюджетного кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Правовий аналіз зазначених вище норм чинного законодавства України, дає змогу дійти висновку про те, що законодавцем визначена наступна послідовність дій платника податків та суб'єктів владних повноважень, під час повернення такому платнику податків помилково сплачених коштів, а саме: 1) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми; 2) підготовка контролюючим органом висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету; 3) подання висновку для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів; 4) повернення органом, що здійснює казначейське обслуговування помилково та/або надміру сплачених грошових протягом п'яти робочих днів.

Отже, в даному випадку правильним способом захисту прав позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.

При розгляді справи суд апеляційної інстанції керується постановою Верховного суду України від 24.11.2015 року по справі № 816/1229/14, у якій визначено таку правову позицію при вирішенні аналогічних спорів, а саме: вимога позивача про стягнення надміру сплачених грошових зобов'язань з контролюючого органу, не є правильним способом захисту прав платника податків. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в частині позовних вимог, щодо стягнення з відповідача боргу з врахуванням індексу інфляції за 2013-2015 роки в розмірі 72876,09 грн., 3 % річних з простроченої суми за період прострочення в розмірі 3554,56 грн., збитків у вигляді недоотриманої фінансової вигоди в розмірі 24892,91 грн. необхідно відмовити, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 17.1.11 пункту 17.1 статті 43 Податкового кодексу України платник податків має право на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.

Згідно пункту 21.3 статті 21 Податкового кодексу України шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Таким чином, податковим кодексом України не врегульовані питання про підстави та порядок відшкодування шкоди завданої неправомірними діями (бездіяльністю) контролюючих органів та їх посадових осіб, але законодавець звертає увагу на окремий закон який встановлює порядок відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб).

Загальні положення про відшкодування шкоди врегульовані главою 82 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Аналіз змісту вказаних норм ЦК України, дає суду підстави зробити висновок про те, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, підлягає відшкодуванню тільки в тому разі якщо вона носить майновий характер.

Позивач не надав в судовому засіданні жодних доказів того, що відмовою в поверненні надміру сплачених коштів з податку на додану вартість йому завдана будь-яка майнова шкода.

Крім того, в доводах апеляційної скарги позивач посилається на норми статті 625 ЦК України, що на думку колегії судів також є безпідставним з огляду на наступне.

Так, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз частини другої статті 625 ЦК України дає підстави для висновку, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання, встановлена статтею 625 ЦК України, передбачає насамперед наявність договірних правовідносин, тобто, положення зазначеної статті поширюються на порушення грошового зобов'язання. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами правовідносин, які регулюються нормами адміністративного законодавства, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача у цій частині.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 квітня 2016 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Сторчак В. Ю. Ватаманюк Р.В.