Ухвала суду № 57457838, 27.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3870/15-а

Категорія: 11.1 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою судді Дніпровського районного суду м. Херсона ОСОБА_15 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом судді Дніпровського районного суду м. Херсона ОСОБА_15 до голови Дніпровського районного суду м. Херсона ОСОБА_2, третя особа: Рада суддів України про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ :

Суддя Дніпровського районного суду м. Херсона ОСОБА_15 звернулась до суду з позовом до голови Дніпровського районного суду м. Херсона ОСОБА_2, за участю третьої особи - Ради суддів України, в якому просить: визнати протиправними дії відповідача, які були спрямовані на передачу 25.11.2015 року зборам суддів до розгляду заяви громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 24.11.2015 року, які звернулись у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», що в подальшому призвело до прийняття зборами суддів Дніпровського районного суду м. Херсона рішення №49 від 25.11.2015 року, завдали істотної шкоди авторитету судової влади, похитнули довіру громадян України в рівність усіх суддів та були направлені на підрив авторитету окремих суддів.

Протиправність оскаржуваних дій позивач з посиланням на ст.ст.6, 9 Конституції України, ст.ст. 6, 24, 126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про звернення громадян» мотивує тим, що вирішення по суті звернень громадян не належить до повноважень таких органів суддівського самоврядування, як збори суддів відповідного суду, а є повноваженнями того органу чи посадової особи, яким таке звернення адресовано. Тому відповідач з порушенням вказаних правових норм передав на розгляд зборам суддів Дніпровського районного суду м. Херсона заяву громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 24.11.2015 року, яка повинна була розглянута саме ним. Вирішення в подальшому зборами суддів Дніпровського районного суду м. Херсона зазначеної заяви призвело до прийняття ними рішення №49 від 25.11.2015 року, яке завдало істотної шкоди авторитету судової влади, похитнули довіру громадян України в рівність усіх суддів, підірвало авторитет окремих суддів.

Відповідачем надано заперечення на позов, за змістом якого він позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. При цьому відповідач посилається на те, що у провадженні судді Дніпровського районного суду м. Херсона ОСОБА_15 перебувала цивільна справа №666/2535/15-ц, у якій ухвалою судді ОСОБА_15 від 15.06.2015 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про збільшення розміру аліментів. Громадянкою ОСОБА_4 було подано апеляційну скаргу на це судове рішення, 16.07.2015 року позивач у даній справі отримала вказану цивільну справу для ознайомлення, однак до канцелярії суду її не повернула і на той час судове провадження вважалось втраченим, у зв'язку з чим справа до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 направлена не була. Тому ОСОБА_4 було подано 30.09.2015 року до Дніпровського районного суду м. Херсона заяву про відновлення втраченого судового провадження - цивільної справи №666/2535/15-ц. За твердженням відповідача, суддя ОСОБА_15 відмовилась від розгляду вказаної справи та вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження. Натомість 24.11.2015 року ОСОБА_4 та її представником ОСОБА_5 було подано заяву, в якій вони просили поновити порушене право учасника судового процесу та негайно вирішити питання про відновлення втраченого судового провадження. Як вказує відповідач, з 18.11.2015 року по 04.12.2015 року суддя ОСОБА_15 перебувала у відпустці, в той час як заява ОСОБА_4 про відновлення втраченого судового провадження так і не була вирішена. Посилаючись на приписи ст.126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.3, 10, 157 Цивільного процесуального кодексу України, п.п.2.3.1, 2.3.20 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року №30, відповідач вважає, що виникла ситуація, яка потребувала термінового вирішення для усунення порушення прав ОСОБА_4 на доступ до правосуддя. Тому ним були скликані збори суддів Дніпровського районного суду м. Херсона, рішенням яких від 25.11.2015 року №49 було вирішено призначити повторний автоматизований розподіл заяви ОСОБА_4 про відновлення втраченого судового провадження. В подальшому суддею доповідачем, визначеному за наслідками повторного автоматизованого розподілу справи, прийнято рішення про відновлення втраченого судового провадження.

В судові засідання, призначені на 21.01.2016 року та на 01.02.2016 року, відповідач не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, клопотав про відкладення судового засідання, однак не надав жодного належного і допустимого доказу на підтвердження обставин наявності поважних причин, які б перешкоджали йому з'явитись до суду.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 01.02.2016 року, в яких зокрема, позивач звертає увагу на те, що відповідач у запереченнях: не навів жодного нормативного акту, який наділяє його повноваженнями передавати заяви громадян на розгляд зборів суддів; не довів належними і допустимими доказами правомірності оскаржених дій, як і обставин відмови позивача від вчинення процесуальних дій; натомість намагається давати оцінку діям позивача як судді, хоча це не передбачено законодавством.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року адміністративний позов залишений без задоволення.

Суддя Дніпровського районного суду м. Херсона ОСОБА_15 звернулась з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що рішенням зборів суддів Дніпровського районного суду м. Херсона від 30.03.2015 року №19 обрано головою суду суддю ОСОБА_2.

Позивач є суддею Дніпровського районного суду м. Херсона.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона в складі судді ОСОБА_15 від 15.06.2015 року у справі №666/2535/15-ц залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про збільшення розміру аліментів.

15.07.2015 року до Дніпровського районного суду м. Херсона надійшла апеляційна скарга ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 на вказану ухвалу Дніпровського районного суду м. Херсона від 15.06.2015 року у справі №666/2535/15-ц.

17.07.2015 року комісією Дніпровського районного суду м. Херсона у складі керівника апарату суду ОСОБА_7, заступника керівника апарату суду ОСОБА_8, помічника голови суду ОСОБА_9, секретаря суду ОСОБА_10 складено акт, затверджений головою суду ОСОБА_2 того ж дня, за змістом якого комісією зафіксовано факти надходження 15.07.2015 року до суду апеляційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу суду від 15.06.2015 року у справі №666/2535/15-ц, передачі справи судді ОСОБА_15 і зберігання її в кабінеті судді №505.

01.09.2015 року комісією Дніпровського районного суду м. Херсона у складі заступника керівника апарату суду ОСОБА_8, старшого секретаря суду ОСОБА_11, завідувача сектору роботи з громадянами ОСОБА_12, діловоду суду ОСОБА_13 складено висновок проведення службової перевірки, за змістом якого справа №666/2535/15-ц, у якій подана апеляційна скарга, не передана суддею Дніпровського районного суду м. Херсона ОСОБА_15 до канцелярії суду та вважається втраченою.

30.09.2015 року до Дніпровського районного суду м. Херсона надійшла заява ОСОБА_4 від 15.09.2015 року про відновлення втраченого судового провадження - цивільної справи №666/2535/15-ц.

24.11.2015 року до Дніпровського районного суду м. Херсона надійшла заява ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 від тієї ж дати, адресована голові Дніпровського районного суду м. Херсона Решетову В.В., за змістом якої заявники просять негайно вирішити питання про відновлення втраченого судового провадження - цивільної справи №666/2535/15-ц.

Головою Дніпровського районного суду м. Херсона Решетовим В.В. скликано на 25.11.2015 року збори суддів Дніпровського районного суду м. Херсона із включенням до порядку денного за п.2 питання про обговорення заяви про негайне відновлення втраченого судового провадження №666/2535/15-ц та направлення цієї справи до суду апеляційної інстанції.

Рішенням зборів суддів Дніпровського районного суду м. Херсона від 25.11.2015 року №49 відповідно до його змісту вирішено призначити повторний автоматизований розподіл справи №666/2535/15-ц за заявою ОСОБА_4 про відновлення втраченого судового провадження, яку відмовилась приймати до свого провадження суддя ОСОБА_15, а також доручено голові Дніпровського районного суду м. Херсона звернутись до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення судді ОСОБА_15 до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з ухиленням від здійснення нею судочинства шляхом відмови приймати до свого провадження справи, що була їй розподілена 30.09.2015 року згідно до вимог п.2.3.44 «Положення про автоматизовану систему документообігу суду», затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року №30 з наступними змінами та доповненнями.

Листом Дніпровського районного суду м. Херсона від 26.11.2015 року №03-01/7411/15-вих за підписом голови суду ОСОБА_2 надано відповідь гр. ОСОБА_4 та її представнику ОСОБА_5 про результати розгляду їх заяви від 24.11.2015 року щодо негайного вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження - справи №666/2535/15-ц.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про залишення адміністративного позову без задоволення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що предметом даного спору є правомірність дій посадової особи - голови Дніпровського районного суду м. Херсона ОСОБА_2., які полягали у винесенні на розгляд зборів суддів заяви гр. ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 від 24.11.2015 року щодо негайного вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження - справи №666/2535/15-ц.

Як углядається з позову, позивачем не вказано, які особисті права, свободи або інтереси саме позивача були порушені оскарженими діями відповідача.

Так, оскаржена дія полягала у винесенні головою суду на розгляд зборів суддів обговорення заяви громадян ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 від 24.11.2015р. щодо негайного вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження - справи №666/2535/15-ц, яка перебувала у провадженні Дніпровського районного суду м. Херсона, тобто фактично це дії щодо формування порядку денного зборів суддів вказаного суду.

На думку позивача, відповідач протиправно не розглянув цю заяву відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та знову ж таки протиправно виніс її на розгляд зборів суддів, не зважаючи на те, що вирішення порушеного у заяві питання не відноситься до установленої законодавством компетенції органу суддівського самоврядування.

Під час судового засідання суду першої інстанції, на запитання суду, яке саме суб'єктивне право позивача було порушено оскарженими діями відповідача, позивач зазначила, що таким правом є її право як судді на розгляд процесуальних документів (зокрема, заяви про відновлення втраченого судового провадження) у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, оскільки оскарженими діями відповідач фактично усунув її від здійснення судочинства щодо розгляду згаданої заяви громадян.

Колегія суддів зазначає, що питання щодо прав та обов'язків судді регулюється ст.55 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (тут і надалі - у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-VIII), відповідно до якої права судді, пов'язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальним та іншими законами. Суддя має право брати участь у суддівському самоврядуванні. Судді можуть утворювати громадські об'єднання та брати участь у них з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення професійного рівня. Суддя може бути членом національних або міжнародних асоціацій та інших організацій, що мають на меті захист інтересів суддів, утвердження авторитету судової влади в суспільстві або розвиток юридичної професії та науки. Суддя має право підвищувати свій професійний рівень та проходити з цією метою відповідну підготовку.

Зокрема, Кодексом адміністративного судочинства України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України визначені права судді, які пов'язані із здійсненням судочинства та полягають у визначених законодавством межах допустимої поведінки судді щодо вчинення процесуальних дій. Однак таким правам судді кореспондують його ж обов'язки, в тому числі своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики; не розголошувати відомості, які становлять таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання, тощо.

Крім того, судді належать і інші, визначені Конституцією та законами України, права, які пов'язані із реалізацією ним свого правового статусу як носія судової влади і які є суб'єктивним правами. Такі права можуть використовуватись ним і для задоволення власного інтересу.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що самі по собі дії відповідача не порушують прав позивача.

Так, згідно із преамбулою Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР, цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Статтею 1 цього Закону передбачено право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4, 12 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб. До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Порядок та терміни розгляду звернень громадян, права громадянина при розгляді заяви чи скарги, обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг визначені Розділом II Закону України «Про звернення громадян» (ст.ст.14-23-1 Закону).

Колегія суддів зазначає, що позивач ОСОБА_15 не є суб'єктом звернення із заявою від 24.11.2015 року щодо негайного вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.

За змістом заяви від 24.11.2015 року заявники фактично ставлять питання про відновлення втраченого, на їх думку, судового провадження та хоча і викладають свою власну оцінку діяльності позивача як судді, однак безпосередньо не вимагають прийняття будь-яких рішень чи вжиття дій по відношенню до позивача.

У зв'язку з цим слід врахувати, що повноваження голови місцевого суду визначені ст.24 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої голова місцевого суду: представляє суд як орган державної влади у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду; контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства; видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ; повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про наявність вакантних посад суддів у суді у триденний строк з дня їх утворення; забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду; організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства; сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду; вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів; здійснює інші повноваження, визначені законом. Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Таким чином, перелічені у ст.24 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» повноваження голови місцевого суду не є вичерпними.

Завдання та організаційні форми суддівського самоврядування визначені вимогами ст.ст.124, 125 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до вимог ст.126 вказаного Закону, збори суддів - це зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань. Збори суддів скликаються головою відповідного суду за власною ініціативою або на вимогу не менше третини загальної кількості суддів, які працюють у цьому суді.

Збори суддів: обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов'язковими для суддів та працівників цього суду; визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ; приймають рішення про обрання суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад; визначають рівень навантаження на суддів відповідного суду з урахуванням виконання ними адміністративних або інших обов'язків; заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в цьому суді, та керівника апарату суду; здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом.

Отже, перелічені у ст.126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повноваження зборів суддів місцевого загального суду також не є вичерпними; інші повноваження зборів суддів місцевого загального суду можуть установлюватись законодавством.

Відповідно до вимог п.п. 3.1, 3.6, 3.8, 3.9 Типового положення про збори суддів судів загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 16.04.2015 року №39, збори суддів скликаються головою відповідного суду або особою, яка у встановленому законом порядку виконує обов'язки голови суду, за власною ініціативою або на вимогу не менше третини загальної кількості суддів, які працюють у цьому суді.

Підготовка зборів суддів забезпечується головою відповідного суду (особою, яка у встановленому законом порядку виконує обов'язки голови суду), а у випадку, передбаченому п. 3.2 цього Типового положення, - групою суддів, які ініціювали скликання зборів. Зазначені особи визначають дату, місце та час проведення зборів, попередній перелік питань, що виносяться на обговорення зборів (порядок денний); осіб, які відповідають за підготовку окремих питань; визначають суддю, який відкриває збори суддів. Для належної підготовки питань, що виносяться на обговорення зборів, можуть утворюватися робочі групи.

Інформація про час, місце та порядок денний зборів суддів завчасно доводиться до відома суддів та запрошених осіб, але не пізніше ніж за 3 дні до дати проведення зборів. У виключних випадках, з урахуванням терміновості та важливості питання, збори суддів проводяться невідкладно з оперативним повідомленням всіх суддів.

Таким чином на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що голова місцевого суду вправі винести на розгляд зборів суддів будь-яке питання щодо внутрішньої діяльності цього суду або здійснення повноважень, віднесених до компетенції зборів суддів законодавством.

Однак, колегія суддів зазначає, що розв'язання винесеного головою суду на розгляд питання є вже компетенцією зборів суддів, які, по-перше, не позбавлені права відмовити у включенні до порядку денного такого питання, а по-друге, в протилежному випадку збори суддів приймають рішення, яке є обов'язковим до виконання, тому саме воно набуває статусу юридично значимого і може створювати для тих чи інших осіб правові наслідки.

Отже, колегія суддів наголошує, що позивач не оскаржує рішення зборів суддів, прийнятого за результатами розгляду ініційованого відповідачем питання.

Також, колегія суддів зазначає, що відновлення втраченого судового провадження регулюється, зокрема Розділом IX Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 року №1618-IV, яким передбачено, що вирішення такого питання відбувається за заявою осіб, які брали участь у справі, або за ініціативою суду.

Статтею 11-1 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у суді функціонує автоматизована система документообігу суду.

Позовні заяви, скарги, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, у порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, що здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження документів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження документів, інформація про предмет спору та сторони у справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який ураховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішення для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду, в тому числі видачі судових рішень та виконавчих листів, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів судових рішень, ухвал та інших процесуальних документів, надання інформації фізичним і юридичним особам, підготовки статистичних даних визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року №30 із наступними змінами та доповненнями, затверджено Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Пунктом 1.2, підпунктом 1.4.9 пункту 1.4, пунктом 2.3 цього Положення передбачені: повноваження зборів суддів відповідного суду розглядати питання стосовно порядку функціонування автоматизованої системи, затвердження Засад використання автоматизованої системи документообігу суду як правил застосування цього Положення з урахуванням юрисдикції та інстанційності суду, норм процесуальних кодексів та законів України; визначення особливостей автоматизованого розподілу судових справ зборами суддів відповідного суду з урахуванням цього Положення; правила здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями; повноваження зборів суддів щодо здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями.

Як вбачається зі змісту протоколу зборів суддів Дніпровського районного суду м. Херсона від 25.11.2015 року та рішення зборів суддів №49 від тієї ж дати, фактичною метою обговорення заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 24.11.2015 року було не безпосереднє вирішення цієї заяви, а вирішення питання про здійснення повторного автоматизованого розподілу процесуального документу - заяви гр. ОСОБА_4 про відновлення втраченого судового провадження справи №666/2535/15-ц, з підстав, віднесених до виключної компетенції органів суддівського самоврядування.

Таким чином, порушене в заяві ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 24.11.2015 року питання не є таким, що безумовно не відноситься до повноважень зборів суддів місцевого суду, а відтак відповідач не був позбавлений права як винести це питання на розгляд зборів суддів, так і інформувати заявників про результати його розгляду.

Колегія суддів вважає, що за конкретних обставин даного спору саме по собі винесення на розгляд зборів суддів обговорення заяви громадян про відновлення втраченого судового провадження не створює безпосередньо для позивача юридично значимих наслідків, а відтак не порушує її прав, свобод та інтересів.

Крім того, позивачем не оскаржено рішень та дій, які стали наслідком розгляду ініційованого відповідачем питання та за своїм правовим характером можуть бути оцінені як такі, що впливають на права та інтереси позивача.

У той же час, відповідачем розглянуто заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 24.11.2015 року та надано заявникам відповідь від 26.11.2015 року №03-01/7411/15-вих, тобто в порядку та у строки, визначені Законом України «Про звернення громадян».

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження позивача про порушення відповідачем вимог вказаного Закону не знайшли свого підтвердження.

Посилання позивача на те, що її не було запрошено на збори суддів Дніпровського районного суду м. Херсона, які відбулись 25.11.2015 року, не мають жодного відношення до конкретного предмету даного спору, а тому не заслуговують на увагу.

Доводи позивача про те, що фактом винесення заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5 від 24.11.2015 року на розгляд зборів суддів та прийняття останніми рішення №49 від 25.11.2015 року завдано істотної шкоди авторитету судової влади, похитнуло довіру громадян України в рівність усіх суддів, підірвано авторитет окремих суддів, можуть бути предметом дослідження відповідного органу, компетентного вирішувати питання про наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку або кримінального правопорушення, але не предметом дослідження судом при розгляді конкретної справи в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, беручи до уваги наведене та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що оскаржені дії відповідача не порушують прав, свобод та інтересів позивача як фізичної особи та особи із спеціальним статусом - судді Дніпровського районного суду м. Херсона.

Отже, відсутній сам предмет судового захисту, окреслений як завдання адміністративного судочинства у ст.ст.2, 6, 17 КАС України, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу судді Дніпровського районного суду м. Херсона ОСОБА_15 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: А.В.Крусян