Ухвала суду № 57457619, 26.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 р. Справа № 876/7856/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Скалатська фабрика «Лотос» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Скалатська фабрика «Лотос» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ :

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до ПАТ «Скалатська фабрика «Лотос», у якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 10 705, 00 грн. та пеню в сумі 14,98 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Скалатська фабрика «Лотос» в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 10705 (десять тисяч сімсот п'ять) гривень 00 (нуль) копійок та пеню у розмірі 14 (чотирнадцять) гривень 98 (дев'яносто вісім) копійок, а всього 10719 (десять тисяч сімсот дев'ятнадцять) гривень 98 (дев'яносто вісім) копійок на р/р № 31211230700002 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Тернопільській області, МФО 838012, код одержувача 37977726. Постанова мотивована тим, що відповідач не виконав покладений на нього чинним законодавством обов'язок по створенню одного робочого місця для працевлаштування інваліда та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, що позбавило можливості відповідні органи прийняти міри по направленню для працевлаштування інвалідів на підприємство.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за відсутності факту винесення Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів рішення про нарахування адміністративно-господарських санкцій у відповідача був відсутній обов'язок щодо їх сплати.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною третьою статті 18 Закону України № 875-ХII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Тобто, законом на підприємство покладено обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи, перелічені в ч. 1 ст. 8 Закону, а ті, в свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

При цьому порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій згідно ч.2 цієї статті тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХII, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу,встановленого ч.1 ст. 19 цього Закону.

Судом встановлено, що згідно поданого ПАТ «Скалатська фабрика «Лотос» звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 21 особу, до їх числа не входять особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-ХII, становить 1 особу.

При цьому, протягом 2012 року відповідачем до центру зайнятості звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" не подавались, що підтверджується листом Підволочиського районного центру зайнятості № 03/428 від 04.04.2013 року.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника ПАТ «Скалатська фабрика «Лотос» у 2012 році становила 10 705, 00 грн.

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування ПАТ «Скалатська фабрика «Лотос» нараховано 10 705, 00 грн. адміністративно - господарських санкцій. Строк сплати заборгованості за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році закінчився 15.04.2013 року, у зв'язку з чим згідно ч. 2 ст. 20 Закону 875-ХII, Порядку нарахування пені та її сплати, розрахунку одноденного розміру пені з врахуванням ставки Національного банку України позивачу нарахована пеня, яка виникла за період з 16.04.2013 року по 22.04.2013 року (по дату звернення до суду з адміністративним позовом) за не своєчасну сплату таких санкцій в сумі 14, 98 грн.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Оскільки ПАТ «Скалатська фабрика «Лотос» неналежним чином виконало покладений на нього Законом № 875-ХІІ обов'язок щодо надання відповідним державним органам необхідної для працевлаштування інвалідів інформації, тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є правомірним.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 28 січня 2014 року (справа № 21-476а13), а відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Оскільки ПАТ «Скалатська фабрика «Лотос» самостійно в строк до 15 квітня 2013 року не сплатило адміністративно-господарські санкції, що на момент звернення до суду з адміністративним позовом спричинило порушення термінів їх сплати на 7 днів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені в сумі 14, 98 грн.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Скалатська фабрика «Лотос» залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року у справі № 819/1133/13-а за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Скалатська фабрика «Лотос» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л. Я. Гудим

М.А. Пліш

Повний текст ухвали виготовлений 28.04.2016 року