Постанова № 57457614, 28.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року Справа № 876/2105/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І.,Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Бадівської О.О.,

представника позивача Тодарчук Т.В.,

представників відповідача Татарина Р.І., Ковальської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 року у справі за позовом комунального підприємства «Водотеплосервіс» до Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року КП «Водотеплосервіс» звернулося до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Позивач посилався на те, що за результатами позапланової ревізії, на підставі акту перевірки від 13.07.2015 року №05-21/4, відповідачем прийнято вимогу про усунення порушень, виявлених ревізією №09-05-14-14/5533 від 18.08.2015 року, якою визначено, що підприємству завдано збитки у сумі 11 154 230,86 грн. внаслідок відчуження активів в погашення простих векселів, виданих КП «Водотеплосервіс», та запропоновано усунути виявлені порушення у встановленому порядку, притягнути до відповідальності винних та вести бухгалтерський облік відповідно до законодавства.

Вважаючи вказану вище вимогу протиправною, позивач просив її скасувати.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу ДФІ у Івано-Франківській області від 18.08.2015 року №09-05-14-14/5533.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДФІ у Івано-Франківській області, подавши на неї апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційних вимог контролюючий орган вказує на те, що в процесі ревізії було встановлено, що у позивача були відсутні повноваження на видачу простих векселів. Проведення розрахунків векселями всупереч законодавству та відчуження підприємством активів внаслідок реалізації солі калійної на погашення векселя на суму 11 845769 грн. потягнуло заподіяння підприємству матеріальної шкоди. Суд не врахував, що вимога ДФІ щодо відшкодування завданих збитків не має обов'язкового характеру, оскільки збитки, завдані державі чи об'єкту контролю, не можуть бути примусово стягнуті шляхом заявленої позивачем вимоги, а шляхом заявлення позову контролюючим органом.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, представників апелянта, які апеляційну скаргу підтримали, представника позивача, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що з 15 червня 2015 року по 13 липня 2015 року відповідно до ухвал слідчого судді Івано-Франківського міського суду про отримання дозволу на проведення позапланової виїзної ревізії від 09.06.2015 року та про продовження терміну проведення ревізії від 03.07.2015 року, постанови слідчого в ОВС СУ УМВС України в Івано-Франківській області про призначення позапланової виїзної ревізії від 11.06.2015 року, направлень на проведення ревізій № 452 та № 453, виданих начальником Держфінінспекції в Івано-Франківській області, заступником начальника відділу контролю у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Держфінінспекції в Івано-Франківській області, відповідачем було проведено позапланову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Водотеплосервіс» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт № 05-21/4 від 13 липня 2015 року.

На підставі вказаного акта ревізії Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області прийнято вимогу № 09-05-14-14/5533 від 18 серпня 2015 року про усунення порушень, виявлених позаплановою ревізією.

Як зазначається у вказаній вимозі, внаслідок проведення розрахунків векселями всупереч законодавству підприємством КП «Водотеплосервіс» відчужено активів на суму 11 845 769,14 грн., чим підприємству завдано матеріальну шкоду на вказану суму, одночасно вимогою позивача зобов'язано: усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку; опрацювати матеріали ревізії та розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб; вести бухгалтерський облік у відповідності до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені під час ревізії порушення не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, тому спірна вимога відповідача підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку вказаним відносинам, зазначає наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимоги про усунення порушень, виявлених під час ревізії. При цьому оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а тому заявлення підконтрольною установою позову про визнання такої вимоги протиправною не підлягає задоволенню, оскільки не порушує права чи обов'язки позивача та не є обов'язковою для виконання.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 10.02.2015 у справі 21-632а14.

Суд першої інстанції не дав належну оцінку доказам, не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого прийняв не обгрунтовану постанову про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області задовольнити.

Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 року у справі №809/3878/15 та прийняти нову постанову, якою комунальному підприємству «Водотеплосервіс» у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М.Старунський

Повний текст постанови

виготовлено 29.04.2016