Ухвала суду № 57457524, 25.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25720/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

за участю

представника позивача Леочка Т.І.

представника відповідача Кривенка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєксандрія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алєксандрія», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення перевірки та скасувати податкове повідомлення - рішення № 17826552208 від 24.06.2015р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Алєксандрія» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Брокбудкепітал» за серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 94/26-55-22-08/38003909 від 09.06.2015, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункті 185.1 статті 185, пункті 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1600000,00 грн.

24.05.2015р. на підставі зазначеного акта перевірки прийнято податкове повідомлення -рішення № 17826552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 400 000,00 грн., у тому числі, за штрафними (фінансовими) санкціями на 800 000,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України № 23535/6/99-99-10-01-01-35 від 05.11.2015р. податкове повідомлення-рішення № 17826552208 від 24.05.2015р. залишено без змін.

Вказане податкове повідомлення-рішення є предметом цього позову, оскільки позивач вважає його неправомірним.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомостей з ЄДРПОУ Управління статистики у Печерському районі ГУ Статистики у м.Києві основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєксандрія» є будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с. 216 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді між ТОВ «Алєксандрія» та ТОВ «Брокбудкепітал» було укладено і реалізовано низку договорів підряду на виконання монтажних робіт, а саме договір №07/08-14А від 07.08.2014р. та №33/07-14А від 28.07.2014 (а.с. 49-65 том 1).

Відповідно до Розділу 3 Договору, роботи вважаються виконаними тільки після їх передачі в установленому Договором порядку за актом Замовнику та підписання акта введення в експлуатацію, якщо його підписання є обов'язковим для такого виду робіт, згідно чинного законодавства.

Розділом 9. Договору встановлено, що розрахунок за виконані роботи Замовник проводить протягом 5-ти банківських днів після підписання актів здачі-приймання виконаних робіт, а остаточні взаєморозрахунки проводяться за фактично виконані обсяги робіт, з урахуванням усунення недоліків за рахунок підрядника.

На підтвердження факту виконання укладених договорів позивачем надано суду копії вказаних договорів, копії договірних цін, підсумкових відомостей ресурсів, локальних кошторисів на будівельні роботи, актів виконаних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актів приймання виконаних будівельних робіт, копії банківських виписок на підтвердження здійснення оплати.

Крім того позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Брокбудкепітал» за договорами підряду на виконання монтажних робіт №07/08-14А від 07.08.2014р. та №33/07-14А від 28.07.2014р. надано суду копії сертифікатів відповідності, дозволу на виконання будівельних робіт № КС 11412098898 від 14.06.2012р., свідоцтва про право власності, декларацій про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, загального журналу робіт, журналу зварювальних робіт, службової записки про надання перепусток працівникам ТОВ «Брокбудкепітал», службових записок про надання дозволу на занесення інструментів ТОВ «Брокбудкепітал», нарядів - заявок, сертифікатів якості, актів на закриття прихованих робіт.

На підтвердження наявності у контрагента позивача права на здійснення господарської діяльності, пов'язану із здійсненням будівельних та монтажних робіт, матеріали справи містять копії відповідної ліцензії, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, витягу з ЄДРПОУ, витягу з реєстру платників податку на додану вартість, які станом на дату укладання договору підтверджують правосуб'єктність контрагента позивача.

Судом першої інстанції з'ясовано рух активів у процесі здійснення господарських операцій та встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) за договорами і господарською діяльністю позивача.

Так, роботи виконані ТОВ «Брокбудкепітал» за договорами підряду на виконання монтажних робіт №07/08-14А від 07.08.2014 та №33/07-14А від 28.07.2014 були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ТОВ «Техенерготрейд» за договором підряду № 04/15Р від 04.12.2013р., ТОВ «Прайс Девелопмент» за договором підряду № 02/02-04/14 від 02.04.2014р..

Будь-яких доказів, які б спростовували пояснення позивача та надані ним докази відповідачем суду не надано. Зокрема, не надано доказів того, що ТОВ «Брокбудкепітал» не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та наявних у матеріалах справи доказів, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Посилання відповідача на те, що позивачем не було надано до перевірки документи відповідно до переліку наведеного на сторінці 10 акта № 94/26-55-22-08/38003909 від 09.06.2015р. не приймаються судом до уваги з огляду на те, що вказані документи не є первинними документами бухгалтерського обліку, а є документами, які складаються відповідно до вимог законодавства у сфері архітектурно - будівельної діяльності та їх перевірка відноситься до повноважень Державної архітектурно - будівельної інспекції України, крім того, копії вказаних документів були надані позивачем суду.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку первинним документам в їх сукупності, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, та встановлено умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів позивача.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в рішеннях від 05.10.2015р. (справа №К/9991/44826/12), від 21.09.2015р. (справа №К9991/35087/12) та від 15.09.2015р. (справа №К/800/13763/14).

Крім того, відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як було зазначено, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Брокбудкепітал» було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням керівника та видів діяльності (том 1, а.с. 44-48).

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Оскільки, ухвалою від 30.03.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до винесення рішення, він підлягає стягненню за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 лютого 2016 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 39 600,00 грн. (тридцять дев'ять тисяч шістсот гривень) на рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 27 квітня 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.