Постанова № 57457496, 28.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11010/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Оксененка О.М.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОлПак» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОлПак» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000372203, № 0000382203 від 27 січня 2015 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ТОВ «ОлПак», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом згідно до п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ОлПак» щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Оса» за період з 01 вересня 2011 року по 29 лютого 2012 року, за результатами якої складений акт № 10377/26-51-22-03/31922743 від 19 грудня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 134, п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01 листопада 2011 року по 31 березня 2012 року у розмірі 94 136, 50 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01 грудня 2011 року по 29 лютого 2012 року на загальну суму 75 264, 00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на вироці Шевченківського районного суду м. Києва 18 травня 2013 року, яким встановлено, що гр. ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні № 32012110100000013, обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, оскільки протягом 2011-2012 років гр. ОСОБА_3 створював та придбавав суб'єкти підприємницької діяльності, шляхом їх реєстрації та перереєстрації за разову грошову винагороду на громадян України, без наміру здійснювати реальну фінансово-господарську діяльність, зокрема, забезпечив придбання TOB «ТД «Оса».

На думку податкового органу, реальність вчинення господарських операцій між TOB «ОлПак» та TOB «ТД «Оса» за період взаємовідносин з 01 вересня 2011 року по 29 лютого 2012 року відсутня, наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, тому у ТОВ «ОлПак» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Крім того, перевіркою встановлено, що за перевіряємий період TOB «ОлПак» віднесено до складу витрат з податку на прибуток суми по взаємовідносинах з TOB «ТД Оса» у розмірі 637 900, 00 грн.

Враховуючи вимоги норм законодавчих актів, первинні документи, укладені між TOB «ОлПак» та TOB «ТД «Оса» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення TOB «ОлПак» до складу витрат вартості придбання послуг від TOB «ТД «Оса».

На підставі вказаного акта перевірки 27 січня 2015 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000372203 (форми «Р»), яким ТОВ «ОлПак» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 102 988, 00 грн. (94 136, 50 грн. - основний платіж, 8 851, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- № 0000382203 (форми «Р»), яким ТОВ «ОлПак» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42 150, 00 грн. (33 720, 00 грн. - основний платіж, 8 430, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погодившись з рішеннями податкового органу позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Між тим, рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві № 7278/10/26-15-10-05-35 від 30 квітня 2015 року та ДФС України № 11013/6/99-99-10-01-01-25 від 26 травня 2015 року податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги ТОВ «ОлПак» - без задоволення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні положення відображені у абз. 1 п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року.

Підпунктом 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з положеннями цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 ПК України - собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У свою чергу, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1. ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення ПК України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у скасуванні податкового повідомлення-рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність їх винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, зокрема, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають позивачу право на податковий кредит.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з податку на додану вартість та бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «ТД «Оса» (продавець), в особі директора ОСОБА_4, та ТОВ «ОлПак» (покупець), в особі директора ОСОБА_5 укладено письмовий договір № 190911 від 19 вересня 2011 року.

Відповідно до умов зазначеного договору продавець продає, а покупець купує товар, згідно з накладними та на підставі попередньої усної або письмової заявки.

Згідно до п. п. 3.4 п. 3 Договору - продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, накладну партію товару, податкову накладну.

Відповідно до п. п. 4.1 п. 4 Договору - ціна за проданий за цим договором товар та загальна вартість партії попередньо узгоджуються покупцем і продавцем і вказуються у накладних.

Загальна вартість товарів, що поставляються за договором дорівнює вартості всіх поставок (п.п.4.2 п.4 договору).

Згідно до п. п. 4.3 п. 4 Договору - у разі доставки товару транспортом продавця транспортні послуги враховуються сторонами при узгодженні ціни та вартості партії товару.

Відповідно до п. 5 Договору - базисна форма розрахунків за цим договором - стовідсоткова передплата або відстрочка платежу. Спосіб платежу - безготівковий, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується податковими накладними; видатковими накладними; платіжними дорученнями.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зазначені первинні документи не підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «ТД «Оса» у зв'язку з тим, що видаткові накладні не містять всіх реквізитів, зокрема, відсутні відомості щодо посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Крім того, у вказаних видаткових накладних зазначено, що замовлення здійснено відповідно до рахунків-фактур №290212, 080212, 210212, 300112, 260112, 110112, 2812-01, 2612-03, 2212-09, 1212-01, 0912-02, 2911-01, 2411-03, 1611-02, 0911-02, 1910-01, 2009-01, 2809-01, однак вказаних документів позивачем не надано.

Між тим, колегія суддів з зазначеними висновками не погоджується, оскільки сама по собі наявність або відсутність в окремих документах певних реквізитів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена у висновку Верховного Суду України у постанові від 22 вересня 2015 року (справа № 2а-2717/11/2670).

Також видаткові накладні, на які звертав увагу суд першої інстанції були надані апелянтом до суду апеляційної інстанції.

Що стосується продажної ціни за товар, то вона погоджується та вказується сторонами у

накладних, що передбачено п. 4.1 договору й відповідає вимогам ст. ст. 632, 691 ЦК України та

180 ГК України.

Не заслуговують на увагу й висновки суду першої інстанції з приводу того, що позивачем не були надані у достатньому обсязі документи, зокрема, первинні, які б підтверджували як факти дійсного надання ТОВ «ТД «Оса» послуг на користь позивача відповідно до договору, а також наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю TOB «ОлПак».

Так, TOB «ОлПак» є національним виробником з виробництва й переробки сухофруктів. Для цього підприємство має власні основні фонди. Асортимент сухофруктів TOB «ОлПак» визначено за Таблицею підприємства № 4 згідно ТУ У 15.3-31922743-001:2010 «Плоди культур насіннячкових, кісточкових, ягідних сушені та їх V: суміші» (яблука, груші, сливи, горобина).

Крім того, реальність зазначених господарських операцій підтверджується довідкою TOB «ОлПак» від 15 вересня 2015 року; інвентаризаційним описом основних фондів TOB «ОлПак»; договорами на поставку упаковки; ТТН та довіреності на поставку переробленої та розфасованої сушки; договорами поставки сухофруктів; документами на автомобіль TOB «ОлПак»; довідками TOB «ОлПак» з ЄДРПОУ від 05 червня 2012 року; висновками державної CEC та інспекції з карантину рослин; документами TOB «ОлПак» щодо товарної нумерації; протоколами випробувань на наявність ГМО; висновками державної CEC щодо відповідності виробництва від 15 лютого 2010 року; технічними умовами ТУ У 15.3-31922743-001:2010 «Плоди культур насіннячкових, кісточкових, ягідних сушені та їх суміші.

Також, колегія суддів звертає увагу, що на балансі підприємства TOB «ОлПак» знаходився вантажний малотоннажний фургон-B Peugeot «Boxer», державний номер НОМЕР_1, на якому здійснювався самовивіз безпосередньо директором ОСОБА_5 в зв»язку з чим товарно-транспортна накладна не потрібна та чинним законодавством не вимагається. Отже, висновок суду першої інстанції з приводу необхідності надання товарно-транспортної накладної є помилковим, яка до того ж не відноситься до первинної документації.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції з приводу того, що вирок у справі №761/12023/13-к не можна врахувати як належний доказ, оскільки у ньому зазначено про незаконні дії ОСОБА_3 по придбанню ТОВ «ТД «Оса» у липні 2011 року. Крім того, у вироку зазначені інші юридичні особи-фігуранти фіктивних оборуток, при цьому посилання на позивач серед них відсутнє.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем документи у своїй сукупності свідчать про фактичний рух активів на підприємстві із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ТОВ «ОлПак»

Отже, суд першої інстанції неналежним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Згідно до ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 095 (шість тисяч дев»яносто п»ять) грн. 76 коп.(сума судового збору сплачена позивачем в суді першої та апеляційної інстанції).

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОлПак» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОлПак» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000372203, № 0000382203 від 27 січня 2015 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000372203, № 0000382203 від 27 січня 2015 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судовий збір на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОлПак» у розмірі 6 095 (шість тисяч дев»яносто п»ять) грн. 76 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Оксененко О.М.

Хрімлі О.Г.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Оксененко О.М.

Хрімлі О.Г.