Постанова № 57457388, 27.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/128/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Федотова І.В.

Парінова А.Б.

за участю секретаря Запорожченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Босфор" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Босфор" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Босфор" (далі - ТОВ "Виробниче об`єднання "Босфор") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2012 р. №0006592230, №0006572230, №0006582230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 21.08.2012 р. №0006572230, №0006582230. В іншій частині позову відмовлено.

На вказану постанову ДПІ у Шевченківському районі та ТОВ "Виробниче об`єднання "Босфор" подали апеляційні скарги, в яких просять її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позивач просить задовольнити позов в повному обсязі, а відповідач - відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та в цій частині ухвалено нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 21.08.2012 р. №0006592230. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2016 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Виробниче об`єднання "Босфор" не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 17.07.2012 р. за №811/22-30/36353602.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «БІТІКОМ» та ТОВ «Вітрила Колор» в результаті чого було завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму - 1104729,00 грн., в т.ч. за жовтень 2011 р. на 982845,00 грн., за грудень 2011 р. на 121884,00 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 672792,00 грн., в т.ч. 2 квартал 2010 р. - 47792,00 грн., 4 квартал 2010 р. - 625000,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 21.08.2012 р.:

- №0006592230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 840 990,00 грн., в т.ч. 672792,00 грн. - основного платежу, 168198,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0006572230, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 982845,00 грн.;

- №0006582230 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 121884,00 грн. і 30471,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення частини спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2016 року звернуто увагу суду на необхідність при новому розгляді справи дослідження: придбання платником податків товару (послуг) з метою використання у власній господарській діяльності; змісту усіх господарських операцій поставки, за якими сформовані оспорюванні валові витрати та податковий кредит; договірних умов поставки; первинних бухгалтерських документів, чи розкривають такі документи зміст операцій поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в перевіряємий період мав господарські відносини з:

- з ФОП ОСОБА_3 (виконавець) на підставі договору від 04.10.2010 р. №04-10/10 про надання консультаційних послуг з маркетингових досліджень;

- з ТОВ «Аспера» (виконавець) на підставі договору від 27.04.2010 р. №18 по «розробці брендбуку, фірмового стилю, засобів індивідуалізації ТОВ «Виробниче об'єднання «Босфор»»;

- з ТОВ «Компанія «БІТІКОМ» (постачальник) на підставі договору від 01.10.2011 р. №100101 про поставку запасних частин;

- з ТОВ «Вітрила Колор» (постачальник) на підставі договору від 05.12.2011 р. №120502 про поставку запасних частин.

За умовами договору від 04.10.2010 р. №04-10/10 про надання консультаційних послуг, ФОП ОСОБА_3 зобов'язується надати замовнику за плату консультаційні послуги з маркетингових досліджень за напрямками, визначеними в цьому договорі, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Напрямками таких досліджень згідно договору є: проектування та облік технічних процесів на підприємстві; ціноутворення та цінова політика підприємства; організація складського обліку виробничих запасів. На підтвердження виконання договору позивачем надані акти виконаних робіт від 15.11.2010 р. на суму 1 370 000,00 грн. без ПДВ, від 03.12.2010 р. на суму 520 000,00 грн. без ПДВ, від 30.12.2010 р. на суму 610 000,00 грн. без ПДВ, та звіти про виконану роботу від 03.12.2010 р., від 15.11.2010 р.

Згідно договір від 27.04.2010 р. №18 про розробку бренд буку, фірмового стилю, засобів індивідуалізації позивача, замовник доручає, а виконавець (ТОВ «Аспера») приймає на себе зобов'язання по розробці бренд буку, фірмового стилю, засобів індивідуалізації замовника, в порядку та на умовах передбачених договором та у відповідності до додатків до договору. В подальшому до договору від 27.04.2010 №18 було підписано три додатка. На підтвердження виконання договору позивачем надані акти приймання-передачі виконаних робіт від 18.05.2010 р. на суму 114 700,00 грн. (ПДВ -19116,67 грн.), від 01.06.2010 р. на суму 114 700,00 грн. (ПДВ -19116,67 грн.), звіт про виконану роботу у вигляді інформаційно-методичного матеріалу від 01.11.2010 р., платіжне доручення та банківську виписку.

За умовами договору від 01.10.2011 р. №100101 про поставку запасних частин, постачальник (ТОВ «Компанія «БІТІКОМ») зобов'язується в порядку та на умовах договору поставити запасні частини, а покупець їх прийняти та оплатити. Згідно п. 2.1 цього договору, постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця, за цінами, що визначені в рахунках-фактурах. На підтвердження виконання договору позивачем надана податкова накладна за жовтень 2011 року на суму 5 897 071,20 грн. (ПДВ - 982 845,20 грн.)

За договором від 05.12.2011 р. №120502 про поставку запасних частин з аналогічними умовами позивачем надано податкову накладну за грудень 2011 року на суму 731304,00 грн. (ПДВ - 121884,00 грн.).

Жодних інших доказів на підтвердження реальності виконання вказаних договорів позивачем не надано.

Колегія суддів враховує, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, колегія суддів враховує, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Однак, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про зв'язок отриманих послуг (товару) з подальшою господарською діяльністю підприємства, зокрема використання отриманого у діяльності або наявність обґрунтованих припущень про таке використання в майбутньому.

Надані позивачем акти приймання-передачі виконаних робіт не дають можливість встановити зміст господарської операції, її кількісні та якісні показники, а лише містять загальні назви товару (послуг) та їх вартість. Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг.

Документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів по договорах поставки позивачем не надано.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в акті перевірки зазначено про відсутність під час проведення перевірки жодних звітів щодо виконаних робіт (послуг).

Відповідно до ст. 44.6 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів.

Крім того, статтею 44.7 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Позивачем не обґрунтовано неможливість надання зазначених звітів до закінчення відповідачем перевірки. Вказані звіти позивачем було надано лише суду.

З огляду на викладене, оскільки надані позивачем документи під час проведення перевірки не є достатніми для підтвердження дійсного виконання договорів, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень обґрунтовано прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому такі рішення є правомірними і не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, тому апеляційну скаргу ТОВ "Виробниче об`єднання "Босфор" необхідно залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2013 року в частині задоволення позову - скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, оскільки постанова ухвалена з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Босфор" - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2013 року в частині задоволення позову щодо податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 21.08.2012 р. №0006582230, №0006572230 - скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Босфор" - відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Федотов І.В.

Парінов А.Б.

Повний текст постанови складено 27.04.2016 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Федотов І.В.

Парінов А.Б.