Постанова № 57456749, 27.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 квітня 2016 року №826/7717/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад №1»

до

державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2014 №0004972205,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад №1» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2014 №0004972205.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС» є реальними, що підтверджується, за твердженнями останнього, належним чином оформленою первинною документацією.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на обґрунтованість висновків акту перевірки та прийнятого на його підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з посиланням на не підтвердження реальності (товарності) фінансово-господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад №1» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС».

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад №1» пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 148 700,00 грн.

На підставі викладеного, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 24.11.2014 №3114/26-53-22-05-21/35912697 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014 №0004972205, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад №1» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 223 050,00 грн., з яких за основним платежем 148 700,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 74 350,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24.11.2014 №3114/26-53-22-05-21/35912697, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС».

Так, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС» (виконавець) укладено ряд ідентичних за змістом договорів про виготовлення поліграфічної продукції від 03.03.2014 №5/3-14, від 02.06.2014 №№6/14, від 02.06.2014 №6/8, від 02.06.2014 №6/10, від 02.06.2014 №6/7, від 02.06.2014 №6/9, від 02.06.2014 №6/6, від 01.07.2014 №7/1, у відповідності до змісту яких замовник доручає, а виконавець зобов’язується виготовити поліграфічну продукцію (рекламні листівки). Перелік, кількість та вартість продукції встановлюється сторонами у додатках до даного договору, які є його невід’ємною частиною.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів про виготовлення поліграфічної продукції від 03.03.2014 №5/3-14, від 02.06.2014 №№6/14, від 02.06.2014 №6/8, від 02.06.2014 №6/10, від 02.06.2014 №6/7, від 02.06.2014 №6/9, від 02.06.2014 №6/6, від 01.07.2014 №7/1, додатків до договорів, якими погоджено види, кількість та вартість виготовлення поліграфічної продукції, актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), актів звірки взаємних розрахунків, податкових накладних. Крім того, у матеріалах справи міститься зразок продукції (рекламної листівки) виготовленої товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС» на виконання умов вказаних договорів, що не заперечувалося відповідачем під час судового розгляду справи.

Також, між позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС» (виконавець) укладено договір про надання клінінгових послуг від 02.06.2014 №6/21, згідно з яким замовник у порядку та на умовах, визначених даним договором, дає завдання виконавцю на проведення клінігових робіт на об’єктах, погоджених у додатку до даного договору. Виконавець зобов’язується виконати вказані роботи якісно та у вказаний строк. З періодичністю, визначеною у додатку до даного договору, виконавець зобов’язується завершити виконання роботи та надати замовнику для підписання акт приймання-передачі виконаних робіт, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити належним чином виконану роботу та за відсутності недоліків підписати акт приймання-передачі виконаних робіт у триденний строк з дня подачі виконавцем вказаного документа.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарськоїоперації позивачем надано суду копії: договору про надання клінінгових послуг від 02.06.2014 №6/21, додатку №2 до даного договору, акту приймання-передачі виконаних робіт, акту звірки розрахунків, податкової накладної.

Додатково позивачем надано суду докази декларування товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС» податкових зобов'язань із податку на додану вартість за липень 2014 року (податкова декларація та квитанція №2 про прийняття її контролюючим органом), у тому числі по взаємовідносинам із позивачем, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС», пояснення останнього щодо його місцезнаходження та провадження господарської діяльності, податковий розрахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС» щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманих з них податку за 3 квартал 2014 року (по 46 особам).

У свою чергу, контролюючим органом на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС», зазначено про податкову інформацію від 30.10.2014 №615/10-13-22-03/38275495 щодо спектру фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.05.2014 по 31.05.2014 та з 01.07.2014 по 31.07.2014.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку.

Також, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14.

Відповідачем, під час розгляду даної справи, не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад №1» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС».

За посиланням позивача, товариство з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад №1» мало ділову мету, укладаючи вказані досліджувані правочини.

Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) – причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Так, на підтвердження наявності розумної економічної причини (ділової мети) за наслідками досліджуваних фінансово-господарських операцій позивачем пояснено, що послуги, надані товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС» за перевіряємий період, використанні останнім з метою розповсюдження інформації щодо наявних у позивача площ для оренди офісів і складу, а також з метою прибирання вказаних приміщень (клінінгові послуги), з урахуванням того, що основним видом діяльності позивача є надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджено змістом акту перевірки від 24.11.2014 №3114/26-53-22-05-21/35912697.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб’єктності на момент укладення з ним вказаних вище правочинів, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстрована в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого товариства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб.

У силу пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

При цьому, приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

За умови не встановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Разом з тим, доводи відповідача в межах спірних правовідносин грунтуються на припущеннях, доказів наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, не надано.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014 №0004972205 прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09.12.2014 №0004972205.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.