Постанова № 57456375, 27.04.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року справа № 823/352/16

м. Черкаси

15 год. 43 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря: Цаплі І.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Бичека О.А. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Укртрансбезпеки у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

встановив:

08 квітня 2016 року до суду з позовною заявою звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в якій просить визнати протиправною та скасувати винесену начальником управління Укртрансінспекції у Черкаській області Кімликом Євгеном Вікторовичем постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700, 00 грн №039245 від 21.09.2015.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач своїми діями порушив вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт», а винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № №039245 від 21.09.2015 є необґрунтованою та протиправною.

Позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та зазначив, що постанова № 039245 про накладення адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є неправомірною. Позивач наголошував, що не здійснював перевезення вантажу, не керував автомобілем, а використовував транспортний засіб, для особистих потреб.

Крім того позивач зазначив, що довіреність від 25 квітня 2013 року, яка втратила свою чинність не надавала права керування автомобілем, а уповноважувала його представляти інтереси ОСОБА_4 в усіх установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування та форми власності та інше.

Протокольною ухвалою суду від 20.04.2016 замінено неналежного відповідача начальника управління Укртрансінспекції у Черкаській області Кімлика Євгена Вікторовича на належного управління Укртрансбезпеки у Черкаській області.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив таке.

12.08.2015 о 16 год. 40 хв. на автодорозі М-12 Київ - Знам'янка перевіряючими зупинено транспортний засіб марки ISUZU, державний номер НОМЕР_1.

За результатами проведення перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.08.2015 №058696, в якому зафіксовано порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зі змісту вказаного акту вбачається, що водій ОСОБА_5 надавав послуги з перевезення вантажу згідно з ТТН № 18 від 12.08.2015 без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме неоформлена індивідуальна контрольна книжка водія.

21.09.2015 за порушення абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на позивача накладено штрафу у розмірі 1700 грн згідно постанови №039245.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху. При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.

Постановою КМУ від 29 лютого 2012 року № 153 "Про утворення територіальних органів державної інспекції з безпеки на наземному транспорті" була утворена як юридична особа публічного права територіальний орган Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті управління Укртрансінспекції у Київській області. Постановою КМУ від 26 червня 2015 р. № 592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» ліквідовані особи публічного права територіальні органи Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті за переліком згідно з додатком 1, куди увійшла і Укртрансінспекція. Установлено, що правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються, згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті. Згідно додатку до постанови КМУ від 26 червня 2015 р. №592 замість Укртрансінспекції у Черкаській області управління Укртрансбезпеки в Черкаській області. Основним завданням територіальних управлінь у відповідному регіоні є: здійснення відповідно до законодавства державного нагляду за дотриманням правил безпечного функціонування автомобільного транспорту загального користування; здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування; забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері ліцензування в автомобільному транспорті загального користування.

Згідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні територіальні управління, крім іншого, здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів; дотримання вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; здійснюють державний нагляд за забезпеченням безпеки перевезень суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.

З аналізу положень Закону України «Про автомобільний транспорт», положення про управління Укртрансінспекції (чинне на момент існування спірних відносин), положення про її територіальні органи, суд приходить до висновку про наявність повноважень у начальника (заступника) територіального управління на застосування стягнень у виді штрафів до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт, які передбачені ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Отже, відповідач у відносинах з ФОП ОСОБА_1, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Статтею 3 цього Закону встановлено, що він регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає документи, на підставі яких суб'єктом господарювання (автомобільним перевізником), водієм здійснюються вантажні перевезення на договірних умовах, у відповідності з вимогами передбаченими законодавством України.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства інфраструктури України від 29.12.2011 №659 (далі - Наказ №340) передбачено, що водій транспортного засобу, який не обладнаний діючим та повіреним тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія, згідно (додатку 3) цього наказу.

Під час розгляду матеріалу (акту) з'ясовано, що покладені законодавством на перевізника обов'язки щодо оформлення документів, які регулюють час праці та відпочинку водіїв та ведення відомості обліку робочого часу та відпочинку водія, не виконуються перевізником всупереч п.1.3 (Наказ №340).

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень; на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км., вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (п.6.1 Наказу №340).

Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни (п.6.2 Наказу №340).

Згідно матеріалів справи на момент перевірки водій не надав державним інспекторам оформлену індивідуальну книжку, яка відноситься саме до інших документів передбачених законодавством України, згідно ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Суд зазначає, що посилання позивача на те, що він не є власником транспортного засобу та наявність довіреності на право представляти інтереси ОСОБА_4 в усіх установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування та форми власності, яка видана довірителем, який на момент складання акта та винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу був вже покійним, для вирішення даної справи не має значення, оскільки для використання автомобіля не її власником відповідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху України достатньо наявності свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу, який і був наданий під час перевірки.

Крім того, в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.08.2015 №058696 зазначено, що перевезення вантажу здійснювалось згідно ТТН №18 від 12.08.2015 і міститься пояснення позивача, в яких він зазначив «індивідуальну трудову книжку видам водію».

Посилання позивач про неповідомлення його про місце і час розгляду справи не знайшло свого підтвердження, так як в матеріалах справи знаходиться копія конверта з рекомендованим повідомленням про вручення, яким позивачу направлялися запрошення на розгляд матеріалів перевірки за результатами, якої винесене оскаржуване рішення, однак позивач вказану кореспонденцію не отримував (а.с. 65). Суд звертає увагу, що даний лист направлений відповідачем за адресою проживання позивача, яку він зазначив в адміністративному позові.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі викладеного, суд вважає що оскаржувана постанова від 21.09.2015 №039245 про застосування адміністративно - господарського штрафу на суму 1 700 грн є правомірною, а позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, в ході розгляду справи, позивачем не надані докази на підтвердження доводів щодо неправомірності проведеної перевірки та її результатів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що визначення позивачеві фінансових санкцій здійснено правомірно, у відповідності до положень діючого законодавства, а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлено 28 квітня 2016 року