Постанова № 57456352, 30.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року 810/110/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Лапія С.М., суддів: Балаклицького А.І., Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом ТОВ «ЕЛЕКТРУМ ЛТД» до Державної фіскальної служби України, Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, треті особи: Міністерство фінансів України, ГУ ДФС у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРУМ ЛТД" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, , Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, треті особи: Міністерство фінансів України, Головне управління ДФС у Київській області, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення (листи) Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 05.08.2015 №256/10/10-07-15-02 та від 05.10.2015 № 310/10/10-07-15-02-17;

- визнати незаконним та скасувати рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 19.10.2015 № 21995/6/99-99-15-02-01-15;

- зобов'язати Васильківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ "ЕЛЕКТРУМ ЛТД" податкової декларації з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2015 року (з доповненнями та додатками до неї) до облікових даних позивача в інформаційних базах даних ДФС України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова Васильківської ОДПІ у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2015 року є протиправною, не відповідає законодавству та порушує права та інтереси позивача, оскільки ст. 48 Податкового кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких податкова декларація не вважається податковою звітністю. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань, а тому вказані Васильківською ОДПІ в рішенні від 05.08.2015 №256/10/11-07-15-02 порушення є формальними та не відносяться до вичерпного переліку підстав, за яких може бути відмовлено у прийнятті такої податкової декларації.

Щодо рішення (листа) Васильківської ОДПІ ГУ ДФС України від 05.10.2015 № 310/10/10-07-15-02-17, то позивач зазначив, що даним рішенням Васильківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надала йому податкову консультацію, за якою він до контролюючого органу не звертався, а тому на його думку Васильківська ОДПІ, надаючи таку консультацію, вийшла за межі своїх повноважень.

Відносно рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 19.10.2015 №21995/6/99-99-15-02-01-15, позивач зазначив, що жодним законом не передбачено повноваження ДФС України здійснювати перегляд рішень контролюючих органів нижчого рівня, а тому будь-яке рішення ДФС України за результатами розгляду скарг платників податків в порядку адміністративного оскарження рішень контролюючих органів нижчого рівня є таким, що виходить за межі повноважень ДФС України.

Відповідачі позову не визнали, надали суду письмові заперечення, в яких просили суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що податкова декларація з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року не може бути визнана податковою звітністю, так як позивачем не вірно обрано звітний (податковий) період, чим порушено вимоги п. 48.3 ст. 48 та п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України.

Представник відповідачів надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРУМ ЛТД»" зареєстроване як юридична особа 25.12.2006, як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в Фастівському відділенні Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Позивачем 31.07.2015 подано до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (Фастівське відділення) податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року з додатками.

Васильківська ОДПІ листом від 05.08.2015 № 256/10/10-07-15-02 "Щодо відмови у прийнятті податкової звітності» повідомила позивача про те, що податкова декларація з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року разом із додатками до неї визнані не прийнятими (не вважається поданою) у зв'язку з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48, п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: невірно обрано звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація.

Позивачем 14 вересня 2015 року рішення Васильківської ОДПІ від 05.08.2015 № 256/10/10-07-15-02 оскаржено до ГУ ДФС у Київській області та до Міністерства фінансів України.

Міністерство фінансів України листом від 24.09.2015 № 31-11130-09-10/30022 повідомило позивача, що його звернення від 14.09.2015 № 41 направлене для розгляду та надання роз'яснення до ДФС України.

Листом від 05.10.2015 року № 310/10-10-07-15-02-17 Васильківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, розглянувши скаргу позивача від 14.09.2015 № 41, зазначила, що податкова декларація складена з порушенням п. 48.3 ст. 48, п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України , а саме невірно обраний звітний (податковий період), за який подається декларація, а тому даній декларації було присвоєно статус «До відома».

Рішенням ДФС України від 19.10.2015 № 21995/6/99-99-15-02-01-15 за результатами розгляду скарги від 14.09.2015 №41, що надійшла для розгляду листом Міністерства фінансів України, скаргу позивача залишено без розгляду.

Вважаючи відмову у прийнятті податкової звітності з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року протиправною та такою, що порушує права та законні інтереси підприємства, а також не погоджуючись із рішеннями про результати розгляду скарг, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно п. 46.5 ст. 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Відповідно до пунктів 48.1- 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

За приписами п. 49.1, п. 49.2, п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Суд зазначає, що п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України заборонено контролюючим органам відмовляти у прийнятті податкової декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, податкова інспекція за місцем обліку платника податків зобов'язана прийняти таку декларацію.

Пунктом 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та п. 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Отже, з аналізу наведених норм податкового законодавства слідує, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов'язком контролюючого органу.

При цьому, підставою для відмови у прийнятті податкової декларації згідно з п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто відсутність в ній обов'язкових реквізитів.

Судом встановлено, що подана позивачем податкова декларація з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року в повній мірі відповідає вимогам ст. 48 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим мала бути прийнята контролюючим органом як податкова звітність.

Пункт 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України передбачає, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Як слідує з наведених правових норм, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Реалізація цього обов'язку полягає у складенні та оформленні податкової декларації разом із додатками у відповідності до вимог, встановлених податковим кодексом України до форми та змісту податкової звітності, а також подачі такої звітності до контролюючого органу.

У свою чергу, контролюючий орган зобов'язаний прийняти належним чином оформлену податкову декларацію; відмова у прийнятті декларації можлива виключно у випадку, коли така декларація заповнена з порушенням вимог п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, тобто платником податків не внесено до податкової звітності обов'язкових реквізитів, передбачених згаданими пунктами ст.49 Податкового кодексу України або внесено недостовірні обов'язкові реквізити. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

З цього приводу слід звернути увагу на те, що відповідачем не визнано подану позивачем податкову декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2015 року як податкову звітність з підстав, не передбачених ст.ст.48, 49 Податкового кодексу України, що є протиправним.

Також відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України при заповненні та поданні податкової декларації.

Щодо визначених відповідачем підстав невизнання податкової декларації як податкової звітності слід врахувати наступне.

Відповідно до положень абз. 9 п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015р.) у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014р. №71-VІІІ внесені зміни до статті 57 Податкового кодексу України, які вступили в силу 01.01.2015 року, зокрема п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України викладено у новій редакції.

Так, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014 року право платника податків на подання податкової декларації за перший квартал у разі отримання збитку за підсумками першого кварталу звітного року не передбачене.

Відмова відповідача у визнанні поданої ТОВ «ЕЛЕКТРУМ ЛТД» декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року податковою звітністю обґрунтована саме положеннями статті 57 Податкового кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року.

Однак, суд звертає увагу на те, що положеннями вищезгаданого Закону України від 28.12.2014 року передбачено також внесення змін до підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме викладено пункт 9 у наступній редакції: «У січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний податковий) рік».

Тобто, положення пункту 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у редакції Закону № 71-VIII містять імперативну норму, відповідно до якої платники податків, котрі сплачують авансові внески з податку на прибуток підприємств, зобов'язані щомісячно сплачувати такі авансові внески відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.

Порівняльний аналіз двох редакцій пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України свідчить, що у попередній редакції присутня норма, яка передбачала право платника податку, який сплачує авансовий внесок, подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал у разі, якщо він за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток. Це звільняло платника податку від сплати авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року та передбачало визначення податкових зобов'язань на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік. Нова редакція пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу такої норми не містить.

Таким чином, з огляду на положення п. 9 підрозділу 4 Розділу XX Перехідні положення» Податкового кодексу України, при розрахунку та сплаті щомісячних авансових внесків з податку на прибуток у звітному (податковому) 2015 році мають застосовуватися положення п. 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла до 01.01.2015 року.

Системний аналіз змін, внесених до Податкового кодексу України Законом № 71-VIII від 28.12.2014, дає підстави стверджувати, що відповідно до положень пункту 9 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України збережено на 2015 рік право платника податку, який сплачує авансовий внесок, подати податкову декларацію за перший квартал у разі, якщо він за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток.

Крім того, згідно пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Також слід зазначити, що стадія прийняття податкової декларації податковим органом є по суті формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

З огляду на викладене відмова Васильківської ОДПІ у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року з підстав невідповідності поданої податкової звітності нормам ст. ст. 48 та 49 Податкового кодексу України є протиправною.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 №1503/12/13-12 резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Оскільки судом встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом у прийнятті декларацій з податку на прибутку підприємства за перше півріччя 2015 року, суд приходить до висновку, що така податкова декларація з додатками до неї вважається поданою у момент її фактичного отримання Васильківською ОДПІ, тобто 31 липня 2015 року.

В той же час суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання Васильківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області включити відомості з поданої ТОВ "ЕЛЕКТРУМ ЛТД" податкової декларації з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року (з доповненнями та додатками до неї) до облікових даних позивача в інформаційних базах даних ДФС України є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 49.8, 49.9 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу, податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою.

З наведених правових норм вбачається, що податкова декларація реєструється та приймається саме податковим органом, після перевірки наявності та достовірності заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Оскільки подана ТОВ "ЕЛЕКТРУМ ЛТД" податкова декларація з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2015 року не перевірялася податковим органом щодо відомостей, зазначених у ній, а позовні вимоги не зачіпають цього питання, суд не може брати на себе повноваження податкового органу.

Щодо позовних вимог в частині скасування листа Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 05.10.2015 № 310/10/10-07-15-02-17 та рішення ДФС України від 19.10.2015 № 21995/6/99-99-15-02-01-15 , суд зазначає наступне.

Пунктом 56.2 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з пунктом 56.3 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (пункт 56.8 статті 56 Податкового кодексу України).

Пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем 14 вересня 2015 року рішення Васильківської ОДПІ від 05.08.2015 № 256/10/10-07-15-02 оскаржено до ГУ ДФС у Київській області та до Міністерства фінансів України.

Міністерство фінансів України листом від 24.09.2015 № 31-11130-09-10/30022 повідомило позивача, що його звернення від 14.09.2015 № 41 направлене для розгляду та надання роз'яснення до ДФС України.

Листом від 05.10.2015 року № 310/10-10-07-15-02-17 Васильківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, розглянувши скаргу позивача від 14.09.2015 № 41, зазначила, що податкова декларація складена з порушенням п. 48.3 ст. 48, п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України , а саме невірно обраний звітний (податковий період), за який подається декларація, а тому даній декларації було присвоєно статус «До відома».

Рішенням ДФС України від 19.10.2015 № 21995/6/99-99-15-02-01-15 за результатами розгляду скарги від 14.09.2015 № 41, що надійшла для розгляду листом Міністерства фінансів України, скаргу позивача залишено без розгляду.

Як слідує зі змісту позовної заяви, оскаржуючи лист Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 05.10.2015 № 310/10/10-07-15-02-17 та рішення ДФС України від 19.10.2015 № 21995/6/99-99-15-02-01-15, ТОВ "ЕЛЕКТРУМ ЛТД" фактично не погоджується зі змістом даних рішень по суті та з результатами розгляду скарг.

Суд зазначає, що у відповідності до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі на рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про відмову у прийнятті податкової звітності.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження ДФС України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноважених органів.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Отже, суд не може оцінювати повноту розгляду ДФС України скарги позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати її розгляду.

Доводи позивача, викладені у скарзі, мають оцінюватися судом під час розгляду справи щодо оскарження рішення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 05.08.2015 № 256/10/10-07-15-02 "Про відмову у прийнятті податкової звітності". Саме такий спосіб захисту порушеного права передбачено нормами Податкового кодексу України.

При цьому суд звертає увагу на те, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача. У разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу вимога щодо скасування рішення про результати розгляду скарги не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача.

Вказане рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не покладає на платника податків будь-якого обов'язку.

Таке рішення не створює для позивача юридичних наслідків, та не є актом реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 №К/9991/59435/12, від 27.10.2014 №К/800/281/14, 27.10.2014 №К/800/60766/13.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до вимог статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки вимог про відшкодування судових витрат позивач і відповідачі не заявляли, судові витрати стягненню на користь сторін не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 97, 122, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРУМ ЛТД" - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 05.08.2015 №256/10/10-07-15-02 "Про відмову у прийнятті податкової звітності".

Вважати податкову декларацію з податку на прибуток підприємства ТОВ «ЕЛЕКТРУМ ЛТД» за перше півріччя 2015 року такою, що подана до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 31.07.2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Судді Лапій С.М.

Балаклицький А.І.

Щавінський В.Р.