Ухвала суду № 57455668, 25.04.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

25 квітня 2016 р. Справа №805/1530/13-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Христофорова А.Б.,

при секретарі - Ушаковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за заявою Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька Головного управління ДФС Донецької області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі №805/1530/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮЗАВ м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів Донецької області про визнання протиправними дій та податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

07.02.2013 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області про визнання протиправними дій ДПІ у Калінінському районі міста Донецька щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЮЗАВ», яка була оформлена актом від 09.10.2012 року № 3710/22-1/25117536 та визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 25.10.2012 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, в обґрунтування позовних вимог посилався на відсутність підстав для донарахування податковим органом податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями, та зазначає, що у нього були всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Будівельно-виробничим підприємством Строитель-Плюс та Приватним підприємством Команд, та посилається на неправомірність висновків відповідача щодо нікчемності правочинів із даними контрагентами. Позивачем було використано право на позасудове врегулювання спору шляхом адміністративного оскарження рішень до ДПІ у Донецькій області, однак скарга була залишена без задоволення, а рішення без змін.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЮЗАВ м. Донецьк задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 25 жовтня 2012 року № НОМЕР_1, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 259 236,00 грн та № НОМЕР_2, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 282 001,00 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2013 року залишена без задоволення, постанова Донецького окружного адміністративного суду залишена без змін.

За наслідком касаційного оскарження судових рішень Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 року залишено без змін.

Під час касаційного оскарження, 05.07.2013 року ДПІ у Калінінському районі м. Донецька було надано заяву про перегляд судового рішення від 14.03.2013 року за нововиявленими обставинами по справі № 805/1530/13-а. У заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідач посилався на відсутність здійснення реальних господарських операцій за договорами про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом та виконання навантажувально-розвантажувальних робіт укладеними між позивачем та БВП Строитель плюс, оскільки згідно з документами вилученими УПМ ДПС в АР Крим в ході розслідування кримінальної справи встановлено, що БВП Строитель плюс в перевіряємому періоді здійснював придбання товарів, робіт(послуг) у інших підприємств з метою формування податкового кредиту, отже вся первина бухгалтерська документація, податкові накладні тощо видані від імені БВП Строитель плюс не можуть бути дійсними та бути підставою для віднесення БВП Строитель плюс до податкового кредиту підприємства. Зауважують на тому, що 10.04.2013 року ухвалено вирок Київським районним судом м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, яким було визнано винною ОСОБА_1 (засновника БВП Строитель плюс) у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, тобто створення та придбання субєктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, повторно) наполягають на тому, що згідно з ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обовязковим для адміністративного суду, що розглядає справу, про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року здійснено заміну відповідача Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року відмовлено у задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі № 805/1530/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮЗАВ м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів Донецької області про визнання протиправними дій та податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2012 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

За наслідком перегляду ухвали суду в апеляційній інстанції, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі № 805/1530/13-а залишено без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року щодо розгляду заяви Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про перегляд за нововиявленими обставинами у справі № 805/1530/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзав" до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій та податкових повідомлень-рішень від 25 жовтня 2012 року №0002492340 та №0002502340 залишено без змін.

Переглядаючи судові рішення в касаційній інстанції, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області задоволено частково. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року скасовано, заяву Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про перегляд постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2013 року за нововиявленими обставинами направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, у звязку з тим, що суд першої інстанції зробив висновки без оцінки доказів, зібраних у справі, в їх сукупності, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішенні справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року здійснено заміну відповідача Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м.Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області.

Сторони в судове засідання не зявилися про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник позивача через відділ діловодства та документообігу суду надав заяву про розгляд справи без участі представника, у звязку з виниклими труднощами при здійсненні перетину межі зони проведення антитерористичної операції.

Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника ДПІ,за наявними в матеріалах справи документами.

Згідно ч.2 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 248 КАС України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи.

Зі змісту даних норм Кодексу випливає, що необхідними ознаками обставин, за яких їх можна вважати нововиявленими, є, по-перше, їх наявність на час вирішення адміністративної справи, по-друге, те, що ці обставини не були і не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, по-третє, обставини мають бути істотними, тобто такими, що впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 КАС України за наслідками провадження за нововиявленими обставинами суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Таким чином, за наслідками перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення або залишити її без задоволення. При цьому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, зокрема з оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також з оцінки достатності і взаємного звязку доказів у їх сукупності, і встановлення судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Досліджуючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, судом встановлено, що раніше судами першої, апеляційної та касаційної інстанції надавалася правова оцінка обставинам та доказам по справі. Судом повторно досліджені докази та обставини по справі, відповідно до яких вбачається.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ЮЗАВ, є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 25117536, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07577067.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Калінінському районі міста Донецька Головного управління ДФС Донецької області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

У період з 08 по 09 жовтня 2012 року державною податковою інспекцією у Калінінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Юзав з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 за операціями з БВП Строитель-Плюс та ПП Комманд, за результатами якої складено акт від 09.10.2012 № 3710/22-1/25117536.

За висновками вищенаведеного акту перевірки податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року № НОМЕР_1, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 259 236,00 грн, в тому числі за основним платежем 199 652,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 59 584,00 грн; № НОМЕР_2, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 282 001,00 грн, в тому числі за основним платежем 248 397,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 33 604,00 грн.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 25.10.2012 року, слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за періоди: липень грудень 2009 року, січень, лютий, квітень грудень 2010 року, лютий, березень, травень грудень 2011 року, січень, лютий 2012 року податку на додану вартість в загальній сумі 207925 грн., сплаченого (нарахованого) за операціями з придбання у БВП Строитель-Плюс та ПП Комманд послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом та навантажувально-розвантажувальних робіт.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 25.10.2012 року слугували висновки перевірки про порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу валових витрат за ІІІ, ІV квартали 2009 року, І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2010 року, І квартал 2011 року, та до складу витрат, що враховуються при обчислення обєкта оподаткування, за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2011 року, І квартал 2012 року витрат в загальній сумі 1030153 грн. за операціями з БВП Строитель-Плюс та ПП Комманд.

В акті перевірки викладені висновки про те, що акти, накладі, видані постачальниками БВП Строитель-Плюс та ПП Комманд позивачу, не мають сили первинних документів, оскільки не підтверджують реальне вчинення господарських операцій.

Висновки про нереальне вчинення позивачем господарських операцій з БВП Строитель-Плюс податковий орган обґрунтовує такими обставинами: неможливістю проведення зустрічної звірки БВП Строитель-Плюс з питань правомірності господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин; встановленими в ході розслідування кримінальної справи висновками про те, що БВП Строитель-Плюс здійснював придбання товарів, робіт (послуг) у інших підприємств з метою формування податкового кредиту, формування податкової вигоди вигодонабувачу; складанням актів про неможливість проведення зустрічних звірок, в яких податковим органом викладено висновки про не підтвердження реального вчинення господарських операцій БВП Строитель-Плюс з контрагентами покупцями і постачальниками.

Висновки про нереальне вчинення позивачем господарських операцій з ПП Комманд податковий орган обґрунтовує такими обставинами: договір з ПП Комманд, що оформлений актом приймання виконаних робіт та податковою накладною, не відповідає низці вимог цивільного та господарського кодексів щодо письмової форми, викладення в договорі істотних умов господарського договору; факт передачі товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця не підтверджується документами про транспортування товарів: подорожніми листами вантажного автомобіля, товарно-транспортними накладними.

Вищий адміністративний суд направляючи заяву про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами до суду першої інстанції зазначив, що суд повинен був оцінити усі докази, зібрані у справі, в їх сукупності та в результаті такої оцінки зробити обґрунтовані висновки щодо операції позивача з БВП Строитель-Плюс, у звязку з чим суд розглядає справу за нововиявленими обставинами в розрізі правовідносин позивача повязаних з господарською діяльністю з контрагентом БВП Строитель-Плюс.

Як раніше судами було встановлено та зазначене вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Будівельно-виробничим підприємством Строитель-Плюс були укладені договори від 4 січня 2009 року № 2541, від 4 січня 2010 року № 318, від 4 січня 2011 року № 295, від 10 червня 2011 року № 714 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційних послуг. На виконання умов договорів позивачем отримані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом та виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційних послуг, у зв'язку із чим між сторонами договорів підписані акти приймання виконаних робіт, також позивачем за вищенаведеними договорами отримані податкові накладні від 31 липня 2009 року № 3240 на загальну суму 18 906,01 грн, в тому числі податок на додану вартість 3 151,00 грн., від 31 серпня 2009 року № 3690 на загальну суму 30731, 54 грн, в тому числі податок на додану вартість 5 121, 92 грн, від 30 вересня 2009 року № 4258 на загальну суму 25 399,15 грн, в тому числі 4 233, 19 грн, від 30 жовтня 2009 року № 4727 на загальну суму 30 839,12 грн, в тому числі податок на додану вартість 5 139, 85 грн, від 30 листопада 2009 року № 5357 на загальну суму 21 356, 41 грн, в тому числі податок на додану вартість 3 559, 40 грн, від 14 грудня 2009 року № 5673 на загальну суму 8 040,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 340,00 грн, від 31 грудня 2009 року № 6042 на загальну суму 30 673,62 грн, в тому числі податок на додану вартість 5 112,27 грн, від 29 січня 2010 року № 256 на загальну суму 26 671,86 грн, в тому числі податок на додану вартість 4 445,31 грн, від 26 лютого 2010 року № 618 на загальну суму 29 140,42 грн, в тому числі податок на додану вартість 4 856,74 грн, від 31 березня 2010 року № 1154 на загальну суму 39 352,15 грн, в тому числі податок на додану вартість 6 558,69 грн, від 19 квітня 2010 року № 1330 на загальну суму 11 385,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 1 897,50 грн, від 30 квітня 2010 року № 1632 на загальну суму 32 445,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 5 407,50 грн, від 31 травня 2010 року № 2046 на загальну суму 31 198, 57 грн, в тому числі податок на додану вартість 5 199,76 грн, від 30 червня 2010 року № 2633 на загальну суму 28 890,30 грн, в тому числі податок на додану вартість 4 815,05 грн, від 30 липня 2010 року № 3333 на загальну суму 35 594,56 грн, в тому числі податок на додану вартість 5 932,43 грн, від 31 серпня 2010 року № 4414 на загальну суму 47 729, 37 грн, в тому числі податок на додану вартість 7 954,90 грн, від 30 вересня 2010 року № 5287 на загальну суму 43 870,68 грн, в тому числі податок на додану вартість 7 311,78 грн, від 29 жовтня 2010 року № 6139 на загальну суму 47 676,94 грн, в тому числі податок на додану вартість 7 946,16 грн, від 30 листопада 2010 року № 6695 на загальну суму 43 327,79 грн, в тому числі податок на додану вартість 7 221,30 грн, від 30 грудня 2010 року № 8925 на загальну суму 33 818,94 грн, в тому числі податок на додану вартість 5 636,49 грн, від 31 січня 2011 року № 253 на загальну суму 30 856,74 грн, в тому числі податок на додану вартість 5 142,79 грн, від 28 лютого 2011 року № 835 на загальну суму 41 877,56 грн, в тому числі податок на додану вартість 6 979,59 грн, від 31 березня 2011 року № 406 на загальну суму 39 425,04 грн, в тому числі податок на додану вартість 6 570,84 грн, від 29 квітня 2011 року № 423 на загальну суму 39 096,92 грн, в тому числі податок на додану вартість 6 516,15 грн, від 31 травня 2011 року № 518 на загальну суму 38 975,85 грн, в тому числі податок на додану вартість 644 495, 98 грн, від 30 червня 2011 року № 458 на загальну суму 54 025,25 грн, в тому числі податок на додану вартість 9 004, 21 грн, від 29 липня 2011 року № 449 на загальну суму 56 573,76 грн, в тому числі податок на додану вартість 9 428,96 грн, від 31 серпня 2011 року № 495 на загальну суму 66 749,06 грн, в тому числі податок на додану вартість 11 124,84 грн, від 30 вересня 2011 року № 446 на загальну суму 56 555,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 9 425,85 грн, від 31 жовтня 2011 року № 389 на загальну суму 44 516,53 грн, в тому числі податок на додану вартість 7 419,42 грн, від 30 листопада 2011 року № 427 на загальну суму 49 722,11 грн, в тому числі податок на додану вартість 8 287,02 грн, від 30 грудня 2011 року № 540 на загальну суму 56 837,83 грн, в тому числі податок на додану вартість 9 472,97 грн, від 20 червня 2011 року № 223 на загальну суму 4 500,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 750,00 грн, від 21 червня 2011 року № 244 на загальну суму 4 500,00 грн, в тому числі податок на додану вартість 750,00 грн. Оплата за всіма договорами здійснена у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками, заборгованість відсутня.

Єдиною підставою для збільшення сум податкових зобовязань в даному випадку стало те, що всі угоди позивача з БВП Строитель-Плюс визнані відповідачем нікчемними, оскільки угоди були укладені з метою несплати підприємством існуючих податкових зобовязань з ПДВ та податку на прибуток, та операції в межах цих угод не відбувалися.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат за періоди, що передували ІІ кварталу 2011 року, підлягають застосовуванню положення ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а для надання правової оцінки формуванню платником витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, ст. 138 Податкового кодексу України. Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за періоди, що передували січню 2011 року, підлягає застосовувати положення п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а починаючи з січня 2011 року ст. 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Стан виконання податкових обовязків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його звязку з господарською діяльністю платника податків. Такий висновок випливає з того, що норми податкового законодавства повязують формування валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, та податкового кредиту з фактом придбання товарів/послуг з метою використання в господарській діяльності.

Таким чином, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування має значення не те, чи відповідає договір вимогам цивільного та господарського законодавства та як сторони обумовили договором зобовязання, а те, яку господарську операцію вчинив платник податку. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

До того ж відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За загальним правилом, визначеним в ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою недійсності такого правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тому, в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України, договір, який не містить певних визначених законом умов, а також який не визнавався судом недійсним, є правомірним.

З огляду на викладене, суперечність змісту правочину, укладеного між юридичними особами, цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, яка полягає в тому, що договір не містить передбачених законодавством певних умов, може бути підставою для визнання господарським судом такого правочину недійсним (у разі, коли одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність). Проте, не може бути самостійною підставою для висновку про вчинення сторонами правочину господарського зобовязання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, чи для висновку про нереальне вчинення господарських операцій.

Наявність чи відсутність певних обставин, зокрема щодо фактичного вчинення господарських операцій, встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 КАС України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності. Без виконання цих правил певні обставини не можуть вважатися встановленими.

При цьому відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України у справах про протиправність рішення субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас, якщо платник податків не згоден з доводами податкового органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення. Усі надані сторонами докази підлягають оцінці за правилами, встановленими у ст. 86 вказаного Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Під час розгляду справи також були досліджені акти про неможливість проведення зустрічних звірок, на які посилається відповідач в обґрунтування своєї позиції щодо нереальності вчинення господарських операцій, за якими позивачем сформовано оспорювані витрати та податковий кредит, однак викладені в цих актах висновки зроблені без дослідження первинних документів господарських операції між позивачем та постачальниками послуг, а висновок про нікчемність правочинів зроблений як наслідок встановлення факту відсутності постачальників послуг за місцезнаходженням.

Матеріалами справи підтверджено той факт, що на момент здійснення господарських операцій з липня 2009 року по лютий 2012 року контрагент позивача БВП Строитель-Плюс, був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість та був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно пояснень представників відповідача у попередніх судових засіданнях та акту перевірки вбачається, що відповідач не заперечував проти обставин реальності отримання товару контрагентом позивача, який перевозився БВП Строитель-Плюс, однак відповідач наполягав на тому, що автопослуги саме цим підприємством позивачу не надавалися.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV. (далі - Закон № 996-XIV)

Відповідно до ч.1 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства.

Згідно ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачем для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст.11 Закону № 996-ХІV, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що витрати позивача за господарськими операціями з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, навантаження та розвантаження, транспортно-експедиційних послуг підтверджені первинними документами. З матеріалів справи вбачається, що у позивача в наявності всі первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку які посвідчують право підприємства на формування як валових витрат, так і податкового кредиту, крім того підтверджено існування державної реєстрації БВП Строитель-Плюс в єдиному державному реєстрі та перебування на податковому обліку як платника податку на додану вартість, зазначений факт також був встановлений судами.

Судами першої, апеляційної та касаційної інстанції вході судового розгляду були встановлені обставини на підставі досліджених наявних доказів у справі із застосуванням норм права, що регулюють порядок формування валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, та податкового кредиту, до встановлених обставин, за наслідком розгляду справи є рішення суду які набули законної сили, зазначені обставини також встановлені судом при розгляді заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Підставою для скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2013 року відповідач вважає вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 р. по справі № 123/3318/13-к за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

З матеріалів справи вбачається, що вироком затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.03.2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 та підозрюваною ОСОБА_1

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, та призначено їй узгоджене покарання за вказаною статтею у вигляді штрафу у розмірі 68 000,00 грн.

Вищезазначеним вироком встановлено, що в продовж 2009 2010 року, ОСОБА_1, за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами, діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання субєктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб. З цією метою, ОСОБА_1 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб), засновником яких вона була особисто, а саме БВП Строитель- Плюс (31263808), КП Альянс (32468182), ПП Севелітстрой (35096833), ПП Кримторг (32271261) та ПП Кримспецтехнолоджи (36693441).

Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_1 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного групування вчинено пособництво службовими особами наступних субєктів господарювання, а саме: ТОВ Союз КСД, ПАТ Крименерго, ТОВ Південна будівельна компанія, ТОВ Кримкоплекс, ТОВ Будком в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету не надійшло податків на загальну суму 6 195 804,38 грн.

Відповідач посилається на те, що ОСОБА_1, яка була директором БВП Строитель -Плюс та підписувала від свого імені первинні документи визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Суд, вирішуючи питання про належність до нововиявлених обставин існування вироку суду про притягнення до кримінальної відповідальності засновника БВП Строитель-Плюс( контрагента позивача), приходить до наступного.

Для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами важливим є наявність у іншому судовому рішенні доведених істотних обставин, що існували на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи судом, але не могли бути відомі ні особі, яка заявила про це, ні суду, в провадженні якого перебувала справа.

Суд зазначає, що встановлені у вироку обставини щодо вчинення ОСОБА_1 злочину фактично існували на час вирішення справи адміністративним судом першої, апеляційної та касаційної інстанції, але не були і не могли бути відомі суду та відповідачу, на час розгляду справи, оскільки не було вироку суду, що набрав законної сили, яким би встановлювалась вина цієї особи у вчиненні злочину.

Така обставина, як притягнення до кримінальної відповідальності особи, не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки норма частини 4 ст. 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову, тому обовязковими обставинами є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого(виправданого) або притягнутого(не притягнутого) до відповідальності, а не щодо інших осіб.

Відповідне судове рішення у кримінальному провадженні саме по собі не є доказом вчинення злочину фізичною особою, як особою яка здійснювала господарські операції з метою, а також, допущення субєктом господарювання (позивачем) чи відсутності з боку останнього, певного порушення вимог податкового законодавства.

Суд зазначає, що встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, досудового розслідування та судового слідства у кримінальному провадженні, що стосується осіб, причетних до ведення підприємством-контрагентом господарської діяльності, не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі, що випливає з положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно вироку суду ОСОБА_1 здійснила реєстрацію (придбання) юридичної особи БВП Строитель плюс (31263808), засновником якої вона була особисто, а не була директором цього підприємства. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про юридичних осіб, державна реєстрація БВП Строитель - Плюс (31263808) відбулася 14.12.2000 року та керівником зазначено ОСОБА_4. Крім того, згідно даних ЄДРПОУ ОСОБА_1 у період укладання спірних угод не була засновником БВП Строитель- Плюс, зазначений факт підтверджується матеріалами справи, а первинні документи, також податкові накладні, можуть бути підписані не тільки керівниками підприємств, а і іншими уповноваженими особами.

Посилання відповідача на фіктивність реєстрації контрагента є безпідставними, адже такий факт сам по собі не може слугувати об'єктивною ознакою недобросовісності платника та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди. Зазначені обставини є свідченням порушень, допущених постачальниками платника як третіх осіб. Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету, з дотриманням ним законодавчо встановлених умов провадження господарської діяльності. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії, Булвес АД проти Болгарії, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у звязку із порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Також звертає увагу, що предметом розгляду адміністративних справ вже були взаємовідносини підприємств України з БВП Строитель-плюс та цим взаємовідносинам судом вже була дана належна правова кваліфікація, по всім зазначеним адміністративним справам суди визнали протиправність дій та рішень податкових органів щодо визнання угод з БВП Строитель-плюс нікчемними.

Обставини можуть бути нововиявленими обставинами лише у разі якщо впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Разом із тим здійснення фіктивного підприємництва особою-контрагентом платника податків (стаття 205 Кримінального кодексу України) або встановлення факту ухилення нею від сплати податків (статті 212 Кримінального кодексу України) не може бути безумовним підтвердженням нереальності господарських операцій, відображених у податковому обліку добросовісним платником податків.

Суд оцінює надані докази та заяву про розгляд справи за нововиявленими обставинами з урахуванням Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у звязку з нововиявленими обставинами» від 22.05.2015 №7, у відповідно до якої, необхідно мати на увазі, що будь-яка неправомірна діяльність контрагента (в тому числі фіктивне підприємництво) не може бути визнана беззаперечною підставою для притягнення до відповідальності платника податку. Тобто оскільки згідно зі статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Таким чином, вплив обставин, встановлених в інших судових рішеннях (у тому числі в кримінальних вироках), і кваліфікація цих обставин як нововиявлених повинні оцінюватися з точки зору наявності в них юридичних фактів: якими б спростовувались факти, покладені в основу судового рішення, що переглядається; які існували на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи судом; які не могли бути відомі ні особі, яка заявила про це, ні суду, в провадженні якого перебувала справа; які входили до кола обставин, які підлягають встановленню, виходячи з підстав та предмету позову.

Задовольняючи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд у своєму рішенні обовязково повинен зазначити, які саме докази, що покладені в основу судового рішення, визнані іншим судовим рішенням неправдивими або нікчемними, а також які саме встановлені судами в інших справах обставини впливають на законність та обґрунтованість рішення адміністративного суду.

В звязку з вищевикладеним суд не приймає вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 р. по справі № 123/3318/13-к про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, як істотну обставину, яка спростовує факти, які було покладено в основу судового рішення по справі та залишає заяву Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління ДФС Донецької області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Керуючись ст. 245, 252, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заву Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька Головного управління ДФС Донецької області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі №805/1530/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮЗАВ м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів Донецької області про визнання протиправними дій та податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошено у судовому засідання 25.04.2016 року.

Повний текст ухвали буде виготовлено 28.04.2016 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5 денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Христофоров А.Б.