Рішення № 57448327, 15.04.2016, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2201/15-ц

Провадження № 2/307/70/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2016 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Мельник В.І при секретарях Комяті Н.А ОСОБА_1І з участю адвоката ОСОБА_2М позивача по первісному позову та відповідача по зустрічному позову ОСОБА_3В . відповідачки по первісному позову та позивачки по зустрічному позову ОСОБА_4В , представника Нересницької сільської ради ОСОБА_5І розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою :

ОСОБА_3 до Демида ОСОБА_4 ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди та зустрічним позовом Демида ОСОБА_4 ОСОБА_6 до ОСОБА_3 де треті особи Тячівська районна державна адміністрація Реєстраційна служба Тячівського районного управління юстиції Нересницька сільська рада про скасування розпорядження голови Тячівської держаної адміністрації, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку , та зняття земельної ділянки з держаного реєстру прав на нерухоме майно .

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_3В предявив позов в суд до ОСОБА_4В ОСОБА_7М про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. ОСОБА_4В ОСОБА_7М в свою чергу предявили зустрічний позов до ОСОБА_3В де треті особи Тячівська районна державна адміністрація, Реєстраційна служба Тячівського районного управління юстиції Нересницька сільська рада про скасування розпорядження голови Тячівської держаної адміністрації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та зняття з держаного реєстру прав на нерухоме майно земельної ділянки площею о,12 га в урочищі Під лисина в с. Нересниця.

ОСОБА_3В позовні вимоги мотивує тим що відповідачі у червні 2015 року скосили сіно на його земельній ділянці та забрали собі і це продовжується не вперше. Минулого року відповідачі також скосили сіно на його земельній ділянці і забрали собі. Він звертався з позовом в суд, але йому в позові відмовили. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області скасовано рішення Тячівського районного суду та зобовязано відповідачів відшкодувати спричинену йому шкоду. Просить суд стягнути з відповідачів 1332 гривні спричиненої шкоди 5000 гривень моральної шкоди та судові витрати.

Що стосується зустрічного позову то просить суд відмовити у зустрічному позові. На підставі свідоцтва по право власності на нерухоме майно йому належить земельна ділянка площею 0,12 га в урочищі Під лисина в с. Нересниця яку постійно використовують відповідачі не маючи жодних на те підстав. Перед тим як оформити право власності на земельну ділянку він пропонував ОСОБА_4В оформити право власності на земельну ділянку, але ОСОБА_4В відмовилась мотивуючи тим що вона використовувала земельну ділянку використовує і буде користуватись нею без жодних документів . Тоді він звернувся у Тячівську районну державну адміністрацію, було прийнято розпорядження про виділення йому земельної ділянки. На підставі розпорядження він виготовив свідоцтво про право власності на земельну ділянку. Відповідачі по справі не мають жодних правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Тому просить суд його позовні вимоги задовольнити в зустрічному позові відмовити.

ОСОБА_4В проти позову ОСОБА_3В заперечує просить суд відмовити в позові, а зустрічний позов задовольнити та пояснила в суді. ОСОБА_3В більше чотирьох років як знущається з її сімї. З 1971 року вона працювала вчителем в школі. У 1980 році рішенням зборів колгоспу їй виділили земельну ділянку яку вона використовує. Кожна людина має право на присадибну ділянку. Їй не відомо де знаходиться земельна ділянка ОСОБА_3 На даний час вона використовує земельну ділянку площею 0,52 га. Земельну ділянку вона придбала у ОСОБА_8 На земельній ділянці вона побудувала сарай де тримає поросят. Крім архівного рішення про виділення їй земельної ділянки зборами колгоспників, вона жодних правовстановлюючих документів не має. Враховуючи те що з 1980 року вона використовує земельну ділянку просить суд в позові ОСОБА_3В відмовити а задовольнити зустрічні позовні вимоги.

ОСОБА_2М який представляє інтереси ОСОБА_7М позовні вимоги ОСОБА_3В не визнає просить суд в позові ОСОБА_3В відмовити, зустрічний позов задовольнити в повному обсязі. ОСОБА_4В рішенням зборів колгоспників у 1980 році була виділена земельна ділянка, з 1980 року вона і використовує земельну ділянку. На вказаній земельній ділянці вона побудувала сарай де вирощує поросят, обробляє земельну ділянку. ОСОБА_3В підробив акт погодження меж земельної ділянки підписавши акт погодження меж замість суміжного землекористувача ОСОБА_9В , а ОСОБА_4В взагалі не зазначив суміжним землекористувачем. Зазначивши земельну ділянку ОСОБА_4М як землі запасу Нересницької сільської ради. Державна адміністрація виділила земельну ділянку ОСОБА_3В не вилучивши земельну ділянку від землекористувача ОСОБА_4 На даний час вони звернулись з письмовою заявою у Тячівську місцеву прокуратуру з вимогою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3М Тому просить суд в позові ОСОБА_3В відмовити а зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Представник Нересницької сільської ради ОСОБА_5В проти позову ОСОБА_3В заперечив просить суд в позові відмовити , а зустрічні позовні вимоги задовольнити та пояснив в судовому засіданні Він працював у колгоспі в с. Нересниця. Після того як колгосп ліквідували всі мешканці с. Нересниця почали забирати у своє користування земельні ділянки які колись належали їх батькам. Земельна ділянка яку використовувала ОСОБА_4М колись належала ОСОБА_10М за якими домовленостями йому не відомо, але ОСОБА_10М дозволив користуватись земельною ділянкою ОСОБА_4 яка з 1980 року і використовує цю земельну ділянку. ОСОБА_3В незаконно заволодів частиною земельною ділянки яка належала ОСОБА_4В .

Представник Тячівської районної держаної адміністрації ОСОБА_11М пояснила в судовому засіданні ОСОБА_3В звертався в районну державну адміністрацію з заявою про виділення йому земельної ділянки в урочищі Під лисина за межами населеного пункту. Всі матеріали були подані у відділ Держземкадастру для вивчення, булу погоджено всі документи з Нересницькою сільською радою тому і було прийнято рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_12В пояснила в суді їй відомо що ОСОБА_4В виділено земельну ділянку в кінці с. Нересниця ще в 1980 році . ОСОБА_4В працювала вчителем у школі. З 1980 року ОСОБА_4В використовує земельну ділянку.

Свідок ОСОБА_9В пояснив в судовому засіданні ОСОБА_4В використовує земельну ділянку ще з 1980 року та використовує вказану земельну ділянку як сінокос. Йому стало відомо що ОСОБА_3В приватизував земельну ділянку але акт погодження меж він не погоджував. На свою земельну ділянку він виготовив держаний акт в 2010 року . Під час виготовлення державного акту суміжним землекористувачем була ОСОБА_4В вона підписувала акт погодження меж. ОСОБА_3В приватизував земельну ділянку шириною 10 метрів. На спірній земельній ділянці жодних споруд не має. Сарай розташований на загальній земельній ділянці яку використовує ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_4М пояснив в суді земельною ділянкою користувалась їх сімя ще з колгоспу. Після того як колгоспи розпались люди почали розбирати свої земельні ділянки. Спірною земельною ділянкою користувався інший чоловік який дозволив їм користуватись. Розмір земельної ділянки приблизно 0,40 га. Суміжним землекористувачем також є його баба ОСОБА_13. У 2015 році брат скосив сіно на земельній ділянці, але ОСОБА_3В претендує на земельну ділянку яку вони використовують з 1980 року , але там не має жодних споруд.

Представник Держгеокадастру у Тячівському районі ОСОБА_14В пояснив в суді ОСОБА_3В звернувся у відділ земельних ресурсів для погодження меж земельної ділянки яка знаходилась за межами населеного пункту с. Нересниця. За наявністю правовстановлюючих документів вказана земельна ділянка була вільною в управлінні не було відомостей що хтось використовує земельну ділянку.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Висновком по розгляду письмової заяви ОСОБА_3В від 20 червня 2015 року стверджується що до Тячівського РВ УМВС України звернувся з заявою ОСОБА_3В про те що 8 червня 2015 року ОСОБА_7М скосив траву на його земельній ділянці. Враховуючи те що в діях ОСОБА_7М не встановлено ознак кримінально-карного діяння, між сторонами існують цивільно-правові відносини розгляд заяви припинено.

Розпорядженням голови Тячівської РДА від 01 березня 2012 року № 111 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка знаходиться за межами населеного пункту Нересниця, в урочищі Під Лисина, площею 0,12 га для ведення садівництва.

Розпорядженням голови Тячівської РДА № 589 від 24 вересня 2012 року ОСОБА_3В затверджено проект із землеустрою та передано у власність земельну ділянку яка розташована за межами населеного пункту с. Нересниця в урочищі Під лисина площею 0,1200 га для ведення садівництва.

11 грудня 2013 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності серії САК № 47428 на земельну ділянку площею 0,12 га, розташовану на території Нересницької сільської ради, кадастровий номер 2124484800:03:001:0177, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва

Частинами першою та другоюстатті 116 ЗК Українивизначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку, відповідно дост. 125 ЗК України, виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зіст. 126 ЗК Україниправо власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 7 грудня 1976 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 січня 1986 року).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обовязок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Відповідно до п . 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 22 червня 2011 року № 703 (втратив чинність 12 лютого 2014 року) речові права та їх обтяження на земельні ділянки реєструються у державному реєстрі прав.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з ч.1 ст. 15 Закону України Про Державний земельний кадастр до ДЗК включаються, зокрема, такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі тощо.

Відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні (ч.1 ст. 21 Закону України Про Державний земельний кадастр).

Враховуючи наведене, а також наявність у позивача свідоцтва про право власності на земельну ділянку, вбачається, що земельна ділянка є сформованою у встановленому законодавством порядку, в тому числі із встановленням її меж.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ при самовільному сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаного сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, повязаних із збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.

З урахуванням довідки фермерського господарства ім. Лавришин урожайність сіна з гектара 2015 року становить 6 тон вартість однієї тони становить 1850 гривень, вартість неодержаного позивачем сіна з належної йому на праві власності земельної ділянки площею 0,12 га становить 1332 гривні. Відповідачами під час розгляду справи зазначена вартість не оспорювалася, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна, завданої внаслідок порушення її прав.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються обставини, які мають істотне значення (характер правопорушення, глибина фізичних і душевних страждань та ін.), а також вимоги розумності та справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Враховуючи те, що позивач зазнав матеріальних втрат, внаслідок дій відповідачів, що спричинили душевні страждання, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000 гривень.

Рішенням Тячівського районного суду від 19 лютого 2015 року за позовом ОСОБА_3В до ОСОБА_4М про відшкодування шкоди в задоволенні позову відмовлено. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 3 червня 2015 року Рішення Тячівського районного суду від 19 лютого 2015 року скасовано Позов ОСОБА_3В задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4М на користь ОСОБА_3В 1102 гривні матеріальної шкоди та 500 гривень моральної шкоди.

8 червня 2015 року ОСОБА_4В та ОСОБА_7М повторно скосили сіно на земельній ділянці ОСОБА_3

Відповідно до архівного витягу № 07-04 від 8 червня 2015 року Протоколу № 2 загальних зборів уповноважених колгоспу Радянська Верховина від 16 квітня 1980 року ОСОБА_4 виділено земельну ділянку для користування за рахунок захвату. У вказаному рішенні не зазначено де саме виділено земельну ділянку та розмір земельної ділянки. Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу Української РСР від 8 липня 1970 року який діяв на час виділення земельної ділянки ОСОБА_4В Робітникам , службовцям і іншим громадянам, які проживають у сільській місцевості, користуються присадибними земельними

ділянками, включаючи площу, зайняту будівлями, виділялись земельні ділянки у таких розмірах спеціалістам сільського і водного господарства, які працюють в сільськогосподарських і водогосподарських підприємствах, організаціях, установах і проживають у сільській місцевості, робітникам і службовцям учбових, дослідних, підсобних, відгодівельних та інших сільськогосподарських підприємств і організацій, сільським вчителям, медичним та фармацевтичним працівникам з спеціальною освітою, які проживають і працюють у сільській

місцевості, а також робітникам і службовцям підприємств зв'язку,

розташованих в сільській місцевості, - не більше 0,25 гектара, а

на поливних землях - не більше 0,13 гектара на сім'ю;

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу Української РСР станом на 1980 рік коли приймалось рішення про виділення земельної ділянки Приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Як вбачається з довідки виданої Нересницькою сільською радою № 731 від 13 березня 2015 року за ОСОБА_4В рахується земельна ділянка розміром 0, 52 га з яких 0,1630 біля будинку та 0, 3579 в урочищі Під лисина

В судовому засіданні представник відповідача по первісному позову ОСОБА_2М ствердив що ОСОБА_3В підробив акт погодженням меж земельної ділянки від 2 квітня 2012 року оскільки ОСОБА_9В вказаний акт не підписував. Крім того суміжним землекористувачем є ОСОБА_7М , але акт погодження меж підписав землевпорядник Нересницької сільської ради де зазначено що землі від В до Б землі запасу хоча з 1980 року земельною ділянкою користується ОСОБА_4

Як вбачається з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 Акт погодження меж підписав землевпорядник Нересницької сільської ради та затверджений Нересницькою сільською радою.

Що стосується твердження представника відповідача по первісному позову що на спірній земельній ділянці побудований сарай який використовують позивачі по зустрічному позову. Суд не приймає його уваги так-як свідок ОСОБА_9В ствердив що на спірній земельній ділянці немає жодних споруд. Свідок ОСОБА_4М ствердив в судовому засіданні що на земельній ділянці на яку претендує ОСОБА_3В не має жодних споруд.

Що стосується абрис-схеми земельної ділянки для ведення ОСГ ОСОБА_4В в урочищі Під лисина с Нересниця складеної земельною комісією Нересницької сільської ради 12 березня 2015 року та затвердженої спеціалістом-землевпорядником Нересницької сільської ради . Суд також не приймає її до уваги так як на абрис схемі від Б до В суміжним землекористувачем зазначений ОСОБА_9

Хоча 12 квітня 2012 року спеціаліст землевпорядник Нересницької сільської ради складав акт погодження меж земельної ділянки ОСОБА_3В де суміжним землекористувачем був ОСОБА_3 Тобто складаючи та погоджуючи абрис схему земельної ділянки ОСОБА_4В спеціалісту землевпоряднику було відомо що суміжним землекористувачем з ОСОБА_4В є ОСОБА_3В позивач по первісному позову.

За таких обставин суд вважає що позов ОСОБА_3В є доведеним і його слід задовольнити .В зустрічному позові слід відмовити.

В силу ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідачів по первісному позову слід стягнути судовий збір в дохід позивача

Керуючись ст. ст. 3,10, 11, 60, 118-120, 169, 209, 212-215, ЦПК України, , ст. 116, 125, 126, 152, 155 ЗК України , ст. ст.15, 21 Закону України , про Держаний земельний кадастр

РІШИВ

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з солідарно з Демида ОСОБА_4 ОСОБА_6 1332 гривні матеріальної шкоди 5000 моральної шкоди та 243 гривні 60 копійок судового збору на користь ОСОБА_3.

В зустрічному позові Демида ОСОБА_4 ОСОБА_6 до ОСОБА_3 де треті особи Тячівська районна державна адміністрація Реєстраційна служба Тячівського районного управління юстиції Нересницька сільська рада про скасування розпорядження голови Тячівської держаної адміністрації, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку , та зняття земельної ділянки з держаного реєстру прав на нерухоме майно . відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а сторонам які брали участь в розгляді справи але не були присутні під час проголошення рішення у той самий строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Тячівського районного суду В.І.Мельник