Ухвала суду № 57447795, 28.04.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/4470/15-ц Номер провадження 22-ц/775/825/2016

Головуючий у 1 інстанції: Панова Т.Л. Єдиний унікальний номер 229/4470/15-ц

Доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/825/2016

Категорія: 50

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.

суддів: Гапонова А.В., Агєєва О.В.

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 9 березня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 9 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за період з 06 травня 2014р. по грудень 2014р., з 01 червня 2015р. по 31 жовтня 2015р. в загальній сумі 1 459 грн. 89 коп., судові витрати в сумі 487, 20 грн.. В решті позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом необґрунтовано не був врахований для обчислення неустойки період з лютого по травень 2015р. з підстав того, що відповідач не був проінформований працівниками ВДВС про зміну розміру аліментів та про наявність заборгованості. При цьому судом не враховано листи відділу ДВС від 16.11.2015р., у якому зазначено, що боржник ОСОБА_2 зявляється на виклики державного виконавця та від 08.02.2016р., у якому зазначено, що боржник ОСОБА_2 перебував за межами України і документи про сплату аліментів надавались його представнику ОСОБА_3 та в усній формі повідомлялось про розмір аліментів, належних до стягнення з боржника. Таким чином, заборгованість виникла не через дії державного виконавця, а через недбалість самого боржника та його дружини. Тому за період з лютого по травень 2015р. також має бути нарахована неустойка. Судом невірно обчислено розмір пені, а саме, суд неправильно врахував терміни прострочення сплати аліментів по одному місяцю за кожен прострочений платіж, у той час, як платежі по аліментах були прострочені за період від 18 місяців до 1 місяця. За змістом ст. 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів, таких місяців було 18. Оскільки зобовязання зі сплати пені носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен зясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів ( по даній справі 19 платежів), встановити строк, до якого кожне із цих зобовязань мало бути виконане, та, з урахуванням встановленого, обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обовязку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. За її розрахунками сума неустойки складає 19 829, 49 грн.. Внаслідок розрахунку, проведеного судом, настає порушення вимог ст. 196 СК України, одержувач аліментів втрачає своє право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Крім того, у тексті рішення при приведенні пояснень сторін суд сплутав найменування сторін у цій справі. Вказане свідчить про те, що суд не у повному обсязі розібрався з її вимогами та предметом і підставою спору.

В засіданні апеляційного суду заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 підтримувала апеляційну скаргу та наполягала на її задоволенні, представник відповідача ОСОБА_4 проти скарги заперечувала та просила рішення залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог діючого законодавства.

Згідно ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Дружківського міського суду від 17.03.2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини його доходу.

Рішенням Дружківського суду у справі від 16 травня 2014 року розмір раніше стягнутих з ОСОБА_2 аліментів зменшений. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частини його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Раніше виданий виконавчий лист № 2/257/2011 року від 17 березня 2011 року повернуто до суду.

Згідно з розрахунками від 16.11.2015р., від 30.12.2015р. та від 18.01.2016р., складеними заступником начальника ВДВС та затвердженими начальником відділу ДВС Дружківського міського управління юстиції, заборгованість по аліментам за виконавчим листом №2/229/3614 від 16.05.2014р. лічиться з 26.05.2014р., згідно довідки з Дружківського міського центру зайнятості заборгованість станом на 06.05.2014р. складає 166,48 грн.. З 06.05.2014р. по 25.04.2014р. борг по аліментам нараховується по середньоміській заробітній платі м. Дружківка у розмірі 1/4 частини доходу згідно раніше виданого виконавчого листа № 2-257/2011 від 17.03.2011р.. З 26.05.2014р. борг по аліментам нараховується по середньоміській заробітній платі по м. Дружківка у розмірі 1/6 частини доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Із вказаних розрахунків вбачається, що в період з 06 травня по 31 грудня 2014 року відповідач сплатив аліменти позивачу на виконання вищезазначеного рішення суду лише в жовтні 2014 року в сумі 400 грн.. Заборгованість за вказаний період становить з 06 по 25 травня 2014р. - 461,94 грн.; з 26 по 31 травня 2014р. 87,74 грн.; за червень 2014р. 477, 33 грн.; за липень 2014р. 497,17 грн.; за серпень 2014р. - 497,17 грн.; за вересень 2014р. 497,17 грн.; за жовтень 2014р. 112,17 грн. (нараховано 512,17 грн. сплачено 400 грн.); за листопад 2014р. 512,17 грн.; за грудень 2014р. -512,17 грн..

На заборгованість з аліментів за вказаний період суд обґрунтовано нарахував пеню.

У січні 2015р. нараховано аліментів 608, 17 грн., сплачено відповідачем 1000 грн., пеня судом не нарахована.

В період з лютого 2015 року по травень 2015 року включно відповідач сплачував аліменти у розмірі 500 грн. щомісячно у звязку з тим, що державним виконавцем було нараховано розмір аліментів по 481,66 грн. щомісячно., що підтверджено розрахунком від 29.05.2015р. (а.с.51).

Однак, як встановлено з листа начальника відділу ДВС Дружківського міського управління юстиції у Донецькій області від 22.02.2016 року, розрахунок від 29.05.2015 року державним виконавцем Нарожним Д.А. був складений помилково, виходячи із середньомісячної заробітної плати за 2014 рік (а.с.75). В подальшому було проведено перерахунок та фактичний розмір нарахованих аліментів склав в лютому - березні 2015 року по 608,17 грн., у квітні - травні 2015 року по 885,17 грн.. Відповідно, відповідач не доплатив у цей період аліменти, тому виникла заборгованість в сумі 986,68 грн. з розрахунку (608,17грн.+608,17грн.+885,17грн.+885,17грн.) - (500грн.+500грн.+500грн.+500грн.).

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про те, що заборгованість по аліментам за період з лютого по травень 2015 року включно в сумі 986,68 грн. виникла не з вини відповідача, а через недбалі дії державного виконавця, який вчинив неправильний розрахунок щомісячних аліментів і повідомив про їх розмір відповідача. Тому підстави для нарахування пені в цей період відсутні, всупереч доводам апеляційної скарги.

В період з червня 2015р. по жовтень 2015 року відповідач не в повному обсязі сплачував аліменти, в серпні 2015 року взагалі не сплатив їх. Так, у червні 2015р. слід було сплатити 885,17 грн., сплачено 500 грн.; у липні 2015р. слід було сплатити 629 грн., сплачено 500 грн.; у серпні 2015р. слід було сплатити 629 грн., аліменти не сплачені; у вересні 2015р. слід було сплатити 629 грн., сплачено 500 грн.; у жовтні 2015р. слід було сплатити 629 грн., сплачено 500 грн..

Встановивши, що відповідачем не у повному обсязі виплачувались аліменти на утримання дитини суд обґрунтовано стягнув з нього на користь позивачки пеню у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період з 06 травня 2014р. по жовтень 2015р. включно, за виключенням періоду з лютого по травень 2015р., у який заборгованість виникла не з вини відповідача, а через невірний розрахунок державного виконавця.

Розрахунок пені проведений судом вірно у відповідності до вимог ст. 196 СК України та правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 1 липня 2015р. у справі № 6-94 цс 15, відповідно до якої з урахуванням правої природи пені, як дієвого стимулу належного виконання обовязку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Як вбачається із оскаржуваного судового рішення заборгованість за аліментами за місяць суд помножив на 1% пені і помножив на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість та визначив загальну суму неустойки шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів ( за кожен місяць), при цьому, привівши у рішенні належний розрахунок, правильно визначив до стягнення пеню в розмірі 1 459, 98 грн..

Аналогічного змісту правові висновки висловлені Верховним Судом України 16 березня 2016р. у справах за № 6-2589цс15 та за № 6-300цс16, 3 лютого 2016р. у справі №6-1477цс15.

Згідно із ч.1 ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За вказаних обставин суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, а доводи апеляційної скарги щодо неправильного способу розрахунку пені безпідставні.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не прийняв до уваги листи відділу ДВС від 16.11.2015р. у якому зазначено, що боржник ОСОБА_2 зявляється на виклики державного виконавця та від 22.02.2016р., у якому зазначено, що боржник ОСОБА_2 перебував за межами України і документи про сплату аліментів надавались його представнику ОСОБА_3 та в усній формі повідомлялось про розмір аліментів, належних до стягнення не спростовують висновків суду про те, що заборгованість по аліментам за період з лютого по травень 2015 року включно в сумі 986,68 грн. виникла не з вини відповідача, оскільки за цей період аліменти сплачені в сумі по 500 грн. щомісячно при тому, що нараховані були державним виконавцем в сумі 481,66 грн., що підтверджено розрахунком від 29.05.2015р. та листом начальника відділу ДВС Дружківського міського управління юстиції у Донецькій області від 22.02.2016 року.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд у рішенні сплутав найменування сторін у справі є вірним, дійсно, у мотивувальній частині рішення міститься абзац, у якому суд допустив описку та назвав відповідача позивачем, однак, ця описка не впливає на суть рішення та може бути виправлена у встановленому процесуальним законом порядку.

Відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що судом при розгляді справи таких порушень припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 9 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: