Ухвала суду № 57446320, 27.04.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/13272/15-ц Провадження № 22-ц/772/1291/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Рибчинський В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Вінницької області в складі:

головуючого: Рибчинського В.П.,

суддів: Берегового О.Ю., Панасюка О.С.,

при секретарі: Топольській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_2, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - служби у справах дітей Вінницької міської ради, про звернення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

В червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність іпотекодержателю предмета іпотеки, а саме житлового будинку з господарськими будівлями №6 по вул. Блока в м. Вінниці, загальною площею 424,80 кв.м.; земельних ділянок, площею 0,0168 га, кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:02:051:0052, та площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:02:051:0062, та визнання на них права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельтабанк».

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 08.09.2006 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №31/219/06-N, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 850 000,00 дол. США з розрахунку 12,5% річних на строк з 08.09.2006 року по 07.09.2013 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за вказаним кредитним договором відповідач передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями №6 по вул. Блока в м. Вінниці, загальною площею 424,80 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу будинку, укладеного 08.09.2006 року та посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 08.09.2006 року за реєстровим номер 1959, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 08.09.2006 року за №1555396; земельні ділянки, площею 0,0168 га, кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:02:051:0052, та площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:02:051:0062, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельних ділянок, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 08.09.2006 року за реєстровим №1967.

27.09.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, на підставі даного договору до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки, укладених між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2, у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Через неналежне виконання умов кредитного договору у позичальника утворилась заборгованість станом на 03.04.2015 року у розмірі 28 075 347,58 грн., яка складається з 16186285,24 грн. заборгованість за кредитом, 10023365,95 грн. заборгованість за відсотками, 1865696,39 грн. заборгованість за пенею.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволені в повному обсязі.

Не погодившись з таким заочним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив зазначене рішення скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.12.2015 року відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.09.2006 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №31/219/06-N, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 850 000,00 дол. США з розрахунку 12,5% річних на строк з 08.09.2006 року по 07.09.2013 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за вказаним кредитним договором відповідач передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями №6 по вул. Блока в м. Вінниці, загальною площею 424,80 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу будинку, укладеного 08.09.2006 року та посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 08.09.2006 року за реєстровим номером 1959, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 08.09.2006 року за №1555396; земельні ділянки, площею 0,0168 га, кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:02:051:0052, та площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:02:051:0062, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу земельних ділянок, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 08.09.2006 року за реєстровим №1967.

27.09.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Оскільки ОСОБА_2 належним чином умов кредитного договору не виконував, про що неодноразово повідомлявся Банком, у нього утворилася заборгованість станом на 03.04.2015 року у розмірі 28 075 347,58 грн. та яка складається з 16186285,24 грн. заборгованість за кредитом, 10023365,95 грн. заборгованість за відсотками, 1865696,39 грн. заборгованість за пенею, у звязку з чим Банком було обрано такий спосіб захисту свого права щодо погашення заборгованості за кредитним договором, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність іпотекодержателю.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Статтею 36 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремимдоговором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 37 Закону іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки субєктом оціночної діяльності.

Пунктом 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотеки іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Відповідно до правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року, виходячи з положень ч.2 ст.16 ЦК України, статей 33, 36, ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Пунктом 4.3 іпотечного договору № 31/224-І224/06-N від 08.09.2006 року передбачено, що звернення стягнення на майно здійснюється іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання згідно з яким іпотекодержатель набуває право від свого імені продати майно, або прийняти його у власність в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку». Положення цього пункту є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя і мають силу договору про задоволення вимог (а.с. 24).

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що позивач мав право на звернення стягнення на майно шляхом визнання за ним права власності за рахунок погашення боргу, а тому доводи ОСОБА_2 в цій частині задоволенню не підлягають.

Також безпідставними є твердження ОСОБА_2 щодо подвійного стягнення заборгованості на користь кредитора за одне і те ж грошове зобовязання, оскільки забезпечувальне зобовязання має похідний характер, а не альтернативний основному, тому задоволення вимог за дійсним основним зобовязанням одночасно чи наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не має наслідком подвійне стягнення за основним зобовязанням, так як домовленість сторін про його зміну забезпечувальним зобовязанням відсутня.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що суд першої інстанції при вирішенні спору задовільнив вимоги ПАТ «Дельта Банк» на підставі довідки від 03.04.2015 року, яка не є первинним бухгалтерським документом, оскільки в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості станом на 04.04.2015 року, який дає змогу встановити обсяг заборгованості (а.с. 149-150).

Разом з тим, обґрунтованими є доводи ОСОБА_2 щодо втрати чинності експертних висновків про визначення вартості майна, оскільки зазначені висновки були виготовлені 03 листопада 2014 року, тобто ще задовго до предявлення позову до суду, що не дає можливості визначити реальну ринкову вартість майна.

Однак, в матеріалах справи міститься звіт про оцінку майна, зокрема житлового будинку з надвірними будівлями площею 424,8 кв.м. та земельні ділянки у кількості 2 одиниці загальною площею 0,1168 га. Відповідно до висновку експерта, станом на 30.10.2015 року вартість зазначеного майна складає 4012903, 00 грн. (а.с.92-119).

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК Україниапеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_2, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - служби у справах дітей Вінницької міської ради, про звернення на предмет іпотеки - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.П. Рибчинський

Судді: О.Ю. Береговий

ОСОБА_4