Рішення № 57445346, 27.04.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л. М.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретар Чубрей І.І.

з участю :представника ОСОБА_1- ОСОБА_2, представника ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про припинення зобов'язань за договором поруки, -

встановила:

Позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, третьої особи - ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Зазначав, що відповідно до укладеного кредитного договору № CVХ0GА00000061 від 12.06.2007 року ОСОБА_4 отримала кредит в сумі 46200 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в сумі 11,04% на рік та терміном повернення 08.06.2017 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором ОСОБА_1 уклала з позивачем договір іпотеки № CVХ0GА00000061 від 12.06.2007 року, відповідно до якого передала в іпотеку нерухоме майно, тобто квартиру загальною площею 58,20 кв.м., житловою площею 34,30 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1

№22-ц/794/179/16 Головуючий у 1 інстанції Літвінова О.Г.

Категорія 19/27 Доповідач Перепелюк Л.М.

Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки становить 265125,00 грн.

У порушення зазначених умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.

Наслідками порушення відповідачкою зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_5 станом на 28.03.2014 року має заборгованість 27985,36 долари США, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 23686,28 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 2111,06 долари США; 504,00 долари США заборгованість по комісії за користування кредитом; 329,44 долари США пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2304 долари США штраф ( фіксована частина). 1331,54 долари США-штраф ( процентна частина).

20.08.2015 року позивач збільшив позовні вимоги і просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CVХ0GА00000061 від 12.06.2007 року в розмірі 39834 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки: на квартиру загальною площею 58,20 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, виселити громадян, які зареєстровані і проживають у квартирі, яка розташована АДРЕСА_1/, стягнути з відповідачів судові витрати.

ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою про припинення зобов'язання за договором поруки, посилаючись на те, що 12.06.2007 року між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір. Через деякий час боржник ОСОБА_4 виїхала за межі України та припинила сплачувати кредит, але вона особисто погасила заборгованість ОСОБА_4

Вважала, що загальна сума, яка була повернута нею банку ,повністю покриває розмір боргу та супровідні платежі.

Просила припинити договір поруки від 12.06.2007 року ,укладений між нею та ЧФ ПАТ «ПриватБанк», припинити договір іпотеки на житлову квартиру АДРЕСА_1, який був укладений на забезпечення кредитного договору від 12.06.2007 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 грудня 2015 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CVХ0GА00000061 від 12.06.2007 року в розмірі 39834,09 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки: на квартиру загальною площею 58,20 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про припинення зобов»язань за договором поруки залишено без задоволення.

Вирішено питання про судові витрати.

На дане рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить винести рішення, яким скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 грудня 2015 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки (квартири загальною площею 58,20 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1) шляхом продажу та укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12.06.2007 року в розмірі 39 834,09 доларів США, стягнення з відповідача судових витрат, відмови у задоволенні зустрічного позову та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» за безпідставністю та задовольнити її зустрічну позовну заяву.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Такий висновок суду ґрунтується на обставинах, встановлених судом на підставі досліджених ним належних та допустимих доказів, та на підставі норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного кредитного договору № CVХ0GА00000061 від 12.06.2007 року ОСОБА_4 отримала кредит в сумі 46200 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в сумі 11,04% на рік та терміном повернення 08.06.2017 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором ОСОБА_1 уклала з позивачем договір іпотеки № CVХ0GА00000061 від 12.06.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 58,20 кв.м. житловою площею 34,30 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки визначена в розмірі 265125,00 грн.

У порушення умов договору ОСОБА_4 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.

Наслідками порушення ОСОБА_4 зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є порушення зобов'язань з боку боржника.

Посилання апеляційної скарги на те,що судом першої інстанції не було застосовано Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому безпідставно задоволено позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, є помилковим, спростовується наступним.

7 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон) від 3 червня 2014 року.

За змістом ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України).

Таким чином, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак,мораторій, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з п. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки, вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Тому, суд першої інстанції, з врахуванням правового висновку Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-57цс15, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів, обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про застосування мораторію і правильно задоволив позов ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1

Разом з тим, судом неправильно визначена заборгованість ОСОБА_4 перед банком в сумі 39834 дол.США 07центів, оскільки пеня,відповідно до умов кредитного договору , нараховується у гривнях та становить, відповідно до додаткового розрахунку, наданого позивачем в апеляційній інстанції, за період з 09.04.2013 року по 28.03.2014 року,- 3574 грн.38 коп.

Крім того, у резолютивній частині рішення суду помилково, всупереч вимогам частини 4 статті 215 ЦПК України, статті 39 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає,що у рішенні в обов»язковому порядку мають зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки для його реалізації ( при цьому суд може зазначити,- що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій),-не зазначено, з чого складається заборгованість за кредитним договором. Зокрема,це - заборгованість за кредитом у сумі 23870 дол. США 34 центи, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 1848 дол. США, заборгованість по комісії в сумі 1848 дол.США, заборгованість зі сплати штрафу (фіксована частина) в сумі 11 дол.США 50 центів, заборгованість зі сплати штрафу (процентна частина) у сумі 1896 дол.США 31 цент і пеня за невиконання зобов'язань у сумі 3574 грн.38 коп., а також не вказана початкова ціна предмета іпотеки, яка, за погодженням представників сторін у суді апеляційної інстанції становить 265125 грн, як це зазначено у договорі іпотеки. Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому воно підлягає зміні відповідно до пунктів 3,4 частини 1 статті 309 ЦПК України.

Висновок суду про те, що у зустрічному позові ОСОБА_1 про припинення зобов'язань за договором поруки слід відмовити, є правильним та обгрунтованим. Такий висновок суду зроблено з урахуванням норм матеріального права та за відсутності належних та обґрунтованими і допустимих доказів того, що, як стверджувала позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1, вона повністю погасила заборгованість боржника перед банком, а своєю квартирою вона не може відповідати за борги ОСОБА_4, так як визначена вартість квартири, переданої в іпотеку, значно нижча за суму кредиту. Інших підстав для припинення зобов'язань за договором поруки ОСОБА_1 не навела та не надала належних та допустимих доказів на їх підтвердження.

Твердження заявника апеляційної скарги щодо того, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованими і спростовуються вищенаведеним.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного та процесуального законодавства апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Усупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, апелянт ОСОБА_1 не надала суду належні та допустимі докази на спростування висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 10 грудня 2015 року частково, внісши доповнення до нього.

Керуючись ст.ст. 307, 308 , 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 грудня 2015 року змінити в частині визначення загального розміру заборгованості за кредитним договором №CVX0GA00000061 від 12.06.2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» І ОСОБА_4, зазначивши його у розмірі 35969 дол.США 07 центів і 3574 грн.38 коп. , та доповнити після слів «3574 грн.38 коп.» словами «що складається із заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 8342 дол. США 91 цент, комісії в сумі 1848 дол.США,заборгованості зі сплати штрафу (фіксована частина) в сумі 11дол США 50 центів , заборгованості зі сплати штрафу (процентна частина) у сумі 1896 дол.США 31 цент і пені за порушення виконання зобов»язання за кредитним договором в сумі 3574 грн. 38 коп. і після слів «по вулиці Богуна,3/3 доповнити словами « з початковою ціною 265125 грн.».

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: